Рішення

від 22.06.2015 по справі 910/13429/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/13429/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІКС ОІЛ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» простягнення 246 143,02 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

в присутності представників сторін:

від позивача - Лещенко О.В. - ордер 156770 від 22.06.2015р.

від відповідача - не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС ОІЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» про стягнення 246 143,02грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки пального та його передачі за бланками - дозволами №КВ-001/Т/е/ЛЛ від 17.12.2014р. в частині оплати вартості пального.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/13429/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2015р. за участю представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2015р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений. Ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи. Ухвалу суду від 27.05.2015р. про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 02.06.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення 0368008601013. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 22.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня .2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС ЛОГІСТИК", яке у зв»язку з реорганізацією змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» (надалі відповідач) було укладено договір № КВ-001/Т/ЕЛЛ поставки пального та його передачі за бланками (надалі по тексту - договір).

За умовами даного позивач зобов'язався здійснити відпуск ПММ користувачу при наданні ним бланків - дозволів емітованих відповідачем, а відповідач зобов'язався сплатити позивачу певну грошову суму, за відпущені ПММ користувачу, з наданням розрахункового документу, яким визначається вартість відпущених користувачу ПММ. асортимент ПММ зазначається в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.3. Договору відпуск пального користувачам здійснюється на умовах EXW АЗК позивача. Зобов'язання позивача за цим договором вважаються виконаними у момент фактичного відпуску ПММ з АЗС позивача. Відпуск ПММ здійснюється виключно на АЗС, які вказані в додатку №1 до даного договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна договору визначається у розмірі загальної вартості ПММ, відпущеного позивачем, що підтверджується видатковими документами - оформленими сторонами в порядку та на умовах, визначених цим договором за весь період дії.

Оплата за ПММ по договору здійснюється по безготівковому розрахунку на умовах 100% авансу (передоплати) згідно виставлених рахунків що позивач виставляє відповідачу через кожні 5 днів. Рахунок підлягає оплаті не пізніше 3-х банківських днів з моменту передачі його відповідачу (пункт 3.5. Договору).

У відповідності до пункту 7.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня включно того календарного року в якому він укладений, а в частині що стосується взаєморозрахунків, обміну документами - до його повного виконання.

В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що ним протягом грудня 2014 року та лютий 2015 року передано на користь відповідача пальне за узгодженою з відповідачем кількістю бланків на загальну суму 2 290 722,40 грн., що підтверджується довіреністю №1 від 17.12.2014р., актом прийому - передачі бланків - дозволів №1 від 31.12.2014р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2015р, 01.02.2015р.. видатковою накладною №РН-0002535 від 31.12.2014р., довіреністю №1 від 01.01.2015р., актом прийому - передачі бланків - дозволів №2 від 31.01.2015р., актом звірки взаєморозрахунків на 01.02.2015р., видатковою накладною № РН-0000387 від 31.01.2015 року, довіреністю №3 від 01.02.2015р, актом прийому - передачі бланків №3 від 28.02.20135року, актом звірик взаєморозрахунків за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., видатковою накладною № РН-0000756 від 28.02.2015 року.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору та чинного законодавства відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отримане пальне не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 200 156, 40 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 200156, 40грн. основного боргу за Договором , 855,46 грн. три проценти річних, 28 921,90 грн. - інфляційні, 17 109, 26 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав у власність відповідача пальне на виконання умов договору № КВ-001/Т/ЕЛЛ поставки пального та його передачі за бланками від 17.12.2014 року на загальну суму 2 290 722. 40 грн., зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило.

Вищевказані обставини підтверджуються довіреністю №1 від 17.12.2014р., актом прийому - передачі бланків - дозволів №1 від 31.12.2014р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2015р, 01.02.2015р.. видатковою накладною №РН-0002535 від 31.12.2014р., довіреністю №1 від 01.01.2015р., актом прийому - передачі бланків - дозволів №2 від 31.01.2015р., актом звірки взаєморозрахунків на 01.02.2015р., видатковою накладною № РН-0000387 від 31.01.2015 року, довіреністю №3 від 01.02.2015р, актом прийому - передачі бланків №3 від 28.02.20135року, актом звірик взаєморозрахунків за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., видатковою накладною № РН-0000756 від 28.02.2015 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Оплата за ПММ по договору здійснюється по безготівковому розрахунку на умовах 100% авансу (передоплати) згідно виставлених рахунків що позивач виставляє відповідачу через кожні 5 днів. Рахунок підлягає оплаті не пізніше 3-х банківських днів з моменту передачі його відповідачу (пункт 3.5. Договору).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлене позивачем паливо згідно Договору, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 200 156, 40 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, що не заперечується відповідачем.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 200 156,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ІН-КАРД" 200 156,40 грн. заборгованості за Договором № КВ-001/Т/ЕЛЛ поставки пального та його передачі за бланками від 17.12.2014 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 855,46 грн. три проценти річних, 28 021, 90 грн. - інфляційні та 17 109, 26 грн. - пені.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, згідно умов Договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки від простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 01.04.2015 року по 22.05.2015 року в сумі 17 109, 26 грн.,

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 17 109,26 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та інфляційних, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних в сумі 855, 46 грн. та 28 021, 90 грн. відповідно.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ІН-КАРД" 246 143,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» (03680, м. Київ, вул.. Академіка Глушкова, 1, павільйон 60, код ЄДРПОУ 38840374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС -ОІЛ" (65039, м. Одеса, 2-й Артилерійський провулок, 6, код ЄДРПОУ 23216903) 200 156 грн. 40 коп. основного боргу, 17 109 грн. 02 коп. - пені, 855 грн. 46 коп. -3% річних, 28 021 грн. 90 коп. - інфляційні та 4 922 грн. 86 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2015.

Суддя Т.Ю.Трофименко