Рішення

від 25.06.2015 по справі 910/14408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015Справа №910/14408/15

За позовом Приватного підприємства «Лендград»

До Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна

залізниця»

Про стягнення 11 181,13 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Загородня О.А. - по дов. № 3748-НЮ від 22.08.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Лендград» до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 11 181,13 грн., з яких: 2 078,10 грн. пені, 6 817,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 285,62 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на проведення проектно-вишукувальних робіт № ПЗ/ЗС-082572/НЮ від 03.09.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14408/15 та призначено справу до розгляду на 25.06.2015.

Позивач в судове засідання 25.06.2015 не з'явився.

Однак, позивачем 17.06.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому позивач просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач в судовому засіданні 25.06.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні 25.06.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008 між Приватним підприємством «Лендгранд» (виконавець) та Державним територіально галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (замовник), було укладено договір на проведення проектно-вишукувальних робіт № ПЗ/ЗС- 082572/НЮ (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати комплекс проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Південно-західна залізниця» в адміністративних межах Розсошанської та Шаровечківської сільських рад Хмельницького району Хмельницької області загальною площею 91,86 га.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт повністю не сплатив та борг був стягнуто в примусовому порядку під час виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15286/13, в зв'язку з чим за час прострочення нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/15286/13 частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» на користь Приватного підприємства «Лендгранд» 99 672,00 грн. боргу, 4 964,48 грн. пені, 1 024,04 грн. 3% річних, 2 113,83 грн. судового збору (загалом становить суму 107 774,35 грн.).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначеним вище рішенням суду встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором на проведення проектно-вишукувальних робіт № ПЗ/ЗС- 082572/НЮ від 03.09.2008.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/15286/13 від 21.01.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/15286/13 залишено без змін.

28.01.2014 на виконання Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/15286/13 був виданий відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/15286/13 від 21.01.2014 залишено без змін.

Як вбачається з банківської виписки від 13.05.2014 наказ № 910/15286/13 від 28.01.2014 виконано Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в примусовому порядку 12.05.2014 та стягнуто кошти в розмірі 107 774,35 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів та стягнення боргу відбулось в примусовому порядку, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.2. договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті виконаних робіт відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2 078,10 грн. за період з 06.08.2013 по 02.10.2013.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 078,10 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6 817,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції за період з 03.04.2013 по 11.05.2014 та 2 285,62 грн. - 3% річних за період з 06.08.2013 по 11.05.2014.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 817,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 285,62 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «Лендград» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 34618760) на користь Приватного підприємства «Лендград» (21037, м. Вінниця, вул. Польова, 17, кв. 79, код ЄДРПОУ 33553095) 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 10 коп. пені, 6 817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 41 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2 285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 62 коп. - 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 30.06.2015.

Суддя В.В.Сівакова