Рішення

від 24.06.2015 по справі 910/9979/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015№910/9979/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАМА Україна"

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна"

про стягнення 389 588,29 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Кузьмич Я.В. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

Рішення прийняте 24.06.2015, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 22.06.2015 по 24.06.2015.

У судовому засіданні 24.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАМА Україна" до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" про стягнення 389 588,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з січня по грудень 2013 року згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу поставлений товар оплатив не у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 389 588,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 порушено провадження у справі №910/9979/15, розгляд справи призначений на 18.05.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 08.06.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015, в порядку статті 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на 15 днів, в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 22.06.2015.

У судовому засіданні 22.06.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 24.06.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2015 підтримав позовні вимоги повністю, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 24.06.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГАМА Україна" (постачальник, позивач) було укладено договір поставки №303032/12 (надалі - "Договір"), за змістом п. 1.2 якого постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передавати у власність (постачати) покупцю, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими умовами поставки, котрі погоджуються сторонами як додаток №1 до цього договору, що становить його невід'ємну частину, та додатковою угодою до договору поставки, що також становить його невід'ємну частину та погоджуються сторонами як додаток №5 до цього договору.

Згідно з п. 1.3 Договору, конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим договором, визначатиметься сторонами у специфікаціях до цього договору та замовленнях покупця, що становитимуть невід'ємну частину договору. Форма специфікації наведена у додатку №2 до цього договору.

Пунктом 3.14 Договору встановлено, що датою поставки є дата отримання товару покупцем в торговій точці або РЦ, що підтверджується підписаною сторонами товарно-транспортною та/або товарною (видатковою) накладною.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що поставки за цим договором здійснюються до закінчення поточного календарного року.

Після закінчення строку дії Договору у період з 03.01.2013 по 31.12.2013 позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася та частково оплачувалася продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та банківськими виписками з рахунку позивача. Крім того, частина продукції була повернута постачальнику, і сторонами було проведено залік взаємних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що договір поставки, на виконання умов якого постачалася продукція у період з 03.01.2013 по 31.12.2013, у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 389 588,29 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 817 679,31 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами у період з 03.01.2013 по 31.12.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (видатковими накладними) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Судом встановлено, що видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять посилання на поставку товару за договором №303032/12 від 01.01.2012.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 817 679,31 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, частково повернув нереалізований товар, а також сторони здійснили корегування цін товару, що в сукупності за перерахунком суду становить 428 091,02 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 389 588,29 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 389 588,29 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАМА Україна" до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА - Україна" про стягнення 389 588,29 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3; ідентифікаційний код 25288083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАМА Україна" (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Білогородська, 24; ідентифікаційний код 38010539) заборгованість у розмірі 389 588 (триста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 7 791 (сім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 77 грн.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення:30.06.2015.

Суддя М.Є. Літвінова