Рішення

від 24.06.2015 по справі 916/1868/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2015 р.Справа № 916/1868/15

За позовом : Приватного підприємства „Подільська транспортна логістикаВ»

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарівВ»

про стягнення 124461.55грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 24.06.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „Подільська транспортна логістикаВ» звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарівВ» про стягнення заборгованості в сумі 124461,55 грн., яка складається з основного боргу в сумі 105357грн., пені в розмірі 17761,87грн., три проценту річних в сумі 1342,68грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. було порушено провадження по справі №916/1868/15 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 21.05.2015р. та від 09.06.2015р., відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.06.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

17.06.2014р. між Приватним підприємством „Подільська транспортна логістикаВ» (перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарівВ» (замовник) був укладений договір надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні №28 (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору, замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання надати відповідно до умов договору послуги з перевезення наступних типів вантажів замовника: сільськогосподарська техніка автомобільним транспортом України.

Замовник зобов'язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки визначені цим договором (п.1.2 договору).

Данні, необхідні для надання послуг, вказуються у заявках на перевезення вантажу (далі - заявка), що є невід'ємними частинами даного договору. Погоджені сторонами заявки регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого перевезення (форма заявки наведена в додатку 1 до договору) (п.1.3 договору).

Приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику після проведення звірки обсягу наданих послуг уповноваженими представниками сторін та підписання сторонами Акту приймання-передачі електронних карток (п.4.1 договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг є невід'ємною частиною договору та готується згідно форми, що наведена в додатку 3 до договору (п.4.4 договору).

Замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі його перевізником або в цей же строк направити перевізнику мотивовану відмову від підписання Акту (п.4.5 договору).

Підпунктом 5.1.2 договору передбачено, що перевізник зобов'язаний надати автомобільний транспорт для виконання автотранспортний послуг в строки та на умовах, передбачених у заявках замовника, а замовник зобов'язаний вчасно оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов даного договору (пп. 5.3.9 договору).

Відповідно пункту 3.5 договору, ціна договору складається з вартості послуг, вказаних у всіх заявках/Актах приймання-передачі наданих послуг.

Розрахунок замовником перевізнику здійснюється по факту надані послуги на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання (п.3.6 договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором на перевезення вантажів виконав належним чином, надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 105357грн., на підставі поданих останнім заявок на перевезення автомобільним транспортом №№52, 53, 54, 55, 56 від 17.10.2014р., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №1 від 19.10.2014р. на суму 19865грн., №2 від 23.10.2014р. на суму 31784грн., №3 від 19.11.2014р. на суму 13079грн., №4 від 08.11.2014р. на суму 13543грн., №5 від 17.11.2014р. на суму 27086грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні №28 від 17.10.2014р. належним чином та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього уторилась заборгованість в розмірі 105357грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №9 від 13.01.2015р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 105357грн. в строк до 31.01.2015р..

Зазначена претензія була отримана представником відповідача 20.01.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні, щодо своєчасного розрахунку за отримання послуги, Приватне підприємство „Подільська транспортна логістика звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні №28 від 17.10.2014р. в сумі 105357грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Підпунктом 6.1.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договору відповідно до чинного законодавства України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №28 від 17.10.2014р. а саме не сплатив позивачу вартість отриманих послуг, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 17761,87грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 6.3.1 договору передбачено, що за прострочення оплати виконання робіт замовник сплачує перевізнику пеню згідно норм діючого в Україні законодавства.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Приватного підприємства „Подільська транспортна логістикаВ» в частині стягнення з відповідача пені в сумі 17761,87грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №28 від 17.10.2014р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 1342,68грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарівВ» трьох відсотків річних в сумі 1342,68грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарівВ» (66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Стеова, 1; код: 34494628) на користь Приватного підприємства „Подільська транспортна логістикаВ» (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 233а; код:37776607) 105357 (сто п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. - основного боргу; 17761 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 87коп. - пені; 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 68 коп. - 3% річних та 2490 (дві тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 червня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна