Рішення

від 22.06.2015 по справі 161/17708/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17708/14-ц Провадження № 22-ц/773/950/15 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Категорія: 48 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л. І.,

суддів - Осіпука В. В., Матвійчук Л. В.,

при секретарі - Губарик К. А.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Державної казначейської служби України про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позов мотивовано тим, що 28.10.2011 року рішенням апеляційного суду Волинської області стягнуто із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в розмірі 500,00 гривень щомісячно, починаючи із 03.06.2011 року і до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку із відмовою відповідача добровільно сплачувати аліменти, нею на підставі даного судового рішення пред'явлено до виконання виконавчий лист. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 753/9 від 22.10.2014 року виданого ДВС Млинівського РУЮ Рівненської області, станом на 25.09.2014 року, загальна заборгованість по сплаті аліментів за період із березня 2013 року по 25 вересня 2014 року становить 9416,66 гривень. Відповідач офіційно працює у ТОВ "Цегельня", яке знаходиться у смт. Млинів Рівненської області та отримує постійний регулярний дохід у формі заробітної плати. Однак, аліменти ним не сплачуються уже 19 місяців попри те, що на його утриманні інших малолітніх дітей та непрацездатних осіб немає. Вважає такі дії відповідача неправомірними та такими що суперечать нормам Сімейного кодексу України та є умисним ухиленням від виконання рішення апеляційного суду Волинської області від 28.10.2011 року. Станом на 31.10.2014 року пеня за несплачені відповідачем аліменти за період із 01 березня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, становить - 28 960,00 гривень. Такий розмір пені обчислений виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати, до дня звернення з цим позовом до суду. Станом на 31.10.2014 року за період несплати аліментів із 01.03.2013 року по 31.10.2014 року загальна сума 3% річних становить 241,73 гривень та 1 193,08 гривень інфляційних втрат.

Просила суд, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 листопада 2014 року, стягнути солідарно із ОСОБА_2 та державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 за період із 01 березня 2013 року по 31 жовтня 2014 року неустойку (пеню) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі - 28 960,00 гривень, інфляційні втрати в сумі 1 193,08 гривень та 3% річних в сумі 241,73 гривень, а всього 30 394,81 гривень та судові витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 28 листопада 2014 року до участі в справі як співвідповідачів залучено Другий відділ ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області, відділ ДВС Млинівського районного управління юстиції Рівненської області, Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 06 травня 2015 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області та відділу ДВС Млинівського районного управління юстиції Рівненської області.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2015 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні її позову до ОСОБА_2, Державної казначейської служби України про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 з підстав в ній наведених та просив її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та просив її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням апеляційного суду Волинської області від 28 жовтня 2011 року змінено рішення Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2011 року в частині розміру аліментів, які стягуються. Вирішено стягувати з ОСОБА_2, в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500,00 гривень щомісячно, починаючи із 03 червня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5).

Виконавчий лист № 2-4472 виданий 21 листопада 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області був пред'явлений позивачем для примусового виконання до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ.

07 березня 2014 року старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_7 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Встановлено, що боржник ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ТзОВ "Цегельня", яке знаходиться за адресою: смт Млинів, вулиця Поліщука, 16, Рівненської області (а.с. 16).

19 березня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Млинівського РУЮ ОСОБА_8 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 17), а 19 травня 2014 року - постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 (а.с. 18).

Станом на 25 вересня 2014 року, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 9 416,66 гривень (а.с. 6).

Розрахунок пені в сумі 28960 грн., складений позивачем, є правильним і обчислений в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення (а.с. 3).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, а з вини ДВС як Луцького МУЮ Волинської області так і Млинівського РУЮ Рівненської області, так як у цих відділах на примусовому виконанні перебував виконавчий лист, і державні виконавці не вчиняли всіх дій направлених для щомісячного стягнення аліментів на користь позивача.

Судом апеляційної інстанції було досліджено матеріали виконавчого провадження № 30123168, з якого вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2011 року надсилалась виконавчою службою відповідачу ОСОБА_2, тобто він є повідомленим про відкриття виконавчого провадження. В процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів було погашено повністю станом на 01 березня 2013 року. В подальшому з березня 2013 року відповідач ОСОБА_2 аліменти не сплачував, на виклики державного виконавця не з'являвся, а отже, ухилявся від обов'язку по сплаті аліментів на утримання своєї дитини.

ОСОБА_2 з квітня 2012 року перебуває у трудових відносинах з ТзОВ "Цегельня", юридична адреса смт. Млинів, вулиця Поліщука, 16 Рівненської області, код ЄДРПОУ 36921854 (а.с. 25). Тобто має постійне місце роботи та заробітну плату.

Відповідно до ст. 196 СК при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, однак з врахуванням того, що у відповідача 04 листопада 2014 року народилась донька ОСОБА_9 ОСОБА_10 (а.с. 28), яка також потребує витрат відповідача на її утримання, а також те, що загальна сума заборгованості з сплати аліментів із 01 березня 2013 року по 25 вересня 2014 року становить - 9416,66 гривень, а нарахована сума пені за їх несплату складає 28960 грн., приходить до висновку, неустойку за прострочення сплати аліментів слід зменшити до 9000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції відмовляє в стягненні з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційних втрат в сумі 1193,08 гривень та 3% річних в сумі 241,73 гривень та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. До правовідносин, які виникли внаслідок прострочення сплати аліментів застосовується спеціальна норма права, а саме ст. 196 СК України, а не ст. 625 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача до Державної казначейської служби України про солідарне стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки, позовні вимоги до вказаного державного органу позивач обґрунтовує завданням їй шкоди бездіяльністю виконавчої служби, яка є державним органом, що призвело до неотримання нею аліментів на утримання дочки, а отже, на думку позивача, відповідальність за це має нести держава Україна в особі Державної казначейської служби України.

Разом з тим, судом закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області та відділу ДВС Млинівського районного управління юстиції Рівненської області, а тому самостійним відповідачем в даному спорі Державна казначейська служба України бути не може. Крім того, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів з держави Україна законом не передбачено.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2015 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень. В решті позовних вимог відмовити.

В позові ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: