Рішення

від 22.06.2015 по справі 911/1733/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16           тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.                                                             Справа № 911/1733/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопол»

до Ірпінського виробничого управління комунального господарства

про стягнення 114 650, 00 грн.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 114 650, 00 грн. заборгованості за договором № 12 на утилізацію побутових відходів від 22.02.2013.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.05.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 21.05.2015 та від 15.06.2015 розгляд справи відкладався на 15.06.2015 та відповідно на 22.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 22.06.2015 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позов не надіслав.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.06.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.02.2013 між сторонами укладено договір № 12 на утилізацію побутових відходів, за умовами якого відповідач доручає, а позивач бере на себе виконання робіт, пов'язаних з утилізацією побутових відходів (далі - відходи).

Відповідно до п. 1.3 договору виконання робіт здійснюється на підставі заявок відповідача або за усною домовленістю між сторонами.

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт визначається виходячи з об'єму при розрахунку 21 грн. за 1 мкуб з ПДВ.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата за виконання робіт здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків у безготівковій формі. Форма оплати виконання робіт – попередня оплата у розмірі 100 % від вартості робіт.

Відповідно до п. 4.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором позивач та відповідач несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір укладається строком до 31.12.2013 та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору № 12 на утилізацію побутових відходів від 22.02.2013, були виконані роботи, пов'язані з утилізацією побутових відходів, за період з 26.02.2013 по 08.10.2013 на загальну суму 197 400, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000003 від 26.02.2013 на суму 10 500, 00 грн., № РН-0000006 від 29.03.2013 на суму 10 500, 00 грн., № РН-0000009 від 30.04.2013 на суму 15 750, 00 грн., № 13 від 31.05.2013 на суму 10 500, 00 грн., № 14 від 31.05.2013 на суму 15 750, 00 грн., № 22 від 20.06.2013 на суму 27 300, 00 грн., № 52 від 30.09.2013 на суму 40 950, 00 грн., № 29 від 31.07.2013 на суму 18 900, 00 грн., № 53 від 30.09.2013 на суму 33 600, 00 грн. та № 55 від 08.10.2013 на суму 13 650, 00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за виконані позивачем роботи за договором № 12 на утилізацію побутових відходів від 22.02.2013 розрахувався частково, а саме на суму 82 750, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 114 650, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 12 на утилізацію побутових відходів від 22.02.2013 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за вказаним договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 114 650, 00 грн. заборгованості (основного боргу) за договором № 12 на утилізацію побутових відходів від 22.02.2013 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопол» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ірпінського виробничого управління комунального господарства (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Пролетарська, будинок 21, ідентифікаційний код - 03346791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопол» (07313, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Димер, вулиця Комсомольська, будинок 18, ідентифікаційний код - 38256603) 114 650 (сто чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості (основного боргу) за договором № 12 на утилізацію побутових відходів від 22.02.2013 та 2 293 (дві тисячі двісті дев'яносто три) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                             Т.В. Лутак