Ухвала

від 25.06.2015 по справі 825/793/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/793/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаЗеляк М.Г. представника відповідачаТруба А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу приватного підприємства "Канун" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Канун" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

№ 0003502200 (форма "Р") від 14.10.2014 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 527605,00 грн. (за основним платежем - 422084,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 105521,00 грн.);

№ 0003512200 (форма "Р") від 14.10.2014 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 558236,00 грн. (за основним платежем - 446589,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 111647,00 грн.).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП "КАНУН" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Чернігові та зареєстроване у якості платника ПДВ). Основним видом економічної діяльності ПП "КАНУН" є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11).

Відповідачем у період з 08.09.2014 по 12.09.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "КАНУН" (код ЄДРПОУ 37095192) щодо правомірності формування податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток в результаті взаємовідносин ПП "КАНУН" (код 37095192) з ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" (37312719) за серпень 2013 року, ТОВ "ТОРЕНІЯ" (38091691), ТОВ "ГАТІОРА" (38091733) за грудень 2012 року-грудень 2013 року, ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" (38123047) за грудень 2012 року, лютий, листопад 2013 року, січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2014 № 2140/22/37095192.

Згідно з висновками акта, контролюючим органом встановлено порушення позивачем: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП "КАНУН" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму на загальну суму 446589 грн., в т.ч. за грудень 2012 р. на 40108 грн., сiчень 2013 р. на 25111 грн., лютий 2013 р. на 16008 грн., березень 2013 р. на 28868 грн., квiтень 2013 р. на 105405 грн., травень 2013 р. на 63720 грн., червень 2013 р. на 20880 грн., липень 2013 р. на 71440 грн., серпень 2013 р. на 18692грн., вересень 2013 р. на 33120 грн., жовтень 2013 р. на 13639 грн., листопад 2013 р. на 1003 грн., грудень 2013 р. на 2906 грн., сiчень 2014 р. на 6512 грн.; пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ПП "КАНУН" занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 422084 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 42113 грн., за 2013 рік на суму 379971 грн.

На підставі вищеназваного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003502200 (форма "Р") від 14.10.2014 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 527605,00 грн. (за основним платежем - 422084,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 105521,00 грн.); № 0003512200 (форма "Р") від 14.10.2014 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 558236,00 грн. (за основним платежем - 446589,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 111647,00 грн.).

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані ним рішення - без змін.

У зв'язку із цим, позивач звернувся з позовом про визнання їх протиправними та скасування до суду.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів обставини порушення позивачем вимог податкового законодавства, а відтак і правомірність прийнятих ним рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника , адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ПП "КАНУН" (Замовник) та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.08.2013 № 01.08/1 щодо проведення електро-монтажних робіт у офісному приміщенні за адресою: адресу: вул. Інструментальна, буд.32. м.Чернігів; виконання ремонтно-облицювальних послуг у офісному приміщенні за адресою: вул.Інструментальна, буд.32. м.Чернігів; виконання підготовки до введення до експлуатації устаткування "Котел для варіння харчових продуктів" (надалі іменується "робота") у строк з 15.07.2013 до 15.08.2013.

Згідно з актом, до перевірки на виконання умов зазначеного договору позивачем надані податкові накладні та акти здачі прийняття робіт.

Водночас, суду першої інстанції зазначені документи надані не були. Не зважаючи на те, що суд акцентував на цьому увагу позивача, суду апеляційної інстанції зазначені документи також не надані.

Крім того, як встановлено судом, ПП "КАНУН" (Замовник) укладено з ТОВ "ТОРЕНІЯ" (Виконавець) договір про надання послуг №01-11/13 від 01.11.2013 щодо виконання консультаційних послуг по підготовці документів (договорів).

На вимогу податкового органу до перевірки платник надав податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, які суду першої інстанції не надавалися, при цьому існування об'єктивних причин, що унеможливили їх надання, позивач також не навів.

Також, ПП "КАНУН" (Клієнт) укладено з ТОВ "ГАТІОРА" (Перевізник) договір від 03.12.2012 року №01-12\1 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно з яким Клієнт доручає, а Перевізник зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевозку експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнту за погодженням Сторін.

На підтвердження факту виконання вказаних послуг позивачем до перевірки були надані акти здачі-прийняття робіт за грудень 2012 року, січень-жовтень 2013 року та податкові накладні за ці періоди. Водночас, суду позивач надав лише податкові накладні за березень 2013 року.

Крім того, судом встановлено, що ПП "КАНУН" було укладено з ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ":

договір постачання від 20.11.2013 № 20-11/13 щодо придбання кольорової візитки 2-х сторонньої; ручки кулькової з логотипом; календаря настільного перекидного; конверту С5 з цифровим друком (162*229 мм);

договір про надання послуг від 28.12.12 №2812/12 щодо виготовлення рекламної продукції. Згідно з Додатком від 27.02.2013 № 1 до договору від 28.12.12 № 2812/12 відповідно до листа-замовлення від 27.02.2013 № 02/96, отриманого від Замовника (ПП "КАНУН") Сторони погодили консультаційні послуги на теми: А) Управління ризиками про створення нових можливостей бізнесу; Б) Оптимальне використання інформаційних технологій; B) Сприяння ефективному введенню ЗЕД; Г) Інформаційні послуги з організації зустрічей та переговорів ділових партнерів;

договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.01.2014 № 0214/1 згідно якого у порядку та на умовах, визначених Договором, Замовник (ПП "КАНУН") замовляє, а Перевізник (ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ") зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з актом перевірки, на підтвердження обставин здійснення зазначених господарських операцій, позивач надав контролюючому органові податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт.

Всупереч вимогам частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, позивач зазначених доказів не надав, причин, що унеможливили їх надання не зазначив.

Суд першої інстанції акцентував на цьому увагу позивача, проте зазначені документи надано не було і суду апеляційної інстанції, у зв'язку із чим видаються необґрунтованими посилання апелянта на частину 5 статті 11 КАС України.

Поряд з цим, на підтвердження факту оплати на виконання умов названих договорів, в матеріалах справи містяться виписка з рахунку ПАТ "КБ "ГЛОБУС".

Крім того, судом встановлено, що на момент здійснення операцій ПП "КАНУН" та його контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не заперечується контролюючим органом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегією суддів також враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що умовами договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.12.2012 №01-12\1 та від 02.01.2014 №0214/1 укладених з ТОВ "ГАТІОРА" та ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" передбачено, що під кожне конкретне перевезення Замовник надає Перевізнику письмову заявку (форма заявки - Додаток № 1 до Договору), в якій вказує найменування і кількість вантажу , маршрут перевезення, місце завантаження, місце доставки вантажу, місця митного оформлення, плановану дату надання вантажу відправником, терміни доставки вантажу в місце доставки вантажу, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації перевезення, заявка подається не пізніше трьох календарних днів до початку навантаження і готовність вантажу до перевезення. Заявка має бути заповнена повністю та містити підпис та печатку Замовника (п. 1.2 вказаних договорів). При цьому, п. 2.1.1 договору від 03.12.2012 №01-12\1 передбачено, що ТОВ "ГАТІОРА" зобов'язується за плату та за рахунок ПП "КАНУН" організувати перевезення його вантажів на погоджених Сторонами умовах, а також надавати інші послуги ПП "КАНУН". При необхідності для виконання своїх зобов'язань по договору, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями. Документом підтверджуючим наявність та зміст такого договору є транспортний документ: товарно-транспортна накладна, автомобільна транспортна накладна (СМR). У свою чергу, згідно п. 3.1.2 договору від 02.01.2014 №0214/1 ПП "КАНУН" зобов'язується передати ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" необхідні документи для представлення інтересів ПП "КАНУН" при виконанні цього договору, а також всі супровідні документи на вантаж, необхідні для оформлення товарно-транспортних документів і митного оформлення документів.

Отже, враховуючи специфіку економічного змісту зазначених господарських операцій та безпосередньо умови названих вище договорів, складення товарно-супровідних документів, заявок на перевезення вантажу, беззаперечно є обов'язковим для сторін в ході виконання умов цих договорів.

Враховуючи зазначене, та факт відсутності у позивача належних та допустимих доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій за цими договорами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про не доведення платником факту здійснення транспортування товару за досліджуваними договорами.

Крім того, стосовно взаємовідносин позивача та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" стосовно здійснення господарських операцій за договором про надання послуг від 01.08.2013 № 01.08/1 щодо проведення електро-монтажних робіт у офісному приміщенні за адресою: вул. Інструментальна, буд.32. м.Чернігів; виконання ремонтно-облицювальних послуг у офісному приміщенні за адресою: вул.Інструментальна, буд.32. м.Чернігів; виконання підготовки до введення до експлуатації устаткування "Котел для варіння харчових продуктів" у строк з 15.07.2013 до 15.08.2013, суд небезпідставно звернув увагу, що характер цих робіт передбачає необхідність наявності у контрагента позивача відповідних дозвільних документів. Проте, позивач таких суду не надав, тому його позиція щодо реального здійснення цих операцій не доведена.

Досліджуючи обставини використання позивачем придбаних товарів, робіт послуг у власній господарській діяльності, судова колегія акцентує увагу на тому, що дана передумова, є обов'язковою для формування платником податкової вигоди зокрема щодо включення постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, апеляційний суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази і у судовому засіданні представник ПП «Канун» не зміг обґрунтувати використання в господарській діяльності ПП "КАНУН" придбаних у ТОВ "ТОРЕНІЯ" консультаційних послуг по підготовці документів (договорів), а у ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" придбаний товар (кольорову візитку 2-х сторонньої; ручку кулькову з логотипом; календар настільний перекидний; конверт С5 з цифровим друком (162*229 мм)) та консультаційні послуги на теми: управління ризиками про створення нових можливостей бізнесу; оптимальне використання інформаційних технологій; сприяння ефективному введенню ЗЕД; інформаційні послуги з організації зустрічей та переговорів ділових партнерів.

Позивач не довів наявності економічної вигоди та ділової мети для підтвердження необхідності вчинення наведених операцій.

Крім того, суд звернув увагу, що засновники та директори ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС", ТОВ "ТОРЕНІЯ", ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" повідомили, що не мають відношення до ведення фінансово-господарської діяльності товариств, водночас, згідно з правовою позицією Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, - підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, як суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, не підтверджено правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

У зв'язку із цим судова колегія встановила невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку, що свідчить про необґрунтованість сформованої платником податкової вигоди.

В той же час, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів обставини порушення позивачем вимог податкового законодавства, а відтак і правомірність прийнятих ним рішень, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача та їх скасування.

В основу обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неналежність доказів податкового органу, який фактично мотивував власну позицію щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, посилаючись лише на дефекти правового статусу контрагентів позивача, а також акти податкових органів щодо цих контрагентів, в яких встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності та неможливість її здійснення.

З цього приводу, апеляційний суд зазначає, що надані сторонами докази оцінюються судом у їх сукупності. Дійсно, посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, самі по собі не є достатньо вагомим аргументом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій, в той же час, враховуючи, що позивачем не доведено фактичного руху активів під час здійснення операцій, судом встановлено невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку, то відповідно висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зафіксовано в акті перевірки, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Канун" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Канун" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 30 червня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.