Рішення

від 22.06.2015 по справі 916/578/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2015 р. Справа № 916/578/15-г

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Валентина";

про стягнення 251 520,22 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №01-36/44 від 30.03.2015 року.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Валентина", в якій просить стягнути з останнього 251520,22 грн., у тому числі заборгованість з орендної плати у розмірі 57675,80 грн., пеню в сумі 4569,54 грн., неустойку у розмірі 189274,88 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5030,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди №78/72 від 13.02.2013 року, а також наявність рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014 року, відповідно до якого вказаний договір оренди нежилого приміщення було розірвано, виселено відповідача з орендованого приміщення та стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 152850,32 грн. та пеню у сумі 7104,12 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 11.02.2015 року порушено провадження по справі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.04.2015р., приймаючи до уваги перебування судді Оборотової О.Ю. з 02.04.2015 року на лікарняному, що може бути наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/578/15-г, за результами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2015 року справу №916/578/15-г прийнято до свого провадження суддею Щавинською Ю.М. з призначенням засідання суду на 20.05.2015 року.

Ухвалою суду від 20.05.2015 року, у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням витребуваних судом документів, а також, враховуючи клопотання позивача про продовження строку розгляду справи, строк розгляду був продовжений на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.06.2015 року.

09.06.2015 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо правомірності зявлених до стягнення сум.

Ухвалою суду від 10.06.2015 року у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду, неподанням витребуваних судом документів, розгляд справи був відкладений на 22.06.2015 року.

В засіданні суду 22.06.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Селянське (фермерське) господарство "Валентина", про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру (а.с.43-44), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги отримання відповідачем судових ухвал, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.31,39,46), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, що надавалися під час судового розгляду, суд встановив наступне:

13.02.2013 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Валентина" (Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №78/72, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові одноповерхові будівлі літ „АВ» та літ. „МВ» , загальною площею 414,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58Г/1 (а.с.13-16).

Пунктом 1.3 договору строк його дії встановлено з 13.02.2013 року по 13.01.2016 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору оренди №78/72 від 13.02.2013 року, орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року №786 зі змінами та доповненнями, яку орендар зобов'язується сплачувати у розмірі 15304,47 грн. (без ПДВ). Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно умов п. 2.4 договору оренди №78/72 від 13.02.2013 року орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.7 вищевказаного договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання , орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи достроковим розірванням договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

У відповідності з п.5.2 цього договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення обєкта оренди.

Відповідно до п.7.5 зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір.

Згідно п.7.6. договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

Як встановлено судом, враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди №78/72 від 13.02.2013 року, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Селянським (фермерським) господарством "Валентина", виселення останнього з нежитлових одноповерхових будівель літ „АВ» та літ. „МВ» , загальною площею 414,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58Г/1, стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2013 року по 31.10.2013 року в сумі 152850,32 грн. та пені на суму 7104,12 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2014 року у справі №916/3096/13, яке набрало законної сили та сторонами не було оскаржено, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було задоволено, розірвано договір оренди №78/72 від 13.02.2013 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Селянським (фермерським) господарством "Валентина", виселено останнього з нежитлових одноповерхових будівель літ „АВ» та літ. „МВ» , загальною площею 414,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58Г/1, стягнуто на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2013 року по 31.10.2013 року в сумі 152850,32 грн. та пеню у розмірі 7104,12 грн.

05.02.2014 року на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014 року у справі №916/3096/13 було видано відповідні накази.

Постановою старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 18.06.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2014 року про виселення Селянського (фермерського) господарства "Валентина" зі спірних приміщень та наданий строк для добровільного виконання до 02.07.2014 року.

В подальшому, постановою старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 13.08.2014 року виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2014 року було закінчено з посиланням на незайняття боржником спірних приміщень (а.с.26).

Враховуючи, що з дати набрання рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2014 року у справі №916/3096/13 законної сили відповідач - у 15-денний термін не повернув приміщення, а самовільно, без правових підстав, займав нежитлові одноповерхові будівелі літ „АВ» та літ. „МВ» , загальною площею 414,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58Г/1, позивач звернувся на адресу орендаря з претензією від 01.12.2014 року за №01-13/9712 (а.с.27-28), в якій просив сплатити орендну плату у розмірі 57675,80 грн. за період з 01.11.2013 року по 04.02.2014 року, пеню у розмірі 4569,54 грн. за період з 16.11.2013 року по 15.08.2014 року та неустойку у сумі 189274,88 грн. за період з 05.02.2014 року по 02.07.2014 року. Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Зазначені обставини й зумовили звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду із відповідним позовом.

Оцінивши надані докази у їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п.7 ст.180 ГК України строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.188 ГК України у випадку розірвання договору рішенням суду, він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Згідно п. п.п. 2.1, 2.2 договору оренди №78/72 від 13.02.2013 року, орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року №786 зі змінами та доповненнями, яку орендар зобов'язується сплачувати у розмірі 15304,47 грн. (без ПДВ). Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно до ст.629 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2014 року у справі №916/3096/13, повний текст якого підписано 25.01.2014р., як свідчить розрахунок заборгованості (а.с.57), було стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2013 року по 31.10.2013 року в сумі 152850,32 грн. Вказане рішення набрало законної сили 05.02.2014р.

Таким чином, здійснивши системний аналіз умов договору №78/72 від 13.02.2013 року, суд доходить висновку про обов'язок відповідача сплатити орендну плату за час дії договору - по 05.02.2014р.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення орендної плати за період з 01.11.2013 року по 04.02.2014 року у сумі у розмірі 57675,80 грн. з ПДВ.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за його порушення.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1,3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди №78/72 від 13.02.2013 року за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 4569,54 грн. за період з 16.11.2013 року по 15.08.2014 року, заявлені на підставі розрахунку (а.с.17), який перевірено судом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги про стягнення неустойки за період з 05.02.2014 року по 02.07.2014 року, суд вказує, що у відповідності зі ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з цим, відповідно до п. 4.7 договору №78/72 від 13.02.2013 року після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.

Кірм цього, п. 4.10 договору встановлено, що у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи достроковим розірванням договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Вирішуючи питання щодо розміру неустойки, що підлягає стягненню, суд виходить з того, що, по-перше, позивачем, з огляду на п.4.7, 4.10 договору, у період її нарахування безпідставно включено період з 05.02.2014 по 20.02.2015 року, внаслідок чого суд вважає правомірним нарахування неустойки з 21.02.2014 року, а, по-друге, позивач при визначенні розміру неустойки безпідставно включив до її складу податок на додану вартість, оскільки штрафні санкції не є об'єктом оподаткування.

Вказаний висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно із ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно із п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором, у тому числі у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку штрафні санкції у вигляді неустойки відповідно із умовами договору оренди та ч.2 ст. 785 ЦК України встановлюються у кратному розмірі до розміру орендної плати.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України, безумовно є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень щодо нарахування ПДВ на штрафні санкції, дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.11р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пеніВ» , а також Вищий господарський суд України (постанова від 14.03.13 р. по справі №5017/1355/2012, від 21.11.2013р. по справі №916/763/13).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надав доказів виконання ним умов договору щодо повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, з останнього, відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, підлягає стягненню 140151,38 грн. неустойки (з 21.02.2014 року по 28.02.2014 року (8 днів) - 4394,40 грн.х2=8788,80 грн.; березень 2014р. 15472,71 грн. (15380,43х1,006) х2= 30945,43 грн.; квітень 2014 року 15813,11 грн. (15472,71х1,022) х2= 31626,22 грн.; травень 2014 року 16334,94 грн. (15813,11х1,033) х2=32669,89 грн.; червень 2014 року 16995,67 грн. (16334,94х1,038)х2= 33911,34 грн.; липень 17125,23 грн. (16995,67х1,01):31х2х2=2209,70 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Валентина" (66840, Одеська область, Ширяївський район, с. Макарове, код ЄДРПОУ 22515399) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 57675 /п'ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят п'ять/ грн. 80 коп. орендної плати, пеню у розмірі 4569 /чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять/ грн. 54 коп., суму неустойки у розмірі 140151 /сто сорок тисяч сто п'ятдесят одна/ грн. 38 коп., та судовий збір у сумі 4047 /чотири тисячі сорок сім/ грн. 93 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 червня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська