Ухвала

від 24.06.2015 по справі 821/852/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/852/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Мамедової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року №0000752200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 72120,50грн., з яких за основним платежем на суму 48075грн., за штрафними санкціями на суму 24037,50грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Веста метаопт", ПП "Террастрой-Д" за жовтень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складений акт №36/21-03-22-04/30142680 від 24 лютого 2015 року, яким встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму ПДВ 48075грн. у жовтні 2014 року. /а.с.9-16/

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 72120,50грн., з яких за основним платежем на суму 48075грн., за штрафними санкціями на суму 24037,50грн. /а.с.17/

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (послуги, роботи) до складу податкового кредиту, необхідно мати первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність здійснення господарських операції позивачем з вказаними контрагентами підтверджується первинними документами наявними в матеріалах справи: договорами поставок, купівлі-продажу; видатковими, податкові, товарно-транспортні накладними, платіжними дорученнями, акти прийому виконаних будівельних робіт, на підставі яких можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Відповідно до матеріалів справи, господарські операції між ТОВ "ТД "Маркет-Груп-Херсон", ПП "Террастрой-Д" та ПП "Веста метаопт" з приводу поставок товару, виконання робіт повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання придбаного товару в господарській діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у позивача копії ліцензій на проведення електромонтажних робіт, актів акредитації на проведення певних видів робіт, дозволу на приєднання потужності до мережі електропостачальної компанії (технічні умови, технічні вимоги) є безпідставними, оскільки, згідно з ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають не види робіт, а види господарської діяльності. При цьому, у ПП "Террастрой-Д" є ліцензія на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, серії АЕ № 526453 зі строком дії з 08 вересня 2014 року по 08 вересня 2017 року, і у переліку робіт до даної ліцензії міститься монтаж електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення (п.5.01.07 Переліку). /а.с.130/

До того ж, позивач та його контрагенти, на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходженням, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький