Постанова

від 30.06.2015 по справі 2а-10663/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-10663/09/1570

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

за участю сторін:

від позивача: Костенко О.В. (за довіреністю).;

від відповідача: Бєлоусов С.А. (за довіреністю);

від Прокуратури Київського району м. Одеси: Ейсмонт І.С.;

від Прокуратури Одеської області: Ейсмонт І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Компанія «Нортек-Азот» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, за участю Прокуратури Київського району м. Одеси, Прокуратури Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2009 року №0000042334/0 та від 06.08.2009 року №0000042334/3,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Компанія «Нортек-Азот» (далі - ВАТ «Компанія «Нортек-Азот») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси від 04.02.2009 р. за № 0000042334/0 та від 06.08.2009 р. № 0000042334/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р. по справі № 2а-10663/09/1570 позовні вимоги ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси від 04.02.2009 р. за № 0000042334/0 та від 06.08.2009 р. № 0000042334/3.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р. по справі № 2а-10663/09/1570 апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси - залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р. по справі № 2а-10663/09/1570- залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 р. касаційні скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси та Прокуратури Одеської області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 р. вищезазначену справу призначено до розгляду.

У своєму позові ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» зазначило про те, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2008 року суми фактично сплаченого податку на підставі отриманих від контрагента ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» податкових накладних за товарними операціями, адже норми діючого на час виникнення спірних відносин Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачали виникнення права на податковий кредит платника податку в залежності від виконання податкових зобов'язань продавцем товару щодо перерахування ПДВ до бюджету.

Позивач зауважує, що висновок про те, що ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» на час виписки податкових накладних було банкрутом не відповідає дійсності, оскільки підприємство припиняє свою діяльність з дня виключення з реєстру підприємств, тобто у даному випадку 24.10.2008 р., до цього часу контрагент мав повну дієздатність та мав право видавати податкові накладні ВАТ «Компанія «Нортек-Азот».

Також в обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що товар, отриманий від ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» зберігався на складі у м. Херсоні, про що свідчать складські квитанції на зерно, а докази перевезення зазначеного товару неможливо надати, оскільки такі документи знаходились у підприємства-контрагента ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД», яке 03.11.2008 р. припинено.

Представники відповідача та прокуратури заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту перевірених податкових періодів податкові накладні від постачальника ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД», оскільки у жовтні 2008 року відносно цього підприємства тривала процедура банкрутства про що повинно було бути відомо посадовим особам позивача, оскільки підприємство позивача було співзасновником ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» та позивач відніс до складу податкового кредиту усю суму ПДВ за договором, тоді, як фактично у жовтні 2008 року сплатив меншу суму, що є порушенням п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник прокуратури проти адміністративного позову заперечувала з підстав, викладених у додаткових запереченнях (а.с.252-255 т.2) та поясненнях, наданих у судовому засіданні, відповідно до яких пояснила, що на момент укладання додаткової угоди та договору про відступлення права вимоги від 01.10.2008 року, постановою господарського суду Одеської області від 08.08.2008 року по справі №21/74-08-2818 ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а тому підписані керівником підприємства додаткова угода та договір не відповідають вимогам ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, та, відповідно до ч.1 ст.215 ЦКУ є нікчемними. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження згоди комітету кредиторів ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» на реалізацію зернових, як того вимагає ч. 1, 6 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки у договорі про відступлення права вимоги від 01.10.2008 року ОСОБА_4 діяв на підставі статуту, а не на підставі рішення комітету кредиторів. Також, позивачем не підтверджено фактичного існування активу (зерна) та не підтверджено використання продукції після 01.10.2008 року і виконання договору про відступлення права вимоги, а договори купівлі - продажу зернових від 20.10.2008 року №20/10/08-1 та від 23.10.2008 року №9 не відповідають за обсягом наданим складським квитанціям від 01.10.2008 року, а тому, у зв'язку з наведеним, виписка ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» у жовтні 2008 року податкових накладних на загальну суму 13,8 млн. грн., у тому числі ПДВ на суму 2,3 млн. грн. за відсутністю факту перерахування коштів позивачем та відсутністю відповідних повноважень у ОСОБА_5, як керівника підприємства, є неправомірною.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються , встановив наступні факти та обставини.

У період з 14.01.2009 р. по 20.01.2009 р. на підставі направлення від 12.01.2009 року №6 Каплюк О.В., державним податковим інспектором податкової служби 1 рангу відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, згідно п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.01.2008 р. № 4-н проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» з питань взаємовідносин з ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 30258294) у жовтні 2008 року, за результатами якої був складений акт від 21.01.2009 року №159/23-34/32096474/4 (а.с.6-12 т. 1).

Зазначеним актом було встановлено порушення позивачем за перевірений період п.4.7 ст. 4, п.п.7.2.3, п.7.2, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» завищено податковий кредит на суму ПДВ 2305535,44 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 04.02.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042334/0 (а.с.13 т. 1) про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2305535,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 922214,00 грн.

Позивачем провадилась процедура адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, але його скарги були залишені без задоволення, оскарженні податкові повідомлення-рішення без змін.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте остаточне податкове повідомлення-рішення від 06.08.2009 року №0000042334/3 (а.с.169 т. 1) про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2305535,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 922214,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши пояснення сторін суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом з'ясовано, що між ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» (комитент) та ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» (комісіонер) 03.12.2007 року укладено договір комісії №0312/01 (а.с.15-17 т. 1) відповідно до якого позивач зобов'язаний був за дорученням та за рахунок комітента за винагороду, здійснити продаж продукції, що належить комітенту від свого імені, підшукати покупців, а також укласти з ними угоди по продажу продукції.

На виконання цього договору позивачу були передані товарно-матеріальні цінності за актом від 03.12.2007 р. №РН-122003 (а.с.20 т. 1) та від 10.12.2007 року №РН-122004 (а.с.19 т. 1) на загальну суму 22230950,00 грн., ПДВ - 4446190,00 грн.

01.10.2008 року між вищевказаними сторонами було укладено додаткову угоду (а.с.18 т. 1), згідно п.4.4.2 якої сторони прийшли до того, що у разі не реалізації зерна протягом трьох місяців, право власності на нього переходить до ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» та в подальшому відносини сторін повинні регулюватись правилами, які регулюють правовідносини щодо купівлі-продажу товарів, а не комісії.

Також 01.10.2008 р. між сторонами та ТОВ «АЗОТ-ТРАНС ЛТД» був укладений договір про відступлення права вимоги (а.с.21-22 т. 1) згідно п.1.1 якого, первинний кредитор ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» передає належні йому права за договором від 03.12.2007 року №0312/0 новому кредитору -ТОВ «АЗОТ-ТРАСН ЛТД», який приймає на себе усі зобов'язання за первинним договором на загальну суму 33417720,00 грн.

На підставі вказаних договорів 01.10.2008 р. виписало на адресу ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ» податкові накладні №№10043, 10051, 10044, 10045, 10046, 10047, 10048, 10049, 10050 (а.с.23-31 т. 1), на підставі яких позивачем до ДПІ у Київському районі м. Одеси була подана декларація з ПДВ за жовтень 2008 року (а.с.47-53 т. 1) до якої були включені ці суми до складу податкового кредиту підприємства за цей податковий період.

Так, відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних відносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи надані документи та копії податкових декларацій ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» та ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» суд зазначає, що ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за жовтень 2008 р. віднесло суму ПДВ у розмірі 2305535,44 грн. згідно вищезгаданих податкових накладних від 01.10.2008 р. При цьому згідно податкової декларації з ПДВ контрагента позивача ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» у жовтні 2008 р. в податкових зобов'язаннях відображені виписані на адресу ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» податкові накладні на суму 51025100,26 грн., однак дані податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» не відображені ні як операції з купівлі-продажу, ні як операції з передачі товару на комісію. Отже, ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» не мала підстав відносити до складу податкового кредиту за відповідний податковий період суму ПДВ по відносинам з ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» у розмірі 2305535,44 грн.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 року наголошено про необхідність з'ясування фактичного існування активу (зерна), який спочатку передану позивачу на комісію, зокрема. Яким чином зернові, враховуючи їх обсяг, транспортувались, де зберігались, ким приймались, як використовувались товариством далі (після набуття позивачем права власності на продукцію), а також необхідність перевірки виконання позивачем договору про відступлення права вимоги від 01.10.2008 року (а.с.273-274 т.1).

З'ясовуючи реальність господарських відносин між ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» та ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» суд зазначає, що позивачем не надано доказів транспортування товару (зерна).

Так, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Суд критично відноситься до твердження позивача щодо об'єктивної неможливості надання доказів перевезення товару оскільки перевізником вантажу було ТОВ «Регіон-Юг ЛТД», всі документи знаходились у зазначеного підприємства, яке з 03.11.2008 р. припинено.

Як вбачається з вищенаведених положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні другий екземпляр товарно-транспортної накладної повинен надаватися вантажоодержувачу та відповідно зберігатися у нього.

Таким чином судом встановлено відсутність у позивача документів щодо перевезення товару (зерна) по господарським відносинам із ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД».

Щодо підтвердження факту зберігання товару позивачем до суду надані складські квитанції на зерно, отримане від ТОВ «Регіон-Юг ЛТД», з яких вбачається, що окремі види зернових зберігалися за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 (а.с. 67-83 т. 2). Будь-яких інших документів на підтвердження факту зберігання товару, як то договору про оренду приміщень, де зберігався товар, актів приймання-передачі товару від контрагента на склад, документів про оплату оренди приміщення позивачем не надано, а тому суд вважає, що позивачем не доведено факт отримання, транспортування та зберігання зернових від ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД», а складські квитанції датовано 01.10.2008 року, при цьому позивачем не надано доказів, де зберігалось зерно з 03.12.2007 року по 01.10.2008 року (з моменту передачі товару згідно актів від 03.12.2007 р. №РН-122003 та від 10.12.2007 року №РН-122004 (а.с.19, 20 т. 1)).

Як зазначено вище, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Проте, позивачем не надано до суду належних доказів отримання, транспортування та зберігання товару (зернових культур) від ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД».

Також суд критично відноситься до наданих позивачем документів щодо відчуження зернових культур іншим контрагентам, а саме: договорів поставки від 02.01.2008 р. № 02/01/08-1, від 20.10.2008 р. № 20/10/08-1, від 02.01.2008 р. № 02/01/08-2, від 02.01.2008 р. № 02/01/08-11, від 23.10.2008 р. № 9, видаткових накладних, банківських виписок (а.с. 107-125 т. 2), довіреностей представників підприємств на отримання товару від ВАТ «Компанія «Нортек-Азот», адже з наданих документів не вбачається, що це саме той товар, який було отримано ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» від ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД».

Не бере суд до уваги і посилання позивача про необізнаність щодо визнання його контрагента ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» на час укладення додаткової угоди до договору комісії від 03.12.2007 р. № 0312/01 банкрутом, оскільки зазначені відомості були опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» від 20.08.2008 р. № 153, отже є загальнодоступними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до установчого договору ВАТ «Компанія «Нортек-Азот», зареєстрованому у Київській районній державній адміністрації 01.07.2002 р. за № 04056782100010131 засновниками ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» є: ТОВ «Азот-Транс ЛТД» (код ЄДРПОУ - 24770211); ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» (код ЄДРПОУ - 30258294); ДП «Хімпласт» (код ЄДРПОУ - 30945707) (а.с. 95-99 т. 1). Отже відсутність інформації у ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» про процедуру банкрутства ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД» суд оцінює критично.

Наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, на що посилається позивач, але не вичерпною обставиною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження згоди комітету кредиторів ТОВ «Регіон-Юг ЛТД» на реалізацію зернових, як того вимагає ч. 1, 6 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки у договорі про відступлення права вимоги від 01.10.2008 року ОСОБА_4 діяв на підставі статуту, а не на підставі рішення комітету кредиторів.

Проте, з урахуванням вищенаведених обставин, ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» не було доведено фактичність та реальність господарських операцій з ТОВ «Регіон-Юг ЛТД».

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до суду докази не підтверджують належним чином фактичність та реальність господарських операцій ВАТ «Компанія «Нортек-Азот» з ТОВ «Регіон-Юг ЛТД», а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ВАТ «Компанія «Нортек-Азот».

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Компанія «Нортек-Азот» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, за участю Прокуратури Київського району м. Одеси, Прокуратури Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2009 року №0000042334/0 та від 06.08.2009 року №0000042334/3 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 червня 2015 року.

Суддя П.П. Марин