Рішення

від 23.06.2015 по справі 916/1457/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 916/1457/15-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Холод О.М. за довіреністю від 20.04.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1457/15-г:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні інвестори";

про стягнення 22 469,53 грн.;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні інвестори" про стягнення 22469,53 грн. посилаючись на наступне.

Між сторонами у справі 01.04.2013 р. укладено договір фінансового лізингу № 130401-25/ФЛ-Ю-А від 01.04.2013р. (далі - Договір лізингу), за яким Позивач зобов'язався передати Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Відповідач виплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору та Графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору).

Пунктом 2.4 Загальних умов Договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов. Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт.

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п.2.1.7. Загальних умов Договору лізингу число сплати це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 по 31 включно, то числом сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку лізингу. У випадку, якщо 25 число припадає на святковий або інший неробочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

Відповідно до п.2.1.8. Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.6. Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування Відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 12.04.2013р. сторонами акту прийому-передачі майна.

Таким чином, відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 12 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1 - 12.05.2013 р., №2 - 12.06.2013р., №3- 12.07.2013 р., №4 -12.08.2013р. і т.д.).

Позивач вказує, що Відповідач зобов'язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за лютий 2015р. по березень 2015р. за ним виникла заборгованість в розмірі 13056,57 гри., а саме: з 12.02.2015 р. (22 період лізингу) існує заборгованість в розмірі 6649,96грн. та з 12.01.2015 р. (23 період лізингу) збільшилась заборгованість на 6406,61грн.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за плаї ежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Крім того, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Загальних умов Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до Договору.

Проте жодного разу звіт в установленій формі Відповідач не надавав.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) Предмета лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17.. 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов - Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 1 (один відсоток від розміру Остаточної загальної вартості Предмета лізингу.

Щодо штрафу за 4-ри квартали 2014 року у розмірі 4 відсотку остаточної загальної вартості Майна за невиконання п.5.2.1., згідно п. 7.1.3 Загальних умов Договору : пунктом 2.1.5 Загальних умов Договору визначено, що Остаточна загальна вартість предмету лізингу - вартість Предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 2.04.2013р. становить - 210371,00 грн.

Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, звіт не подавався протягом 4-х кварталів, отже сума штрафу становить 4% та складає 8414,84 грн., (210371,00 грн.* 4%).

Під час розгляду справи 21.05.2015р. позивач надав заяву про зменшення розміру вимог, так як Відповідачем 31.03.2015 р. платіжними дорученнями №1990 від 31.03.15р. було здійснено оплату в розмірі 13173,23 грн. та №2114 від 08.05.15р. у розмірі 14903,72 грн.

Сплачені Відповідачем кошти повністю погашають 13553,26 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 224,09 грн. - пені; 240,07 грн. 30% річних.

З урахування викладеного позивач просить стягнути з Відповідача 8414,84 грн. - штраф за неподання відомостей про стан предмету лізингу та 1827 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач з вимогами не згоден, про що зазначив у відзиві на позов, у якому зазначив, що за час існування лізингових правовідносин між сторонами, TOB «Енергетичні інвестори» ніколи не допускалось порушень виконання зобов'язань договору фінансового лізингу.

Проте, як зазначає Відповідач, у зв'язку з незалежними від Відповідача об'єктивними обставинами TOB «Енергетичні інвестори» сплатило лізингові платежі №22 (у розмірі 6649,96 грн. - до 12 лютого 2015 року) та №23 (у розмірі 6406,61 грн. - до 12 березня 2015 року) з прострочкою, а саме 31 березня 2015 року на підставі рахунку фактури №СФ-46839 від 2 березня 2015 року у розмірі 13056,57 грн. Крім того, в зазначений рахунок було включено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, індекс інфляції та три проценти річних в загальній сумі 116,66 грн.

Тобто заборгованість за договором фінансового лізингу №130401-25/ФЛ-Ю-А від 01 квітня 2013 року була погашена у повному обсязі до моменту подачі позовної заяви, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в частині стягнення простроченої заборгованості за лізинговими платежами відсутні.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій передбачених п.7.1.3 Договору відповідач зазначає, що вони є безпідставними оскільки з моменту укладення Договору відповідач постійно інформував у телефонному режимі співробітників TOB «Віейбілізинг» про стан та адресу базування предмету лізингу. В телефонному режимі співробітниками TOB «Віейбілізинг» доводилось до відповідача про всі дії які необхідно було вчиняти відповідачу, в тому числі щодо строків та уповноважених компаній страхування предмета лізингу. Але жодного разу уповноваженими представниками позивача не було доведено про необхідність направлення саме у письмовому вигляді звіту про стан та адресу базування транспортного засобу.

З посиланням на приписи ст. ст. 526, ч.3 ст. 550, ч.3 ст. 551 ЦК України відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій так як у відповідача відсутня вина у заподіянні позивачеві збитків, та позивач не надав будь-яких доказів понесення збитків у розмірі який в позовній заяві дорівнює штрафним санкціям,

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 травня 2015р. продовжити строк розгляду спору по справі № 916/1457/15-г на 15 днів до 23 червня 2015

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника відповідача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджується наданими доказами : вказаним Договором, графіком сплати лізингових платежів, додатками до договору, специфікацією, загальними умовами договору, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, розрахунком сум стягнення.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, вимоги позивача складають вимоги про стягнення штрафу за неподання звіту згідно п.п. 2.17, 4.1.2., 5.2 1, 7.1.3 та 10.2 Загальних умов Договору.

Тобто предметом спору є ненадання Відповідачем звіту в установленій формі.

Зворотнього Відповідачем не доведено, відтак Вимоги позивача про стягнення штрафу за неподання звіту є правомірними.

Заперечення відповідача з цього приводу, зазначені у відзиві на позов суд відхиляє оскільки вони є декларативними та жодними об'єктами доказування, в порядку ст. 33 ГПК України, не підтверджені.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач надав виписку по рахунку за 30.03.2015 р. за яким ним сплачений лізинговий платіж 31.03.2015 р. в сумі 13 173,23 грн.

Проаналізувавши надану виписку суд зазначає, що сплата відповідачем лізингового платежу на момент подачі даного позову до суду, як про це зазначено відповідачем, на думку суду, не звільняє його від цивільної відповідальності по сплаті позивачу штрафу за неподання звіту.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення штрафу суд приймає його до уваги та вважає правильним

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні інвестори" (65121, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, будинок 4Д, код ЄДРПОУ 32642152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 33880354) штраф за неподання відомостей про стан предмету лізингу у розмірі 8414 (вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 84 коп. та судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук