Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/7961/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/7961/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Приходько А.О. - представник за дов. №13-11-14248 від 05.06.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2015 року

у справі № 910/7961/15-г (суддя: Любченко М.О.)

за позовом Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання повернути кошти

ВСТАНОВИВ:

Фастівська районна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути кошти в сумі 339420,15 грн, наявні на рахунках позивача, на розрахунковий рахунок №25609959 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код 25078324 згідно платіжних доручень №55 від 29.01.2015 року на суму 708,71 грн, №56 від 29.01.2015 року на суму 1242,18 грн, №57 від 29.01.2015 року на суму 3066,77 грн, №58 від 29.01.2015 року на суму 8254,70 грн, №59 від 29.01.2015 року на суму 9605,96 грн, №60 від 29.01.2015 року на суму 1938,68 грн, №61 від 29.01.2015 року на суму 270805,27 грн, №62 від 29.01.2015 року на суму 295,45 грн, №63 від 29.01.2015 року на суму 392,94 грн, №64 від 29.01.2015 року на суму 1192,71 грн, №65 від 29.01.2015 року на суму 600 грн, №66 від 29.01.2015 року на суму 207,45 грн, №67 від 29.01.2015 року на суму 1132,98 грн, №71 від 29.01.2015 року на суму 233,73 грн, №72 від 29.01.2015 року на суму 623,60 грн, №73 від 29.01.2015 року на суму 806,70 грн, №74 від 29.01.2015 року на суму 420,90 грн, №24 від 30.01.2015 року на суму 330 грн, №28 від 30.01.2015 року на суму 317,08 грн, №2 від 03.02.2015 року на суму 59,38 грн та №29 від 03.02.2015 року на суму 37184,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору №15041 від 25.10.2011 року банківського рахунку в частині належного виконання платіжних доручень клієнта.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі № 910/7961/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фастівська районна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначав, що на нього не поширюються обмеження встановлені ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року апеляційну скаргу Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийнято до провадження.

Представник позивача у судове засідання 23.06.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення м № 12929807.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.06.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.10.2011 року між Фастівською районною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (банк) було укладено договір №15041 банківського рахунку (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточні рахунки: №25609015041001 у національній валюті (поточний рахунок для утримання В.Д.), №25608015041002 у національній валюті (накопичуваний транзитний рахунок), №25607015041003 у національній валюті (рахунок зворотнього фінансування) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3 договору клієнт має право подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо підписаного договору.

Згідно п. 4.4 договору оплата комісії за розрахункові операції банку, комісія за ведення рахунку та плата за розрахунково-касове обслуговування здійснюється згідно тарифів банку шляхом проведення банком списання відповідних сум коштів з рахунку клієнта.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і кріплення печатками (п.8.1 договору).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

25.10.2011 року між сторонами також було укладено договір №15041 (далі - договір №15041) про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк".

Відповідно до п.1.1 договору №1504 клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання по встановленню та обслуговуванню системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків клієнта, відкритих в банку за допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" з функціями: створення та передача в банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.

Даний договір є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору №15041 від 25.10.2011 року банківського рахунку.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст. 1068 Цивільного кодексу банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004 року Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

За умовами п.2.3.3 договору №15041 від 25.10.2014 року банківського рахунку банк прийняв на себе зобов'язання здійснювати своєчасно розрахунково-касове обслуговування клієнта; у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за розрахунково-касове обслуговування на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах овердрафту, якщо це обумовлено окремим укладеним договором між сторонами, в іншому випадку банк повертає розрахункові документи без виконання не пізніше наступного з відміткою про причини повернення.

Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України, та, зокрема, вимог нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом платіжних документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня. Операції з розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційних час (до 17 год. 30 хвил.) виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом "вечірня" та "післяопераційний час" і проводяться банком до 12 год. наступного робочого дня (п.4.2 договору №15041 від 25.10.2014 року банківського рахунку).

У п.4.6 договору №15041 від 25.10.2014 року банківського рахунку визначено, що операційний час банку встановлюється з 9:00 до 17:30 год.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем було направлено на виконання відповідачу, в тому числі, наступні платіжні доручення: №55 від 29.01.2015 року на суму 708,71 грн, №56 від 29.01.2015 року на суму 1242,18 грн, №57 від 29.01.2015 року на суму 3066,77 грн, №58 від 29.01.2015 року на суму 8254,70 грн, №59 від 29.01.2015 року на суму 9605,96 грн, №60 від 29.01.2015 року на суму 1938,68 грн, №61 від 29.01.2015 року на суму 270805,27 грн, №62 від 29.01.2015 року на суму 295,45 грн, №63 від 29.01.2015 року на суму 392,94 грн, №64 від 29.01.2015 року на суму 1192,71 грн, №65 від 29.01.2015 року на суму 600 грн, №66 від 29.01.2015 року на суму 207,45 грн, №67 від 29.01.2015 року на суму 1132,98 грн, №71 від 29.01.2015 року на суму 233,73 грн, №72 від 29.01.2015 року на суму 623,60 грн, №73 від 29.01.2015 року на суму 806,70 грн, №74 від 29.01.2015 року на суму 420,90 грн, №24 від 30.01.2015 року на суму 330 грн, №28 від 30.01.2015 року на суму 317,08 грн, №2 від 03.02.2015 року на суму 59,38 грн та №29 від 03.02.2015 року на суму 37184,96 грн.

Як вбачається з наведених платіжних доручень, розрахункові документи було прийнято Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", що підтверджується відтиском печатки банку на кожному з означених документів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (виписками з банківських рахунків заявника №25609015041001, №25608015041002 та №25607015041003), станом на момент звернення до банку з зазначеними вище платіжними дорученнями, на рахунку Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу.

Проте, відповідач отримавши від позивача вказані вище платіжні доручення щодо перерахування належних останньому грошових коштів, не виконав свої зобов'язання зі здійснення розрахунково-касового обслуговування у строки, встановлені договором №15041 від 25.10.2014 року банківського рахунку, чим порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним Фастівській районній виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності майном, яким у розумінні ст. ст. 177, 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Тобто, позивачем повинно бути доведено відсутність обмежень прав Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як клієнта банку, розпоряджатися грошовими коштами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі Постанови № 83 від 05.02.2015 року правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 року по 05.05.2015 рік тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням №85 від 23.04.2015 року виконавчої дирекціїї Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" до 05.06.2015 року включно.

Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

Тобто, станом на момент вирішення спору по суті у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

З приписів п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

При цьому, згідно з п. 1 ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку виключення, що передбачені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", до спірних правовідносин не застосовуються, тому що позивач є кредитором банку, а не вкладником, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Як було встановлено вище, зобов'язання відповідача виникли з договору банківського рахунку, у відповідності до якого у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" виникло грошове зобов'язання з перерахування грошових коштів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Фастівська районна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є саме кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" не задовольняються (аналогічна правова позиція міститься у постановах від 23.12.2014 року, від 18.02.2015 року, від 15.01.2015 року, від 18.02.2015 року, від 29.04.2015 року Вищого господарського суду України по справах №910/9228/14, №910/9508/14, №915/913/14, №910/9229/14 та №910/5560/14 і постановах від 25.03.2015 року, від 22.04.2015 року Верховного Суду України по справах №3-24гс15 та №363гс15).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Відтак, виконання Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" вимог Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Постанови № 83 від 05.02.2015 року правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра до категорії неплатоспроможних" є неможливим та таким, що не відповідає приписам ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача саме з платіжним дорученням про перерахування грошових коштів в сумі 339 420,15 грн на розрахунковий рахунок №25609959 в АТ "Райффайзен банк Аваль", який зазначений в позовних вимогах.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з посиланням апелянта на непоширення на нього обмежень ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як скаржник не довів спеціального статусу, перерахувань та виплат про які він зазначав в позовній заяві.

Отже, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі №910/7961/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фастівської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року у справі №910/7961/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7961/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич