Рішення

від 23.06.2015 по справі 905/31/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2015 Справа № 905/31/15 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Консалтинг" ДоПриватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» Простягнення 32480,99грн. представники сторін: від позивача: від відповідача: не з'явились; Мельников Д. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Консалтинг" до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення суми заборгованості за договором про надання консультаційних послуг №АЕС13 від 08.07.2013 в розмірі 32480,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником договору про надання консультаційних послуг №АЕС13, відповідач свої грошові зобов'язання не виконав у повному обсязі, заборгованість відповідача становить 32480,99 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: договору про надання консультаційних послуг №АЕС13 від 08.07.2013; акту надання консультаційних послуг від 08.07.2013 на суму 55031,39грн.; рахунку-фактури №АЕС-1 від 08.07.2013 на суму 22550,40грн., №АЕС-2 від 23.04.2014 на суму 32480,99грн.

25.05.2015 від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено.

В судове засідання 23.06.2015 з'явився представник відповідача, заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на не настання строку платежу по договору, оскільки вказаний строк пов'язаний з отриманням відповідачем рахунку-фактури, який відповідачем на суму 32480,99 грн. не отримано.

Представник відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд

В С Т А Н О В И В:

08.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консорис Консалтинг", як виконавцем (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь», як замовником (відповідач) укладений договір про надання консультаційних послуг №АЕС13(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець на основі наданих замовником даних, протягом терміну дії договору надає замовнику консультативні послуги з питань актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Фінансової звітності станом на 3.12.2013.

Згідно п.3.1 договору виконавець зобов'язується з моменту підписання договору та до 31.12.2014 надавати замовнику послуги, передбачені договором. Надання послуг розпочнеться після надання виконавцю всієї необхідної документації згідно з інформаційними запитами та попередньої оплати в розмірі 22550,40грн.

Відповідно до п.3.2 договору оплата наданих послуг проводиться двома платежами у порядку, передбаченому пп.3.3-3.6 договору.

Перший платіж в розмірі 22550,40грн., передбачений п.3.1 договору, сплачується замовником на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дати підписання договору на підставі виставленого рахунка (п.3.3 договору).

Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня підписання акту надання консультаційних послуг надіслати замовнику рахунок на оплату другого платежу в розмірі 32480,99грн., а замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів після отримання рахунку здійснити остаточну оплату послуг, наданих виконавцем, шляхом отримання рахунку здійснити остаточну оплату послуг наданих виконавцем, шляхом перерахування зазначеної в цьому пункті суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.5 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23.04.2014).

Загальна вартість послуг виконавця за цим договором становить 55031,39грн., що на дати виставлення рахунків еквівалентно 5642,54 доларів США згідно офіційно встановлених Національним банком України обмінних курсів гривні до долара (п.3.6 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23.04.2014).

Договір вступає в дію з дня підписання і діє до 31.12.2014 (п.5.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем надані послуги на загальну суму 55031,39грн., що підтверджується актом надання консультаційних послуг від 08.07.2013 на суму 55031,39грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що акт надання консультаційних послуг від 08.07.2013 підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, з боку відповідача скріплений печаткою. Представник відповідача в судовому засідання підтвердив факт належного виконання позивачем умов договору та прийняття послуг відповідачем без зауважень.

Таким чином, позивач свої зобов'язання по наданню послуг за договором виконав належним чином.

Відповідачем на виконання умов договору 17.01.2014 здійснений платіж на суму 22550,40грн., що підтверджується копією банківської виписки, наданої до матеріалів справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач здійснив лише часткову оплату наданих послуг та свої зобов'язання щодо повної оплати вартості послуг по договору виконав не в повному обсязі.

Позивач звертався до відповідача з претензією №014-П/15, в якій просив сплатити другу частину платежу за надані послуги в розмірі 32480,99грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що остаточний розрахунок не було здійснено у зв'язку з тим, що рахунок-фактура №АЕС-2 від 23.04.2014 на суму 32480,99грн. на оплату послуг позивачем не направлявся.

Позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків-фактур №АЕС-1 від 08.07.2013 на суму 22550,40грн. та №АЕС-2 від 23.04.2014 на суму 32480,99грн. В якості доказів надсилання відповідачу рахунку-фактури №АЕС-2 від 23.04.2014 позивач надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлене відповідачу 28.04.2014 та отримано уповноваженим представником відповідача 28.04.2014. Відповідач не спростував факт надіслання позивачем у поштовому відправленню, яке отримано відповідачем 28.04.2015, рахунку-фактури №АЕС-2 від 23.04.2014, інших доказів не отриманням вказаного рахунку не надав. За таких обставин, суд приймає в якості належного доказу направлення позивачем та отримання відповідачем рахунку-фактури №АЕС-2 від 23.04.2014, поштове повідомлення від 28.04.2015. Отже відповідно до умов договору, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок з позивачем протягом 5 робочих днів після отримання вказаного рахунку. Проте відповідач доказів здійснення такого розрахунку не надав.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем послуг та порушення відповідачем грошових зобов'язань по договору про надання консультаційних послуг №АЕС13, оскільки відповідач вартість послуг оплатив не у повному обсязі.

Відповідачем за весь час розгляду справи не надано доказів здійснення другого платежу на суму 32480,99грн. наданих позивачем послуг за договором.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 32480,99грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців, яке обґрунтовано тяжким фінансовим становищем відповідача, наявністю заборгованості по заробітній платі на підприємстві, наявністю заборгованості державного бюджету перед підприємством по надмірно сплаченому податку у розмірі 221 351 478,73 грн. (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі №805/6257/14), зупиненням господарської діяльності, в підтвердження чого позивачем додано документи фінансової звітності, накази про простой підприємства.

Також відповідач вказує на те, що напружена політична ситуація в Україні, проведення військових дій на території Донецької області, порушення транспортного зв'язку між містами, нестабільність банківської системи значною мірою вплинули на економічну діяльність підприємства (2014 рік завершено зі збитком в розмірі 1495419грн.).

У відповідності до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як вбачається з доданих відповідачем матеріалів, підприємство відповідача з 22.09.2014 зупинило свою діяльність, відповідні накази є в матеріалах справи, останній наказ від 28.05.2015№122 про простой з 01.06.2015 по 30.06.2015.

Згідно фінансової звітності відповідача, збиток останнього за І квартал 2015 року становить 2101513 грн., прибуток відсутній, за 9 місяців 2014 року збиток становить 1495419 грн.

Згідно звітності та наданих відповідачем довідок підписаних генеральним директором заборгованість відповідача по заробітній платі перед робітниками станом на 01.10.2014 - 16224480,93 грн., станом на 01.11.2014 - 18562518,00 грн., кількість працюючих становила 4059 чоловік.

Також відповідачем надано Сертифікат про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 16.06.2014 №1514/05-4, який виданий на виконання контракту №73/13-30/140АЄСсн. Відповідно до сертифікату Торгово-промислова палата засвідчила наявність форс-мажорних обставин у зв»язку з набранням чинності з 14.04.2014 Закону України «Про невідкладні міри по запобіганню терористичної загрози та збереженню територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та проведенням антитерористичної операції починаючи з 14.04.2014 по дату видачі.

Окрім того, згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2014 №805/6257/14 на користь відповідача з Державного бюджету України підлягає стягненню сума надміру сплачених грошових зобов»язань з податку на прибуток у розмірі 221351478,73 грн. Вказана постанова залишена без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом від 10.02.2015, а виконавчий лист пред»явлений до виконання 03.03.2015. Станом на теперішній зазначені рішення суду не виконані.

Оцінивши в сукупності фінансовий стан відповідача, ступінь вини відповідача та співпадання строку настання платежу по договору та проведення антитерористичної операції в Донецькій області та зупинення роботи банківських установ, знаходження підприємства на території наближеній до проведення антитерористичної операції, зупинення господарської діяльності відповідача та введення простою на підприємстві, а також прймаючи до уваги те, що на підприємстві відповідача працює 4059 чоловік, враховуючи інтереси позивача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та відстрочити виконання рішення суду на один місяць.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 83, ст.ст. 82-85, ст.121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівників, буд.1; ЄДРПОУ 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОРИС КОНСАЛТИНГ" (03680, м.Київ, вул.Предславинська, 28; ЄДРПОУ 36185185) суму заборгованості у розмірі 32480 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 99 коп., судовий збір у розмірі 1837 (тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Відстрочити виконання судового рішення строком на 1 (один) місяць до 23.07.2015року.

5. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 30.06.2015.