Рішення

від 22.06.2015 по справі 916/1643/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 916/1643/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

прокурор: не з'явився;

від позивача (Державної служби України з надзвичайних ситуацій): не з'явився;

від позивача (Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області): Ченцов О.Є. за довіреністю від 17.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1643/15:

За позовом: Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави, в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області;

До відповідача: Приватного підприємства "САВМІ";

про стягнення 1 609,45 грн., -

в с т а н о в и в :

Військовий прокурор Черкаського гарнізону в інтересах держави, в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області ( далі - Позивач) звернувся до Приватного підприємства "САВМІ" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення боргу посилаючись на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №1214 від 04.08.2000р. «Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами» визначено перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2.10.2003р. №589-р «Деякі питання обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами» та Порядку обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи від 17.11.2003 р. №440 визначена необхідність укладення відповідних договорів з державними аварійно-рятувальними службами про обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

11.11.2010р. між Позивачем та Відповідачем по справі укладено договір №293 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір).

Відповідно до п.п.2.1-2.4 зазначеного Договору Позивач зобов'язаний:

- здійснювати добір основного особового складу «Аварійно-рятувальної служби» відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах. Постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт;

- забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення;

- створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт;

- організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення.

Відповідно до п.п. 3.12, 4.1, 4.2 Відповідач зобов'язано оплачувати постійне та обов'язкове обслуговування, яке складає 97,74 грн. в місяць, шляхом перерахування коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Відповідно п.п. 6.1, 6.2 договір вступає в силу з 01.12.2010р. та може бути припинений у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Позивач зазначає, що Відповідач за надані послуги по обслуговуванню об'єкта своєчасно не розрахувався, тому заборгованість з липня 2011р. по 14 листопада 2012р. становить 1609 грн. 45 коп.

15.11.2012р. за взаємною домовленістю договір №293 від 11.11.2010р. розірваний, однак заборгованість за обов'язкове обслуговування не сплачена до цього часу.

Заявлені Відповідачеві претензії та листи №146 від 07.05.2012р., №268 від 22.08.2012р., №393 від 29.10.2012р, №52 від 03.02.2014р., претензія №74 від 10.02.2015р. та рахунки, останній залишив без розгляду та сплати заборгованості.

Відповідно до п.п. 5, 6, 51 Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014р. №11 керівництво єдиною державною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України, безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Єдина державна система цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем та їх ланок. Забезпечення фінансування єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

Згідно ст. 22 Кодексу цивільного захисту України сили цивільного захисту України складаються з оперативно-рятувальної служби, аварійно-рятувальної служби, формувань цивільного захисту, спеціалізованих служб цивільного захисту, пожежно-рятувальних підрозділів (частин), добровільних формувань цивільного захисту

Статтею 23 Кодексу цивільного захисту України визначено, що на аварійно-рятувальні служби серед інших завдань покладається аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі суб'єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визначення незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати коштів за обслуговування об'єкта спричиняє матеріальну шкоду державі в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, що може негативно відобразиться на роботі загону, у тому числі на підтриманні підрозділу у режимі постійної готовності, створення та підтримання у належному стані матеріально-технічних резервів, ремонту та технічному обслуговуванню аварійно-рятувальних засобів, своєчасного і ефективного виконання вищевказаних завдань, а також надходження відповідних коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Прокурор вказує, що Відповідач упродовж тривалого часу не виконує свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку з Позивачем за обслуговування об'єкту та залишив без розгляду направлені з даного приводу листи-вимоги.

Вищезазначені порушення у відповідності з рішенням Конституційного Суду України № З-РП/99 від 8 квітня 1999 року є підставою для пред'явлення позову прокурором.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20 ч.3 п.3, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 257, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 29, 53, 54-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, - прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість за обслуговування об'єкта за періоди з липня 2012р. по 14 листопада 2012р. в сумі 1609 грн. 45 коп.

Відповідач в засідання суду не з'явився був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за адресою за зазначеною у позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (поштове повідомлення з посиланням на відсутність підприємства у справі ).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд розглядує справу за наявними в ній матеріалами за приписами ст.75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, приведені прокурором обставини справи цілком підтверджується наданими доказами: вказаним Договором, довідкою про заборгованість з договору, претензіями, рахунками на оплату наданих послуг, нарядами на службу

Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними, такими що не викликають у суду сумніву.

З приведених доказів випливає, що Відповідач має борг за вказаним Договором на вищевказану суму, яка досі ним не сплачена. Таким чином, Відповідач порушив умови Договору та приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Зворотнього Відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Вимога прокурора щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках Відповідача судом відхиляється як безпідставна.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги прокурора законними, вцілому обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави, в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "САВМІ" (66400, Одеська обл., Ананьївський р-н, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 120, код ЄДРПОУ 36527775) на користь держави, в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, код ЄДРПОУ 25576385) заборгованість по Договору №293 від 11.11.2010р. за обслуговування об'єкта за період з липня 2012р. по 14 листопада 2012р. в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 45 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "САВМІ" (66400, Одеська обл., Ананьївський р-н, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 120, код ЄДРПОУ 36527775) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ - 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Любашівську об'єднану ДПІ ГУ ДФС в Одеській області 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тескт рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук