Рішення

від 22.06.2015 по справі 916/1660/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 916/1660/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Бедюк Н.А. за довіреністю від 27.04.2015 р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1660/15:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Тарний Комбінат";

про стягнення 360 629 грн.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» ( далі - Позивач) звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський тарний комбінат» (далі- Відповідач) із позовом про стягнення боргу в сумі 360629 грн. посилаючись на наступне.

21.07.2011р. між сторонами у справі укладений Договір про фінансовий лізинг № 00002853 від 21.07.2011р. (далі - Договір), за яким Позивач зобов'язався передати у розпорядження Відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi Q7 3,0 TDI, 2011 року виробництва, шасі № WAUZZZ4L6CD000553 (далі - Об'єкт лізингу), а Відповідач зобов'язався прийняти Об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі за текстом - «План відшкодування»), що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 113 703, 26 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 34110,98 доларів США.

Відповідно до положень п.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений Позивачем, не пізніше дати вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідач зобов'язувався відповідно до п. 4.4. Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації Об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Позивача щодо експлуатації та/або передачі Об'єкта лізингу.

Згідно з п. 9.2. Умов лізингу Відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування Об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення.

Згідно із п. 13.7. умов Договору, у випадку лізингу якщо Позивач не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як це передбачено у п.13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу в Лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса. При цьому, на підставі п. 13.6 Умов лізинг, Відповідач був зобов'язаний відшкодувати Позивачу будь-які витрати, пов'язані із конфіскацією Об'єкту лізингу.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно із п. 8.2. Умов лізингу Відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції. Зокрема, такі штрафні санкції включали:

- пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання Відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1. Умов лізингу);

- штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем за нагадування про несплату, надіслані Позивачем Відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. 8.2.2. Умов лізингу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Позивачем, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених Відповідачем у відповідності до Договору.(п.8.2.3).

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений Позивачем у Плані відшкодування не пізніше дати, вказаної у ньому.

Починаючи з квітня 2014 року Відповідач порушив умови Договору. Станом на момент подання позовної заяви Відповідач повністю не сплатив лізинговий платіж за квітень, травень, червень та липень 2014 року.

Позивач зазначає, що Відповідач порушив свої зобов'язання за Договором не здійснивши наступні платежі:

1.1.1. несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2014 року на суму 21376,79 грн. відповідно до рахунку № 00192062 від 01.04.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2014;

1.1.2.несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2014 року на суму 21917,74 грн. відповідно до рахунку № 00198720 від 05.05.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014;

1.1.3. несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2014 року на суму 22309,46 грн. відповідно до рахунку № 00204575 від 03.06.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014;

1.1.4. несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2014 року на суму 22197,55 грн. відповідно до рахунку № 00211419 від 02.07.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2014.

Станом на 02 квітня 2015р. загальна сума боргу Відповідача за несплаченими лізинговими платежами складає 87 801,54 грн.

Відповідно до п. 12.6.1. Умов Договору, Позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та на повернення Об'єкту лізингу у разі, якщо Відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Відповідно до п. 8.3.1. Умов Договору, якщо Відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, Позивач має право надіслати Відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо Відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, Позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови не здійснення оплати, Договір підлягає розірванню відповідно до п. 12.6.1. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Направлення Позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти, як подовження строку виконання зобов'язання.

Таким чином, Позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором були надіслані нагадування

Відповідно до п. 12.6.1. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Разом з третім нагадуванням від 17.07.2014 року, Відповідачу було направлено Вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих. № 00002853 від 17.07.2014 року, яку Відповідач отримав 29.07.2014 року, що підтверджується рекомендований повідомленням про вручення №0430600481341.

Пунктом 12.8 Договору Сторони погодили, що після розірвання Договору Позивач має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.

Відповідно до п. 12.9. Договору, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення. Крім того, п. 8.2.2. та п. 8.3.2. Договору встановлено обов'язок погасити заборгованість протягом З (трьох) днів з дня отримання Вимоги.

Згідно п. 12.13 Договору Сторони погодили, що Договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня доставки письмового повідомлення Стороною на адресу Відповідача.

Оскільки Вимога була отримана Відповідачеві 29.07.2014 р., то датою припинення договору є 12.08.2014 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Позивач зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час, як Відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків коли Позивач матиме право розірвати цей Договір та вимагати повернення Об'єкта Лізингу).

Пункт 8.2.3. Договору, вказує, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу за Договором, до Відповідача застосовуються наступні санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат понесених Позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Відповідачем відповідності до Договору.

В свою чергу п. 8.6. Договору, зазначає, що будь-які збитки заподіяні невиконанням або не належним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені Контрактом штрафні санкції.

У зв'язку із систематичним порушенням умов Договору з боку Відповідача починаючи з квітня 2014 року, несплатою лізингових платежів відповідно до Плану відшкодування у строки, обумовлені умовами Договору, Позивач відмовився від Договору і висунув вимогу про сплату Відповідачем заборгованості за Договором, а також про повернення Об'єкту лізингу, про що проінформував Відповідача вимогою від 17.07.2014 р. При цьому, у своєму листі Позивач встановив строки для сплати заборгованості впродовж 3 днів з дня отримання Вимоги, повернення Об'єкту лізингу впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення.

Оскільки вимога вважається отримана Відповідачем 29.07.2014 року, то останнім днем погашення заборгованості мало бути 01.08.2014 з поверненням Об'єкту лізингу - 12.08.2014 року.

Об'єкт лізингу в зазначений строк повернено Відповідачем не було, зобов'язання з оплати заборгованості за Договором не виконані.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Згідно п. 13.7. Умов лізингу якщо Позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у Відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

11.09.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк A.M. було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1491 про повернення Об'єкта лізингу.

12.09.2014. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції Сабяніною О.В. (далі - Виконавча служба) було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1491 від 11.09.2014р.

18.09.2014 р. Виконавчою службою при примусовому виконанні виконавчого напису № 1491 від 11.09.2014р було складено Акт державного виконавця про вилучення Об'єкта лізингу для передачі Позивачеві.

18.09.2014 р. Виконавчою службою винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 16.1. Договору незалежно від завершення виконання цього Договору або проведення операцій, запланованих в рамках цього Договору, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього Контракту, а також операціям запланованими в рамках виконання цього Контракту, відшкодовуються Стороною, яка завдала такі збитки.

Позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором звернувся до спеціалізованої організації TOB «Юридична компанія «Тріпл Сі» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення Об'єкту лізингу.

У зв'язку із чим, Позивач поніс певні витрати на підтвердження яких до позовної заяви додані ці докази.

Отримавши від Відповідача у законне користування та розпорядження Об'єкт лізингу, неможливість за рахунок власних виробничих ресурсів забезпечити належне зберігання автомобіля, Позивач змушений був звернутись до TOB «Автомир» з метою передачі Об'єкта лізингу у відповідальне зберігання автомобіля належним чином.

Таким чином, Позивач поніс витрати у розмірі 1600,00 грн., що підтверджуються заказом-нарядом №000001538 від 31.03.2015 та платіжним дорученням №50021735 від 27.03.2015р

Як зазначає Позивач, дана сума грошових коштів має бути компенсована Позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме в розмірі 62 281,51 грн., так-як TOB «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Згідно п. 12.10 Умов лізингу у будь-якому випадку дострокового припинення дії Договору, Позивач прямо зберігає право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут, штрафи, витрати на правову допомогу.

Відповідач всупереч вимог Договору не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за Договором та повернення Об'єкту лізингу.

Крім того, Позивач поніс витрати у зв'язку із необхідністю звернення до спеціалізованої організації TOB «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів Позивача в суді, що підтверджується Договором про надання юридичних послуг та додатками до нього.

Виходячи з вищевикладеного, Позивачу мають бути компенсовані збитки заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору в розмірі 5 000,00 грн. без ПДВ.

Дана сума має бути компенсована Позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме в розмірі 6000,00 грн., так-як Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Таким чином, сума реальних збитків в 68 281,51 грн., завданих Позивачеві, внаслідок неналежного виконання зобов'язань Відповідачем, оскільки наявні всі ознаки цивільно-правового правопорушення: протиправна поведінка Відповідача, яка виражалась у невиконанні умов договору та закону (Відповідач не повернув Об'єкт лізингу Позивачу у визначений умовами Договору строк);

збитків, а саме витрати Позивача пов'язані з стягненням заборгованості за Договором та поверненням Об'єкта лізингу;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками (саме через порушення умов Договору щодо оплати лізингових платежів, а згодом і повернення Об'єкта лізингу, Позивач самостійно був змушений вчинити дій спрямовані на спонукання Відповідача виконати свої зобов'язання за Договором, проте такі дії не мали наслідком виконання своїх зобов'язань Відповідачем. В зв'язку з чим Позивач був змушений звернутись до спеціалізованих організацій з метою супроводження процесу стягнення заборгованості та повернення Об'єкта лізингу);

вина Відповідача (яка підтверджується явним невиконанням чітких вимог закону та договору).

Таким чином, через порушення своїх зобов'язань за Договором, Відповідач має відшкодувати Позивачу збитки, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного як власника Об'єкта лізингу та становить 68 281,51 грн.

Відповідно 6.3. Договору, Позивач та Відповідач погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за Договором на користь Позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання Позивачем очікуваної станом на дату виконання Договору суми на основі діючого курсу обміну доларів США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, як буде обрано за рішенням Позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті..

Відповідно до п. 12.9. Договору у випадку припинення лізингу, Відповідач зобов'язаний оплатити будь-яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Позивачем в результаті продажу Об'єкта лізингу) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Плану відшкодування.

Таким чином, при укладанні між сторонами Договору, Позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов Договору Відповідачем.

Об'єкт лізингу був вилучений у Відповідача у примусовому порядку та переданий Позивачеві, що підтверджується Актом державного виконавця про вилучення Об'єкта лізингу для передачі Позивачеві від 18.09.2014р.

Відповідно 6.3. Договору, Позивач та Відповідач погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за Договором на користь Позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання Позивачем очікуваної станом на дату виконання Договору суми на основі діючого курсу обміну доларів США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, як буде обрано за рішенням Позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Відповідно до п. 12.9. Договору, у випадку припинення лізингу, Відповідач зобов'язаний оплатити будь-яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Плану відшкодування.

Таким чином, при укладанні між сторонами Договору, Позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов Договору Відповідачем.

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору, неповернення у визначений Позивачем строк Об'єкту лізингу, Позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, що складаються із невиплачених лізингових платежів (проценти та комісії за користування об'єктом лізингу) за період з 15.08.2014 р. по 15.08.2016 р., в розмірі еквівалент у гривні 12 229,82 доларів США.

Станом на 18 вересень 2014 року (дата повернення об'єкту лізингу) курс ПАТ «Креді Агріколь Банк» складав 14,21 грн. за 1 долар США.

Таким чином, розмір упущеної вигоди складає (12 229,82 х 14,21) 173 785,74 грн.

Ця сума підлягає сплаті Відповідачем на підставі п. 12.9 та п.12.10 Договору.

Таким чином, через порушення своїх зобов'язань за Договором, Відповідач має відшкодувати Позивачу збитки, що складаються із суми матеріальних витрат (прямі збитки) та упущеної вигоди, що складає 242 067, 25 грн.

Договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк відповідно до п. 8.2.2., а також пеня у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Договором передбачено нарахування штрафних санкцій (пені) протягом всього строку прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2.2. Договору, у випадку прострочення сплати платежу до Відповідача застосовуються наступні санкції штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Позивачем: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Позивач вирішить надіслати таку вимогу).

Таким чином, через порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що полягала у несплаті вчасно щомісячних лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків, Позивачем були застосовані наступні штрафні санкції, що не сплачені Відповідачем, зокрема:

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 00195331 від 07.04.2014р.

Сума штрафної санкції 556,73 грн.,

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 00196340 від 17.04.2014р.

Сума штрафної санкції 414,58 грн.,

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 00202600 від 19.05.2014 р.

Сума штрафної санкції 413,32 грн.,

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 00207809 від 05.06.2014р.

Сума штрафної санкції 523, 43 грн.,

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 00208941 від 17.06.2014р.

Сума штрафної санкції 439,71 грн.,

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 00210171 від 03.07.2014 р.

- нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок-фактура № 000215174 від 17.07.2014р.

Сума штрафної санкції 552,59 грн.

За п. 8.2.1 Договору відповідачеві нараховано пені у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання за період з 15.04.2014 р. по 15.07.2014 р. в сумі 7 385,09 грн.

З підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано за той же період 3% річних в сумі 2215,53 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 197,50 грн.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за адресою зазначеною у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресою (поштове повідомлення у справі ). Відзив на позов не надав.

Таким чином, суд розглядує справу за наявними в ній матеріалами за приписами ст.75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п. З ч. 1. ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦКУ. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України (надалі за текстом - «ГКУ») Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно із ч. 3. ст. 22 ЦКУ, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. 3. ст. 22 ЦКУ, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.\

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 ГК України обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Ч. 1. ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи приведені позивачем обставини справи цілком підтверджується наданими доказами : вказаним Договором, довідкою про заборгованість з договору, претензією, рахунками на сплату наданих послуг, нарядами на службу.

Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними, такими що не викликають у суду сумніву.

З приведених доказів випливає, що Відповідач має борг за вказаним Договором на вказану вище суму, які досі ним не сплачена. Таким чином, відповідач порушив умови Договору щодо оплати за отриманий товар і приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги частково, за винятком нарахування пені виходячи з такого.

Згідно наданого розрахунку суми пені вона нараховано в розмірі 10% річних.

Правова позиція щодо обчислення розміру пені висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 жовтня 2011р. у справі №25/187 (скасовано постанову Вищого господарського суду України від 09.06.2011р. )

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За ст.111-28 ГПК України дана постанова Верховного Суду України є обов'язковою для суду при застосуванні відповідної норми права - зокрема порядку нарахування пені.

Розрахунок пені відповідно до ЗаконуУкраїни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки Національного банку України позивачем не надано. Тому в цієї частині вимог слід відмовити.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими, але підлягаючими задоволенню частково за винятком суми пені за вищенаведених обставин.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України у спорах що виникають при виконання догорів судові витрати (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Тарний Комбінат" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд. 31/1, код ЄДРПОУ 36233474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект П.Тичини, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) суму основного боргу за Договором про фінансовий лізинг № 00002853 від 21.07.2011р. у розмірі 87801 (вісімдесят сім тисяч вісімсот одна) грн. 54 коп., збитки у розмірі 242067 (двісті сорок дві тисячі шістдесят сім) грн. 25 коп., штраф в сумі 3962 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 09 коп., 3% річних в сумі 2215 (дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 17197 (сімнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 7064 (сім тисяч шістдесят чотири) грн. 88 коп.

В решті вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук