Рішення

від 24.06.2015 по справі 175/3905/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3905/14-ц

Провадження № 2/175/1492/14

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2015 pоку Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Борисова С.А.,

при секретарі - Єльшиній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа управління Держземагентства в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, що є спільною сумісною власністю, про припинення права власності на земельну ділянку і скасування її державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа управління Держземагентства в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, що є спільною сумісною власністю, про припинення права власності на земельну ділянку і скасування її державної реєстрації.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд:

· встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з листопада 2004 року по 28 лютого 2014 року;

· визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно, що було набуте за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу: квартиру АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1080 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а; незавершений будівництвом будинок за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а; незавершений будівництвом гараж за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а;

· в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_1 право власності на 38/100 частин квартири АДРЕСА_2;

· в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_2 право власності на 62/100 частин квартири АДРЕСА_2;

· в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1080 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а;

· в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1080 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а;

· визначити, що частки у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на незавершений будівництвом будинок та гараж, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а - є рівними;

· припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1080 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №925313,виданого відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області 17.11.2011 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140001001336, кадастровий номер земельної ділянки 1221481500:04:001:0257;

· скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1080 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №925313,виданого відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області 17.11.2011 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140001001336, кадастровий номер земельної ділянки 1221481500:04:001:0257;

Представник відповідачки у судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити у заявку з його необґрунтованістю.

ОСОБА_3 згідно письмових заперечень просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки він є власником земельної ділянки площею 0,1080 га, незавершеного будівництвом будинку та гаражу, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Ракшівка вул. Пролетарська, 43-а.

Представник управління Держземагентства в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причину неявки у судове засідання суду не повідомив.

Суд вислухавши у судовому засіданні думку сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи суд дійшов до наступного.

Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

ОСОБА_4 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як встановлено у судовому засіданні та визнано сторонами по справі позивач та відповідачка зустрічалися, у серпні 2011 року у них народилася спільна дитина - Єгор.

Так, позивач у своєму позові посилається на той факт, що у листопаді 2004 року відповідачка переїхала до міста Києва, де сторони почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

ОСОБА_4 довідки №13/01-1 від 13.01.2015 року (т.2, а.с. 28) ОСОБА_2 з 01.04.2003 року по 30.09.2005 року та з 01.11.2005 року по 28.10.2010 року працювала на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Д». Підприємство знаходиться за адресою: 49027 АДРЕСА_3.

Таким чином, на думку суду, працюючи на посаді заступника директора у місті Дніпропетровську відповідачка не могла з листопада 2004 року проживати у місті Києві.

Як пояснив представник відповідачки у судовому засіданні, у зв'язку з отриманням посади в TOB "Алло", позивач дійсно в 2005 році за власним бажанням переїхав до міста Дніпропетровська. З цього часу сторони почали більше бачитися та проводити разом спільний час, але вони не мешкали разом, в них не було спільного побуту, бюджету та не вели спільне господарство. В 2009 році відповідачка отримала пропозицію від позивача укласти шлюб, на яку відповіла згодою, але спільно вони не проживали та не створювали родину, так як позивач зазначив, що має намір придбати особисте житло для них, але для цього йому потрібен деякий час. Даний факт підтверджується копією рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2010 року, згідно з яким позивач мав намір придбати житло (т.2, а.с. 25). Після невдалої спроби ОСОБА_5 придбати житло питання про шлюб чи спільне проживання вже більше не підіймалося.

Твердження позивача відносно того, що відповідачка працювала лише в 2007-2008 роках, а весь інший час займалася домашнім господарством не відповідають дійсності. До народження дитини позивачка особисто та самостійно заробляла собі на життя, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці, довідка TOB "Альянс-Д" від 13.01.2015 року вих.№13/01-1, дипломи та подяки (т.2, а.с. 27-31).

ОСОБА_4 із ч. 2 ст. З CK сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідачки, та встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2В та ОСОБА_5 не проживали разом, не були пов'язані спільним побутом та не мали спільних подружніх прав та обов'язків. Надана позивачем фото-таблиця не може бути належним доказом по справі, оскільки картинки на фото це лише мить життя, яка ніяк не пов'язана з сімейним побутом та спільним життям.

Квартира №61, що знаходиться в м.Дніпропетровську, вул. Набережна Перемоги,буд.72, була придбана за особисті кошти відповідача та кошти її родини.

Мати ОСОБА_2 вважала, що у її доньки повинна бути власна домівка, тому родина прийняла рішення придбати для ОСОБА_2 квартиру. З метою придбання для доньки окремого житла ОСОБА_6 звернулася до агентства нерухомості "Днепр-ДИС", за допомогою якого була продана квартира АДРЕСА_4 та придбана квартира № 61, по вул. Набережна Перемоги,буд.72 в місті Дніпропетровську (т.2, а.с. 19-22).

Так, 31.03.2005 року ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 (Продавці) уклали з ОСОБА_8 (Покупець) Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий №381, згідно якого Продавці передали у власність Покупцеві квартиру АДРЕСА_5. Відчужувана квартира належала Продавцям на підставі свідоцтва про право власності виданого Виконкомом Дніпропетровської Міської ради народних депутатів 10.12.1999 року та зареєстрованого в Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №511п, за номером запису 1496-256, реєстраційний №9971495.

Продаж квартири відбувся за 47 527,20грн. (п.2.1. Договору купівлі-продажу).

08.04.2014 року між ОСОБА_9 (Продавець) та ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий №1451. Продаж квартири здійснено за 17740,00грн., які продавець повністю одержав від Покупця (п.З Договору).

З огляду на викладенеАДРЕСА_7, що знаходиться по вул.Набережна Перемоги, буд.72 у місті Дніпропетровську не може бути об'єктом спільної сумісної власності, так як придбана ОСОБА_2 за кошти, які належали їй особисто, що також дає право вважати дану квартиру особистою приватною власністю Відповідача.

Що стосується земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Пролетарській,буд.43-а у с. Ракшівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, то вона належить іншій особі - ОСОБА_3, який і здійснював будівництво свого судинку на своїй же земельній ділянці. ОСОБА_4 з земельного кадастру про земельну ділянку від 11.07.2014 року №НВ-1201689572, власником земельної ділянки, що розташована в Дніпропетровській області, Дніпропетровському районі, с.Ракшівка, вул.Пролетарська, буд.43-А на теперішній час є ОСОБА_3. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровській район, с.Ракшівка, вул.Пролетарська, буд.43-А, у ОСОБА_2 також відсутні.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

ОСОБА_4 п. 8 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2011 року, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Цей договір є підставою для видачі власнику земельної ділянки Державного акта направо приватної власності на землю.

На теперішній час державна реєстрація Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2011 року не відбулася та ОСОБА_2 не отримувала державний акт на право власності на землю чи Свідоцтво про реєстрацію права власності на землю.

Крім того, суд враховує той факт, що визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності та не може бути предметом поділу.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в правах про захист права власності" роз'яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК). Отже, законом не передбачена можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Щодо наданих до позову документів, які нібито підтверджують придбання будівельних матеріалів, то представник відповідача у судовому засіданні звернув увагу суду на той факт, що лише в деяких платіжних документах є інформація про покупця - ОСОБА_5. Купівлю цих будівельних матеріалів позивач здійснював на прохання ОСОБА_3

Також позивачем не надано доказів в підтвердження того, що будівельні матеріали, документи на придбання яких додані до позовної заяви, використовувалися при будівництві дома та гаражу по вул.Пролетарській,буд.43-а в с.Ракшівка, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.

Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 квітня 1997 року про відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та Протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316- 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_4 ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

ОСОБА_4 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд(ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 378 ЦК право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Нормами ст. 140 Земельного Кодексу закріплені підстави припинення права власності на земельну ділянку,, а саме: а) добровільна відмова власника від права земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної сіянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

На жодну з цих підстав позивач не посилається в позовній заяві, тому позовні вимоги щодо припинення права власності та скасування реєстрації права власності є необґрунтованими та таким, що суперечать чинному законодавству України.

Також, при винесенні рішення, суд не бере до уваги пояснення допитаних у судовому засіданні свідків, оскільки їхні пояснення протирічать зібраним документальним доказам по справі.

За таких обставин позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати компенсуються за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 130, 173, 174, 130, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328, 378 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. 140 ЗК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа управління Держземагентства в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, що є спільною сумісною власністю, про припинення права власності на земельну ділянку і скасування її державної реєстрації, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.А.Борисов