Постанова

від 23.06.2015 по справі 5026/1170/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 5026/1170/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Товстенко О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів"

на рішення господарського суду Черкаської області від 10.12.2014р.

у справі № 5026/1170/2012 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кометус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне товариство ,,Кометус" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" (далі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 780 661,33 грн., з яких: 551 000,00 грн. основної заборгованості, 159 239,00 грн. втрат внаслідок інфляції та 70 422,33 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.1, а.с. 273-274).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.12.2014р. у справі № 5026/1170/2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 551 000,00 грн. заборгованості, 159 239,00 грн. втрат внаслідок інфляції та 70 422,33 грн. 3% річних, а також 16 023,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 10.12.2014р. у справі № 5026/1170/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Черкаської області від 10.12.2014р. прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. та призначено її розгляд на 23.02.2015р.

У судовому засіданні 23.02.2015р. оголошено перерву до 23.03.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Шевченка Е.О. у відпустці.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 5026/1170/2012 сформовано колегію у складі головуючого судді (судді-доповідача) Дикунської С.Я., судді Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Дикунської С.Я., судді Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд скарги у справі на 21.04.2015р.

У судовому засіданні 21.04.2015р. оголошено перерву до 19.05.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/794/15 від 18.05.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Дикунської С.Я. на лікарняному.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 5026/1170/2012 сформовано колегію у складі головуючого судді (судді-доповідача) Сухового В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Сухового В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О. та призначено розгляд скарги у справі на 23.06.2015.

В судовому засіданні 23.06.2015р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів", яке оформлене протоколом № 19 від 18.07.2008р. Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю ,,Кометус" було виключено зі складу учасників відповідача.

17.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" (сторона 1) та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю ,,Кометус" (сторона 2) укладено Угоду, відповідно до умов якої, враховуючи те, що сторона 1, яка відповідно до рішень загальних зборів учасників № 19 від 18.07.2008р. та № 22 від 20.02.2009р. має здійснити розрахунок із стороною 2, як із вибувшим учасником сторони 1 здійснивши виплату на користь сторони 2 в розмірі 1 216 000,00 грн. та з урахуванням складних умов, які настали внаслідок світової фінансової кризи, з метою уникнення негативних наслідків та здійснення належних розрахунків, дійшли згоди про відстрочення терміну здійснення остаточної виплати на користь сторони 2, продовживши його на один рік, а саме до 19 липня 2010р. включно. Виплата стороною 1 стороні 2 грошових коштів у розмірі 1 216 000,00 грн. має бути здійснена окремими траншами наступним чином:

- Перший транш - у термін до 24 липня 2009р. - 400 000,00 грн.;

- Другий транш - у термін до 24 жовтня 2009р. - 204 000,00 грн.;

- Третій транш - у термін до 26 січня 2010р. - 204 000,00 грн.;

- Четвертий транш - у термін до 24 квітня 2010р. - 204 000,00 грн.;

- П'ятий транш - у термін до 19 липня 2010р. - 204 000,00 грн.

Відповідачем в період з липня 2009р. по травень 2012р., що відповідає термінам, встановленим в Угоді, сплачено на рахунок позивача 665 000,00 грн. згідно з виписками по рахунках, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 19-24). Призначення платежу - ,,Повернення частки вибувшого учасника Товариства згідно протоколу б/н від 18.07.2008р." та ,,...протоколу № 19 від 18.07.2008р." Тобто, відповідачем здійснено частково виплати, які є предметом Угоди від 17.07.2009р.

Доказів сплати решти суми матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за угодою в частині сплати коштів, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 780 661,33 грн., з яких: 551 000,00 грн. основної заборгованості, 159 239,00 грн. втрат внаслідок інфляції та 70 422,33 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.1, а.с. 273-274).

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач вказує на ту обставину, що позивачем за договором від 19.04.2012р. відступлено ТОВ ,,Адвокатський союз" право вимоги повернення частки, внесеної позивачем до статутного капіталу відповідача, тому у позивача відсутнє право на звернення до відповідача з заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Як зазначалось вище, рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" №19 від 18.07.2008р. виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю ,,Кометус" виключено зі складу засновників TOB ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" (т.1, а.с. 8-12).

Відповідно до положень ст. 54 Закону України ,,Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Нормами ч. 2 ст. 148 ЦК України визначено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно з умовами п. 1 Угоди від 17.07.2009р. сторони відстрочили термін здійснення остаточної виплати відповідачу суми в розмірі 1 216 000,00 грн., продовживши його на один рік, а саме до 19 липня 2010р. включно (т. 1, а.с. 18).

Пунктом 2 вищевказаної угоди сторони передбачили строки виплати коштів окремими траншами (п'ять).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідно до існуючого зобов'язання відповідачем сплачено на користь позивача лише 665 000,00 грн., що підтверджується виписками установи банку про рух коштів. При цьому заборгованість з виплати в розмірі 551 000,00 грн. останнім не сплачено, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Також позивач заявив до стягнення 159 239,00 грн. втрат внаслідок інфляції та 70 422,33 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.1, а.с. 273-274), які задоволені судом першої інстанції.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлений позивачем розмір 3% річних за період з 20.07.2010р. по 23.10.2014р. (сума боргу - 551 000,00 грн.; кількість днів - 1 556) становить 70 422,33 грн., який колегія суддів вважає арифметично вірним та обґрунтованим, тому вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Розмір втрат внаслідок інфляції за період з 20.07.2010р. по 23.10.2014р. становить 159 239,00 грн., які теж вірно розраховано.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Щодо заперечень відповідача про неналежність позивача у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2012р. між Виробничо - комерційним товариством з обмеженою відповідальністю ,,Кометус" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Адвокатський союз" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги повернення частки, внесеної ним до статутного капіталу ТОВ ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів", а новий кредитор приймає зазначене право вимоги, що належить первісному кредитору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. у справі № 5011-57/12135-2012 визнано недійсним названий вище договір про відступлення права вимоги від 19.04.2012р., який укладено між Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю ,,Кометус" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Адвокатський союз".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. у справі № 5011-57/12135-2012 вказане рішення залишено без змін.

Таким чином, обставини щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 19.04.2012р. не підлягають доказуванню з огляду на приписи ст. 35 ГПК України, та встановлені судом у зазначеній справі обставини, а тому позивач на час прийняття рішення у справі мав в повному обсязі право вимоги як кредитор за угодою від 17.07.2009р. до відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги у даній справі, відповідач посилався на недійсність угоди від 17.07.2009р. відповідно до положень ст. 215 ЦК України, оскільки під час її укладання не було додержано вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, та зазначав, що розмір частки позивача в сумі 935 600,00 грн. визначено судом першої інстанції при розгляді справи № 5011-41/12714-2012, а суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував цих висновків суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.04.2013р. у даній справі, за клопотанням відповідача було зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-41/12714-2012 за позовом ТОВ ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" до ВК ТОВ ,,Кометус", ТОВ ,,Адвокатський союз" про визнання недійсною угоди від 17.07.2009р., за якою позивач вимагає стягнення коштів у даній справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. у справі № 5011-41/12714-2012 позовні вимоги задоволено, угоду від 17.07.2009р. визнано недійсною.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. у справі № 5011-41/12714-2012 рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2014р. у справі № 5011-41/12714-2012 постанову апеляційної інстанції від 31.03.2014р. залишено без змін.

Отже, відсутні підстави вважати угоду від 17.07.2009р. недійсною з огляду на те, що відповідачу відмовлено у позові у справі № 5011-41/12714-2012.

Колегія суддів враховує, що зобов'язання товариства стосовно виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі, при виході (виключенні) учасника з товариства не є договірним, а виникає в силу закону.

Водночас, за приписами статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У зв'язку з цим посилання скаржника на порушення вимог чинного законодавства щодо зазначення в угоді від 17.07.2009р. вартості частини майна позивача, яка підлягає виплаті відповідачу-1, у розмірі 1 216 000,00 грн. підлягають відхиленню, оскільки у даному випадку сторони самостійно, вільно та на власний розсуд погодили цей розмір.

Аналогічну позицію з цього питання викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2014р. у справі № 5011-41/12714-2012.

Крім того, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Як вказує скаржник, до прийняття рішення у даній справі ним подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р., якою скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.06.2014р., та суд мав дочекатись розгляду вказаної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.06.2014р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 16/925/10/13-г за позовом ВК ТОВ ,,Кометус" до ТОВ ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" про визнання недійсним рішення загальних зборів та визначення частки товариства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. ухвалу від 06.06.2014р. скасовано, зокрема з тих мотивів, що: ,,колегія суддів вважає, що для даної справи не існують обставини, що перешкоджають або унеможливлюють її розгляд, і які б зумовили зупинення провадження у справі" (т.1, а.с.248-251).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 09.12.2014р. було подано клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р., якою скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.06.2014р. про зупинення провадження у справі до вирішення по суті іншої, пов'язаної з нею справи господарського суду Черкаської області № 16/925/10/13-г.

Зазначене клопотання було відхилено судом першої інстанції з тих підстав, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. набрала законної сили 06.10.2014р. і для розгляду спору відсутні обставини, що перешкоджають або унеможливлюють його розгляд та за наслідками розгляду справи в судовому засіданні 10.12.2014р. було прийнято рішення у відсутності відповідача.

Колегія суддів не вбачає у даному випадку порушення норм процесуального права, оскільки за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на думку колегії суддів, касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р., неявка відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджали вирішенню справи по суті.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського Черкаської області від 10.12.2014р. у справі № 5026/1170/2012 слід залишити без змін з урахуванням викладеного в мотивувальній частині даної постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ватутінський комбінат будівельних матеріалів" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 10.12.2014р. у справі № 5026/1170/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко