Рішення

від 25.06.2015 по справі 921/453/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2015 р.Справа № 921/453/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль,46023

до відповідача: Приватного підприємства "Горинь-Тернопіль" вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль,46027

про cтягнення заборгованості в сумі 42 557,33 грн.

За участю представників сторін:

позивача: представник - ОСОБА_1 (довіреність №380/696 від 21.04.2015р.)

відповідача: не прибув

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Тернопільський радіозавод "Оріон" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Горинь-Тернопіль" про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором оренди майна та надання послуг №16 від 01.09.2011р. в сумі 42 557,33 грн., з яких: 37 239,14 грн. - сума основного боргу, 5 318,19 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2015р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 21.05.2015 р. на 11 год. 30 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, суд ухвалою від 21.05.2015р. розгляд справи відкладав на 16.06.2015р. на 10 год. 30 хв. та ухвалою від 16.06.2015р. на 25.06.2015р. на 11 год. 00 хв.

Представник позивача у судове засідання 25.06.2015р. з'явився позовні вимоги з урахуванням поданого письмового розрахунку пені №380/977 від 15.06.2015р. підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві від 28.04.2015р. № 380/736 (вх. № 472 від 29.04.2015р.).

Розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок пені №380/977 від 15.06.2015р. (вх. № 14008 від 15.06.2015р.) судом встановлено, що обрахована позивачем пеня у вказаному розрахунку зменшена ним з первинно поданим розрахунком пені зазначеним у позові з 5318,19 грн. до 2151,37 грн. на суму 3166,82 грн. У судовому засіданні 25.06.2015р. представник позивача підтвердив вірність нового розрахунку пені.

Проте, позивачем не подано суду заяви про зменшення позовних вимог, як це передбачено згідно ст. 22 ГПК України, а тому суд, не вправі самостійно приймати рішення про зменшення позовних вимог та змінювати у бік зменшення ціну позову.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи з предметом позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Горинь - Тернопіль" на користь ПАТ ТРЗ "Оріон" 37239,14грн. - основного боргу та пені у розмірі 5318,19 грн.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України.

Судова кореспонденція, надсилалась на адресу відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві - "вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46020".

Вказана адреса, відповідає також адресі зазначеній у представленому позивачем ОСОБА_2 з ЄДР сформованого державним реєстратором по ПП "Горинь - Тернопіль" станом на 18.05.2015р. у якому згідно проведеного запису зазначено, що відповідач - Приватне підприємство "Горинь - Тернопіль" знаходиться за адресою: 46020, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 11.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Одночасно, як вбачається із клопотання відповідача про перенесення слухання справи надісланого на адресу суду №01 від 15.06.2015р. (вх. № 14036 від 15.06.2015р.) відповідачу відомо про відкриття провадження у справі № 921/453/15-г/3 та те, що 16.06.2015р. судом повторно призначено слухання у справі. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дати та час судових засідань у справі № 921/453/15-г/3.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 01 вересня 2011р. між публічним акціонерним товариством "Тернопільський радіозавод "Оріон" (далі по тексту також - ПАТ "ТРЗ "Оріон" або Орендодавець) та приватним підприємством "Горинь - Тернопіль" (далі по тексту також - ПП "Горинь-Тернопіль" або Орендар), укладено Договір про оренду майна та надання послуг №16 від 01.09.2011р. (далі по тексту також - Договір ) , згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення першого поверху корпусу №3 (три) під літерою "Ж" загальною площею 470 (чотириста сімдесят) кв.м., розміщене за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6. (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору майно передається Орендарю в придатному для експлуатації стані для виробничих цілей.

Із змісту п. 1.3. Договору Орендодавець зобов'язується надавати Орендарю такі послуги: пропускати через встановлені перепускові пости працівників та інших осіб, вказаних письмово Орендарем на орендоване ним Майно, згідно п. 1.1. цього Договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Із змісту укладеного між сторонами Договору він є змішаним договором, який містить елементи Договору оренди майна та Договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У свою чергу, правовідносини пов'язані з орендою (наймом) регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

І змісту ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Із змісту п.п. 2.1., 2.3. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання - передавання майна. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання покладається на Орендодавця.

Як вбачається із поданих доказів 01 вересня 2011р. сторонами комісійно укладено Акт прийому - передачі приміщення в тимчасове користування згідно договору № 16 від 1 вересня 2011р. Вказаний акт підписано представниками сторін.

Таким чином, суд вважає доведеним позивачем і не запереченим відповідачем факт передачі Орендодавцем та прийому Орендарем майна за Договором в оренду.

Відповідно до п. 10.1. Договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01 вересня 2011р. до 01 серпня 2014р. (включно).

28.07.2014р. сторонами укладено Додатковий договір № 1 до договору оренди № 16 від 01.09.2011р. із змісту якого сторони, керуючись п. 10.5. Договору оренди № 16 від 01.09.2011р. продовжили його дію до 02.08.2015р. Інші умови Договору оренди № 16 від 01.09.2011р. залишились без змін, що сторони підтвердили підписами уповноважених осіб.

Згідно п.3.1 Договору розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - вересень 2011р. становить - 4514,38 грн. ( чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять грн. 28 коп.) без ПДВ. Орендна плата включає плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.2. розмір оплати послуг передбачених п. 1.4. цього Договору становить - 391,67 грн. без ПДВ на місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати та плати за послуги здійснюється у порядку, визначеному законодавством. У разі зміни ставки ПДВ розрахунок орендної плати, який є невід'ємною частиною цього Договору не підлягає переоформленню (п. 3.3. Договору).

Із змісту п. 3.4. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.14. Договору до укладення Орендарем договору з електропостачальною організацією, Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитої електроенергії за її фактичним використанням відповідно до показників електролічильника Орендаря, на підставі акта виконаних робіт.

Згідно п. 3.15. до укладення Орендарем договору з організацією, яка здійснює водопостачання та водовідведення, Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитої води та виведених витоків відповідно до показників лічильника Орендаря або визначену Орендодавцем розрахунковим методом, на підставі акта виконаних робіт.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.7 Договору фінансове зобов'язання - сплата чергового платежу - вважається виконаним у строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним. Датою оплати вважається дата зарахування орендної плати та/або плати за послуги на розрахунковий рахунок Орендодавця. Прострочення в оплаті починається з 16 числа місяця наступного за звітнім, з якого нараховуватиметься пеня за порушення строків виконання фінансового зобов'язання.

Із змісту п. 5.2 Договору орендар взяв на себе обов'язок щомісячно не пізніше 15 числа місяця на ступного за звітним, проводити розрахунки з Орендодавцем за користування майном та послугами (згідно виставлених актів виконаних робіт).

При цьому як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи він свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме передав за актом прийому-передачі об'єкт оренди у користування відповідачу 01.09.2011р. і відповідно позивач здійснював користування вказаним майном.

Одночасно, позивачем згідно п. 1.3. надавались відповідачу як Орендарю послуги з перепускного режиму.

Крім того, відповідач за актами виконаних робіт повинен оплатити і за водопостачання, водовідведення, та компенсацію електроенергії.

Вказане, позивач підтверджує долученими до позовної заяви Актами виконаних робіт за період з жовтня 2014р. по березень 2015р.

Таким чином, позивач стверджує, що станом на 28.04.2015р. та станом на час розгляду даної справи відповідач має перед позивачем заборгованість за Договором у розмірі 37239,14 грн.

Зазначений факт не спростовано зі сторони відповідача належно поданими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Беручи до уваги умови укладеного Договору, суд приходить до висновку, що позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором у частині здійснення платежів за Договором на користь позивача у розмірі 37239,14 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ПП "Горинь-Тернопіль" на користь ПАТ "ТРЗ "Оріон" основної суми заборгованості за Договором у розмірі 37239,14 грн. є правомірно заявленими, документально обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення судом.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із змісту п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.8. Оригіналу Договору долученого до справи позивачем у випадку порушення терміну оплати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума пені нараховується Орендодавцем та включається в суму платежу поточного місяця.

Первинно у позові позивачем обраховано пеня у розмірі 5318,19грн. виходячи із ставки 0,3% та 3 % від суми простроченого платежу.

Проте, зазначене не відповідає чинному законодавству, так як розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011, яка в силу ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування судами нижчих інстанцій а також у п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 44-05-5, п. 4 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013р.

Під час розгляду справи позивачем подано суду новий розрахунок пені №380/977 від 15.06.2015р. (вх. № 14008 від 15.06.2015р.) у якому обрахована позивачем пеня зменшена ним з первинно поданим розрахунком пені зазначеним у позові з 5318,19 грн. до 2151,37 грн. на суму 3166,82 грн. У судовому засіданні 25.06.2015р. представник позивача підтвердив вірність нового розрахунку пені.

Розглянувши та оцінивши поданий розрахунок пені, враховуючи, що позивачем не подано суду заяви про зменшення позовних вимог, як це передбачено згідно ст. 22 ГПК України, а тому суд, не вправі самостійно приймати рішення про зменшення позовних вимог та змінювати у бік зменшення ціну позову, суд вважає, що правомірно обрахованою та заявленою до стягнення є пеня у розмірі 2151 грн. 37 коп. В частині заявлених до стягнення 3166,82 грн. пені, суд у позові відмовляє, як помилково та безпідставно нарахованих.

Статтею 4 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

А тому, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи, суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного суду не представлено), у зв'язку з чим суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Приватного підприємства "Горинь-Тернопіль", вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46027 (ідентифікаційний код 34226910) на користь Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон", вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023 (ідентифікаційний код 22607719) 37 239 грн. 14 коп. заборгованості по орендній платі, 2 151 грн. 37 коп. пені. У решті частині позовних вимог суд у задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем первинно заявлено до стягнення 42 557,33 грн. за які він повинен був сплатити 1,5 розміри мінімальних заробітних плат, а саме 1827 грн. (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015р.).

Проте, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, у сумі 2000грн.

Із змісту п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне повернути публічному акціонерному товариству "Тернопільський радіозавод "Оріон", вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023 (ідентифікаційний код 22607719) з Державного Бюджету України 173 грн. 00 коп. судового збору сплаченого по платіжному дорученню № 1453 від 28.04.2015 року, як зайво сплаченого.

В іншій частині, у сумі 1827 грн. 00 коп., враховуючи задоволення позову та те, що спір виник з вини відповідача, суд керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України покладає судовий збір на відповідача у справі та він підлягає стягненню з нього в користь позивача.

Керуючись Законом України "Про судовий збір", ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 546-551, 611, 628, 629, 759, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 232, 283 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Горинь-Тернопіль", вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46027 (ідентифікаційний код 34226910) на користь Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон", вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023 (ідентифікаційний код 22607719) 37 239 грн. 14 коп. заборгованості по орендній платі, 2 151 грн. 37 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Тернопільський радіозавод "Оріон", вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023 (ідентифікаційний код 22607719) з Державного Бюджету України 173 грн. 00 коп. судового збору сплаченого по платіжному дорученню № 1453 від 28.04.2015 року, як зайво сплаченого.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 червня 2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.