Рішення

від 23.06.2015 по справі 910/14331/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа №910/14331/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна

залізниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна

залізниця» в особі Відокремленого підрозділу Експлуатаційне вагонне

депо Дарниця

про стягнення 139 954,80 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Максименко Л.О. - по дов. № б/н від 07.05.2015

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 139 954,80 грн., з яких: 90 000,00 грн. основного боргу, 9 000,00 грн. штрафу, 39 534,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 420,27 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № ПЗ/В-142104/НЮ від 21.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14331/15, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі Відокремленого підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Дарниця, розгляд справи призначено на 23.06.2015.

Позивач в судовому засіданні 23.06.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.06.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідачем 22.06.2015 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляд справи, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, який має приймати участі в іншому судовому процесі.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Третя особа в судове засідання 23.06.2015 не з'явилась, вимог суду щодо надання письмових пояснень з приводу заявлених позивачем позовних вимог не виконала.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 23.06.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі Відокремленого підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Дарниця (замовник) було укладено договір № ПЗ/В-142104/НЮ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника технічне обслуговування компресорів КУ НВЕ-10/0,7, КУ НВЕ-22/0,7, КУ НВЕ-20/0,8.

Згідно з п. 1.2. договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити послуги надані виконавцем відповідно до договору і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків, заявити про них виконавцю.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 12.3. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість послуг складає 96 702,09 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору факт надання послуг підтверджується підписанням акту надання послуг уповноваженими представниками замовника та виконавця.

В матеріалах справи наявні наступні акти надання послуг на загальну суму 96 702,09 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 190 від 29.10.2014 на суму 36 121,62 грн.

№ 192 від 30.10.2014 на суму 41 754,20 грн.,

№ 194 від 31.10.2014 на суму 18 826,27 грн.

Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата наданих послуг проводиться після підсипання сторонами акту наданих послуг на поточний рахунок виконавця протягом 10 календарних днів.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.2.1. договору замовник зобов'язався здійснити оплату послуг, передбачених розділом 1 даного договору, в розмірі та в строки, передбачені даним договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати у визначений строк вартості наданих послуг у повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 90 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 90 000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.3. договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від вартості договору.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо виконання зобов'язань за договором.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати наданих послуг мало місце, а отже має місце односторонньої відмови з боку відповідача щодо виконання зобов'язання по сплаті наданих послуг, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 9 000,00 грн. (10% від несплаченої суми боргу в розмірі 90 000,00 грн.).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 39 534,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 420,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 39 534,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 420,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» (м. Київ, вул. Ушинського, 38, код ЄДРПОУ 36407076) 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 грн. основного боргу, 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 39 534 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 53 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн. 27 коп. - 3% річних, 2 799 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 30.06.2015.

СуддяВ.В. Сівакова