Рішення

від 04.06.2015 по справі 917/831/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04.06.2015р. Справа № 917/831/15

за позовом Прокуратура Гребінківського району Полтавської області, вул. Петровського, 16, м. Гребінка,Гребінківський район, Полтавська область,37400, в інтересах держави в особі Українського фонду підтримки Фермерських господарств- органу уповноваженогоздійснювати функції держави у спірних правовідносинах,вул. Олени Теліги,8, м.Київ, 04112, в особі регіонального відділення: Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,вул. Міщенка,2,к.69,к.45, м.Полтава, 36011

до Селянського (фермерського) господарства "ЮСТ", пров.Пирятинський, 11-А,кв.1,м. Пирятин, Полтавська область,37000

про стягнення 20880.27 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.06.2015р.)

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 дов. в матеріалах справи

Від відповідача :представник не з"явився

Від прокуратур: ОСОБА_2

Суть спору : розглядається позовна заява Прокурора Гребінківського району Полтавської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Полтавського відділення про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "ЮСТ" 20880.27 грн.(відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.06.2015р.) заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору № 33 від 16.10.2009 рок

04.06.2015р. від прокуратури надійшла заява (вх. Канцелярії суду №8392)про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви. При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду від 16.04.2015 року та від 04.06.2015р. які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві (АДРЕСА_1,36007) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Полтавського відділення та Селянським (фермерським) господарством «Юст» (далі - СФГ «Юст») 16.10.2009 року укладено Договір № 33 про надання допомоги на поворотній основі у сумі 100 000 грн. для придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, міндобрив, гербіцидів, запчастин до сільгосптехніки (далі -Договір).

За умовами Договору, Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Полтавського відділення зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 100 000,00 грн., але не понад обсягу бюджетних асигнувань, доведених на поточний рік, а Селянське (фермерське) господарство "ЮСТ" зобов'язується використати за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк (п. 1 Договору);

Підпунктом 3.4.2 Договору, визначено, що Селянське (фермерське) господарство "ЮСТ" зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до Державного бюджету України згідно з встановленим графіком : до 30.10.2010 р. в сумі 20 000,00 грн., до 30.10.2014 р. в сумі 20 000,00 грн., до 30.10.2012 р. в сумі 20 000,00 грн., до 30.10.2013 р. в сумі 20 000,00 грн. та до 30.10.2014 р. в сумі 20 000,00 грн. (пп. 3.4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 Договору , відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) державному бюджету України фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу .

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного повернення селянським (фермерським) господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п. 7.1 та п. 7.2 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з надання відповідачу фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі в сумі 100 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 233 від 12.11.2009 р. (а.с. 16).

В порушення умов Договору відповідач не здійснив своєчасного повернення фінансової підтримки (допомоги).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду відповідач на вимог не відреагував, зобов'язань щодо повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) в сумі 20 000,00 грн. терміном сплати до 30.10.2014 р. не сплатив.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, надавши відповідачу кошти у розмірі 100 000,00 грн., належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України не повернув у встановлені у Договорі строки кошти в розмірі 20 000,00 грн. (терміном сплати до 30.10.2014 р., заборгованість останнього на момент винесення даного рішення складає 20 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20 000,00 грн. позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 380,00 грн. інфляційних втрат за період з 30.10.2014 р. по 03.12.2014 р. суд визнає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). При цьому суд не виходив за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 500,27 грн. пені за період з 30.10.2014 р. по 03.12.2014 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 000,00 грн. основного боргу, 500,27грн. пені та 380,00 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ЮСТ" (АДРЕСА_2, 37400, ідентифікаційний код юридичної особи 25172305, р/р 26005301175 в Гребінківському відділенні Ощадбанку № 5482, МФО 391043) на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Полтавського відділення фонду (вул. Міщенка, 2, кімн. 69, 45, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код юридичної особи 13934566, на р/р 37122010000777 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) - 20 000,00 грн. коштів поворотної фінансової допомоги терміном сплати до 30.10.2014 р., пеня в розмірі 500,27 грн. та 380,00 грн. інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 11.06.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.