Постанова

від 23.06.2015 по справі 826/9994/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2015 року 09:19 № 826/9994/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернявська Наталія Віталіївна

від відповідача: Червінська Любов Володимирівна

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0016752213 від 08 грудня 2014року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перевірка проведена з порушенням норм податкового законодавства, а висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог законодавства.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №1668/22-13/34356549 від 19.11.2014 року.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Радіоактив Кно", ТОВ "Креативкомпані" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.11.2014 року № 1668/22-13/34356549 (надалі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на суму 166482 грн., у тому числі, у липні 2014 року в сумі 166482 грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 08.12.2014 року №0016752213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 723,00 грн. (за основним платежем +166 482 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 83241,00 грн.).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Креативкомпані», з іншого боку, укладено Договір №3006АУ від 30.06.2014 р. (надалі - Договір №3006АУ) та Договір №3107ВГ від 31.07.2014 року (надалі - Договір №3107ВГ).

Враховуючи, що вищезазначені договори за змістом є ідентичним, суд вважає, що не потребує аналізу кожний окремо.

У відповідності до п.1.1-п.1.2 Договорів, Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) Рекламних матеріалів Замовника та/або клієнта Замовника на відповідних Рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених Сторонами Додатків до цього Договору. Замовник зобов'язується оплатити і прийняти надані Виконавцем послуги, на умовах визначених цим Договором і Додатками до нього. Додатки до цього Договору, підписані обома Сторонами, є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони визнають розміщення Рекламних матеріалів відповідно до погодженого і затвердженого Сторонами Додатку Рекламною кампанією, яка включатиме в себе також технічне обслуговування Рекламоносіїв протягом строку розміщення Рекламних матеріалів Замовника. Сторони погодили, що Рекламоносієм згідно Договору є монітор з плазмовим, рідко кристалічним, або електронно-променевим екраном, який встановлений всередині приміщень (магазинів, супермаркетів, гіпермаркетів, тощо), розташованих за конкретною адресою, вказаною у відповідному Додатку, або іншій рекламоносій, додатково узгоджений Сторонами у відповідному Додатку до Договору. Період надання послуг - з 01.07.2014 до 31.07.2014 р. (Договір №3006АУ) та з 01.08.2014 до 31.08.2014 р. (Договір №3107ВГ).

Згідно п.2.1 - п. 2.3 та п.5.3 Договорів, розміщення рекламних матеріалів Замовника здійснюється відповідно до затверджених Сторонами медіа-планів - планів трансляції Рекламних матеріалів Замовника протягом обумовленого Сторонами терміну Рекламної кампанії, які оформлюються у вигляді Додатків до Договору та є невід'ємною частиною цього Договору. Медіа-план містить адресну програму, вартість Рекламної кампанії, її термін, опис рекламного сюжету, а також інші умови, за якими Сторони досягли згоди. Адресна програма містить: місце розташування Рекламоносіїв, їх тип і кількість об'єктів трансляції. Оплата послуг Виконавця здійснюється на підставі Актів наданих послуг за кожний період надання послуг, зазначених в п.п. 5.1 Договору, не пізніше 29 серпня 2014 року (включно) (Договір №3006АУ) та 30 вересня 2014 року (включно) (Договір №3107ВГ).

В матеріалах справи наявна первинна документація: Медіаплани проведення рекламної компанії на відео-бордах України; Акти наданих послуг: №3107/374 від 31.07.2014 р., №3108/028 від 31.08.2014 р.; платіжні доручення: №676 від 15.08.2014 р., №696 від 28.08.2014 р., №718 від 04.09.2014 р., №739 від 12.09.2014 р.; податкові накладні: від 31.07.2014 р. №152, від 31.08.2014 р. №93, докази розміщення реклами на відео-бордах.

Суд приходить до висновку, що в матеріалах наявна вся первинна документація, яка підтверджує укладання договорів та виконання їх належним чином.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та позивач, як юридичні особи, внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (в матеріалах справи містяться копії витягу з ЄДР) та зареєстровані платником податку на додану вартість, а первинна документація була підписана безпосередньо самими директорами товариств.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Відповідач в Акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: «до відповідача надійшов акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області акт від 03.09.2014 р. № 126/22-00/39174878 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 р.».

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Креативкомпані» не знаходиться за податковою адресою: 07335, Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська, буд. 15.

Перевіркою ТОВ «Креативкомпані» встановлено, що придбання реалізованих товарно- матеріальних цінностей (наявні коди УКТ ЗЕД) не відбувалось, відповідно до інформації, що міститься в «Єдиному реєстрі податкових накладних». Крім того, додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» до декларації ПДВ ТОВ «Креативкомпані» не подавався.

Господарськадіяльність ТОВ «Креативкомпані» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень, широкий асортимент реалізованих товарів (робіт, послуг), невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг).

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Креативкомпані» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Креативкомпані» за податковою адресою , відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Креативкомпані», відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками.».

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативкомпані" звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому, з урахуванням уточнення, просило: - визнати протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативкомпані", за результатами яких складено Акт від 03.09.2014 р. № 126/22-00/39174878 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року та Довідку від 26.09.2014 року №150/22-00/39174878 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року"; визнати протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, які полягають у включенні до Аналітично-інформаційної системи "Податковий блок" інформації на підставі Акту від 03.09.2014 р. № 126/22-00/39174878 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року та Довідки від 26.09.2014 року №150/22-00/39174878 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року "; зобов'язати Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області відновити в електронній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які ТОВ «Креативкомпані» включено до податкової декларації з ПДВ за період з травень-серпень 2014 року; зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, а саме використання та поширення іншим органам державної податкової служби Акту від 03.09.2014 р. № 126/22-00/39174878 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року та Довідки від 26.09.2014 року №150/22-00/39174878 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року ".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року по справі 810/5380/14 адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року залишено без змін Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року по справі 810/5380/14.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу викладених норм вбачається, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 201.4., 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено судом, на момент оформлення податкових накладних, контрагент Позивача та сам Позивач зареєстровані як платники ПДВ відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

За п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Виходячи з приписів пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Суд звертає увагу, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт отримання послуг, а тому висновки викладені Податковим органом в Акті перевірки є помилковими та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0016752213 від 08 грудня 2014року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі №826/13867/14; Ухвалах ВАСУ: від 16 липня 2014 р. К/800/16847/13; від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016752213 від 08 грудня 2014року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу" (код ЄДРПОУ 34356549) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук