Рішення

від 24.06.2015 по справі 908/2993/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2015 Справа № 908/2993/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомКостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі 1) Донецької обласної ради, 2) Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» до проБлагодійної організації благодійного фонду «Фонд Бориса Білаша» стягнення 56 643,68 грн за участю представників:

від прокуратури Горгуль Н.В. за посвідченням від позивача-1не з'явились від позивача-2Липова Т.А. - представник за довіреністю від відповідача Варава О.М. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» про стягнення з Благодійної організації благодійного фонду «Фонд Бориса Білаша» заборгованості за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення у розмірі 52817,14 грн, інфляційних втрат у розмірі 3368,16 грн та 3% річних у розмірі 458,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору № 159 на надання послуг з питного водопостачання і водовідведення від 01.06.2014, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та матеріальними труднощами дійсно має заборгованість перед позивачем за договором № 159 на надання послуг з питного водопостачання і водовідведення від 01.06.2014, оскільки укладаючи вказаний договір відповідач розраховував на відшкодування вартості проживання тимчасових вимушених переселенців за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету, однак відповідачу не відшкодовано витрати на проживання переселенців. Відповідач просить відмовити у позові в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вважає, що в його діях відсутня вина. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.06.2014 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» (виконавець) та Благодійною організацією благодійний фонд «Фонд Бориса Білаша» (абонент) підписано договір №159 на надання послуг з питного водопостачання і водовідведення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору підприємство зобов'язується надавати абоненту питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, що надходять до каналізаційних мереж. Об'єктом водопостачання та водовідведення є база відпочинку «Троянда».

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець подає по своїм водопровідним мережам питну воду абоненту, приймає господарсько-побутові та близькі до них по складу стічні води абонента, що надходять на очисні споруди, а абонент приймає воду, використовує її, спускає стічні води та своєчасно здійснює оплату у відповідності з діючими тарифами, умовами даного Договору, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 190 від 27.06.2008, Правилами користування, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

Кількість води, спожитої абонентом, визначається за показниками повірених водолічильників, прийнятих виконавцем (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 2.7 Договору кількість спожитої абонентом води оформлюється двостороннім актом, засвідченим печаткою або штампом, один раз в місяць не пізніше 25 числа розрахункового місяця. Для отримання рахунку абонент направляє свого представника до виконавця не пізніше 26 числа поточного місяця.

У відповідності з п. 3.11 Договору кількість прийнятих виконавцем стічних вод оформлюється двостороннім актом, засвідченим печаткою або штампом, один раз в місяць не пізніше 25 числа розрахункового місяця. Для отримання рахунку абонент направляє свого представника до виконавця не пізніше 25 числа поточного місяця.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписані та скріплені печатками сторін акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що підтверджують надання водопостачання: №159/В-11 від 20.11.2014 на суму 2188,22 грн, №159/В-12 від 22.12.2014 на суму 1697,76 грн, №159/В-1 від 22.01.2015 на суму 2376,86 грн, та прийняття стоків: № 159/С-10 від 09.10.2014 на суму 33871,50 грн, № 159/С-11 від 20.11.2014 на суму 7628,40 грн, № 159/С-12 від 22.12.2014 на суму 2106,00 грн, № 159/С-1 від 22.01.2015 на суму 2948,40 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи містяться копії відповідних актів-рахунків на оплату послуг з постачання питної води та прийняття стоків на загальну суму 52817,14 грн.

Вказані акти-рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підписи керівника відповідача про їх отримання у вищезазначених актах-рахунках.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг з питного водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року на загальну суму 52817,14 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору надані виконавцем у відповідності з даним Договором послуги з подачі води та прийому стоків абонент сплачує у відповідності з діючим законодавством по факту надання послуг.

Відповідно до п. 4.5 Договору абонент перераховує плату за надані послуги в 10-тиденний строк з дня отримання відповідного рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме, надав відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення у розрахунковому періоді жовтень 2014 року - січень 2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач зобов'язання зі сплати отриманих послуг за вказаний період не виконав, згідно матеріалів справи заборгованість відповідача за Договором за період жовтень 2014 року - січень 2015 року станом на час звернення до суду з даним позовом становила 52817,14 грн.

Разом з цим, з поданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2015, який підписано керівниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін, вбачається, що 18.05.2015 відповідачем сплачено частину заборгованості за спірний період у розмірі 5325,26 грн.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 24.06.2015 підтвердили сплату відповідачем коштів у розмірі 5325,26 грн, в якості погашення частини заборгованості за спірний період.

Таким чином, станом на момент вирішення спору заборгованість у розмірі 5325,26 грн за надані послуги у відповідача відсутня.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 5325,26 грн за послуги з водопостачання та водовідведення підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Решту суми боргу в розмірі 47491,88 грн за послуги з водопостачання та водовідведення відповідач не сплатив, наведеного позивачем розрахунку не спростував.

В ході розгляду справи відповідачем визнано основний борг у розмірі 47491,88 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2015, підписаним керівниками позивача та відповідача і скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем суду не надано.

Обставини наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку щодо здійснення оплати отриманих за Договором послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 47491,88 грн.

Прокурором також заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3368,16 грн та 3% річних у розмірі 458,38 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях просить відмовити у позові в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вважає, що в його діях відсутня вина.

Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні заборгованості судом не приймається, оскільки умовами Договору зберігання № 01/06-14 від 01.06.2014 (п. 2.3) та Договору № 159 на надання послуг з питного водопостачання і водовідведення від 01.06.2014 саме на відповідача покладено обов'язок щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення за час користування базою відпочинку, а не на державні органи та органи місцевого самоврядування.

Щодо твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення відповідача від відповідальності, суд відзначає наступне.

Як визначено ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 46 листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» визначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

В п. 47 листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття «надзвичайність» є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до частин першої та другої статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Як визначено ст. 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Однак, відповідачем не надано суду доказів наявності обставин непереборної сили підтверджених компетентним органом України.

Посилання відповідача на п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат судом не приймається, оскільки вказаною статтею передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір саме неустойки (штрафу, пені), тоді як інфляційні втрати та 3% річних не відносяться до вказаного виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат позивача, суд визнає його частково невірним, у зв'язку з неправильним визначенням дати початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат за актами-рахунками № 159/В-1 від 22.01.2015 та № 159/С-1 від 22.01.2015 (настання у відповідача строку платежу), а саме: початок періоду прострочення позивачем визначено 20.01.2015, замість 20.02.2015.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 444,82 грн, а розмір інфляційних втрат - 3203,08 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в залишковій сумі задоволенню не підлягають, у зв'язку з безпідставністю заявлення.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача та підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Крім того, зважаючи на те, що відповідач сплатив частину суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовом, судовий збір в цій частині також покладається на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки судом частково відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судовий збір в цій частині підлягає стягненню з позивача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» на користь Державного бюджету України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, у зв'язку з тим, що відповідач є благодійною неприбутковою організацією, знаходиться у важкому фінансовому становищі, а на базі відпочинку, яка є об'єктом надання послуг водопостачання та водовідведення за Договором, розміщені вимушені переселенці із тимчасово окупованих території України та районів проведення антитерористичної операції.

Прокуратура та позивач проти вказаного клопотання заперечили.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи доводи заяви відповідача, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення та розстрочити виконання рішення на 3 місяці рівними платежами.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації благодійного фонду «Фонд Бориса Білаша» (84136, Донецька обл., Слов'янський район, с. Богородичне, вул. Підгорна, 3, ідентифікаційний код 38056217) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, ідентифікаційний код 03337119) в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» (84130, Донецька обл., м. Слов'янськ, м.Святогірськ, вул. Островського, 9, ідентифікаційний 36011148) основний борг за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 47491 (сорок сім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 444 (чотириста сорок чотири) грн 82 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3203 (три тисячі двісті три) грн 08 коп., розстрочивши виконання рішення на три місяці шляхом сплати суми заборгованості наступним чином:

- до 31 липня 2015 року підлягає сплаті 17 046,59 грн;

- до 31 серпня 2015 року підлягає сплаті 17 046,59 грн;

- до 30 вересня 2015 року підлягає сплаті 17 046,60 грн.

Зобов'язання, визначені даним пунктом рішення, не обмежують Благодійну організацію благодійний фонд «Фонд Бориса Білаша» сплатити на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» всі присуджені до стягнення за даним рішенням суми раніше погоджених строків.

3. Провадження у справі № 908/2993/15 в частині вимог про стягнення Благодійної організації благодійного фонду «Фонд Бориса Білаша» суми основного боргу у розмірі 5325,26 грн припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Благодійної організації благодійного фонду «Фонд Бориса Білаша» (84136, Донецька обл., Слов'янський район, с. Богородичне, вул. Підгорна, 3, ідентифікаційний код 38056217) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн 15 коп.

6. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, ідентифікаційний код 03337119) в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» (84130, Донецька обл., м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вул. Островського, 9, ідентифікаційний 36011148) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 (п'ять) грн 85 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 30.06.2015.

Суддя М.В. Сажнева