Рішення

від 23.06.2015 по справі 916/1624/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 916/1624/15-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

прокурор: Тунік В.М. за попосвідченням;

від позивача: Самодурова Н.В. за довіреністю № 238/исх-гс від 19.08.2014р.;

від відповідача: Харченко І.Є. за довіреністю від 13.05.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1624/15-г:

За позовом: Прокурора Одеської області; в особі, якою є Одеська міська рада;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА.";

про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

Прокурор Одеської області звернувся із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРА" про витребування майна з чужого незаконного володіння посилаючись на наступне.

Вивченням матеріалів за фактами відчуження об'єктів державної та комунальної власності встановлено наступне.

12 серпня 2010 року між Одеською міською радою та TOB «АРТ» укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна. На підставі вказаного договору на користь TOB «АРТ» здійснено відчуження об'єктів комунальної власності, в тому числі, нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, та нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській (вул. Леніна), 4, в м. Одесі. (далі - Майно)

Зазначений договір купівлі-продажу укладено на підставі рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради», пунктом 13 якого доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу TOB «АРТ» об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

В послідуючому TOB «АРТ» на підставі договорів купівлі-продажу від 12.11.2010, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №№ 1609, 1614, здійснено відчуження вказаного Майна на користь TOB «ОПЕРА».

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі № 916/2545/13 за позовом заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради, TOB «АРТ», TOB «Утьосов», ПП «Елас-Комбі», TOB фірма «Харрісон-Транс-Сервіс», TOB «ІВ-Інвест Лтд», TOB «ІВ- Іммобільє», TOB «Джі Ем Джі Контент», TOB «ОПЕРА», TOB «Аверс Строй», за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради», визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та TOB «АРТ» шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Так як власником Майна, відчуженого за договором купівлі-продажу, була територіальна громада м. Одеси, управління ним від імені територіальної громади здійснювала Одеська міська рада та її виконавчі органи.

Рішення Одеської міської ради (пункт 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010), яким відповідно до п.30 ч.І ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була оформлена воля територіальної громади міста на вибуття вказаного майна з її власності, визнано постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 недійсним, у зв'язку з тим, що воно суперечить вимогам чинного законодавства.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що Одеська міська рада, укладаючи договір міни шляхом підписання з TOB «АРТ» удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності, вийшла за межі визначених законом повноважень. Отже, воля власника (територіальної громади міста) щодо відчуження зазначеного майна у встановленому законом порядку не виражена (не сформульована) жодним чинним та законним актом.

Прокурор зазначає, що оскільки договір купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, укладений 12.08.2010 з TOB «АРТ», визнано недійсним, нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, та нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташовані по вул. Рішельєвській (вул. Леніна), 4, в м. Одесі, відчужені за вказаним договором, можуть бути витребувані від добросовісного набувача на користь власника, тобто територіальної громади м. Одеси.

За ст.ст. 387, 388 ЦК України саме власник має право витребувати своє майно,

Прокуратура Одеської області зверталася до Одеського міського голови (лист № 05/2-629 вих-14 від 01.08.2014) з метою вирішення питання щодо вжиття подальших заходів представницького характеру, направлених на повернення незаконно відчуженого майна у власність територіальної громади м. Одеси. Однак, Одеська міська рада, як представник територіальної громади міста, до теперішнього часу жодних заходів із зазначеного питання не вжила.

Відповідно до ч.2 ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Прокурор зазначає, що неправомірне відчуження вказаного Майна підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, яким згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є нерухоме майно, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Таким чином, відповідно до положень Конституції України, право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону при відчуженні комунального майна є порушенням інтересів держави.

Прокурор зазначає, що звернення до суду з даною позовною заявою стало можливим лише після винесення остаточного судового рішення у справі № 916/2545/13 за позовом заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради, TOB «АРТ», TOB «Утьосов», ПП «Елас-Комбі», TOB фірма «Харрісон-Транс-Сервіс», TOB «ІВ-Інвест Лтд», TOB «ІВ-Іммобільє», TOB «Джі Ем Джі Контент», TOB «ОПЕРА», TOB «Аверс Строй», за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення Одеської міської ради, визнання недійсним договорів дарування, купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії, що здійснено постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014.

Таким чином, прокурор вважає, що строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не пропущено.

Також прокурор в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, приймаючи до уваги, що до закінчення розгляду справи за вказаною позовною заявою по суті, нерухоме майно, яке підлягає витребуванню на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, може бути відчужене або реконструйоване, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, просить вжити заходи до забезпечення позову.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 7, 19, 41, 121, 142 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 203, 215, 216, 316, 321, 328, 387, 388 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 15, 16, 29, 35, 54, 66, 67, 82, 83 ГПК України, Прокурор просить :

Витребувати у TOB «ОПЕРА» (код ЄДРПОУ: 36673509) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, та нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташовані по вул. Рішельєвській (вул. Леніна), 4, в м. Одесі.

Представник відповідача з вимогами не згоден, про що зазначив у відзиві на позов.

Також відповідачем надана заява про застосування у даній справі строків позовної давності у якій просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.З ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч.3 п.2.1. Постанови пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.

Пунктом 2.15 цієї ж постанови визначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.16 цієї ж постанови, судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до п.5 ч.І ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однією з підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили.

Як випливає із суті позову, предметом даного спору є вимога прокурора про витребування у Відповідача вказаного Майна - нежилого приміщення 1-го поверху площею 143,8 м 2 та нежитлових приміщень 1-го та 2-го поверхів № 810 площею 590,2 м 2 , розташованих по вул. Рішельєвській, 4 у м. Одесі, власником якого є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради з тих підстав, що Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014р. визнаний недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010р. об'єкта власності ТОВ "АРТ" - адміністративної будівлі літ. "А", загальною площею 6756,7 кв.м., по вул. Верстатобудівній, 12 у м. Одесі та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси" серед яких є і вказане Майно.

З приведеного рішення касаційної інстанції випливає, що договір купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ", серед яких є і вказане Майно, визнано судом недійсним.

Таким чином, договір купівлі - продажу вказаного Майна від 12.08.2010 р. визнаний недійсним рішенням суду лише 12.01.2014 р.

На підставі договорів купівлі-продажу від 12.11.2010, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №№ 1609, 1614, ТОВ „АРТ" здійснено відчуження вказаних нежилих приміщень на користь TOB «ОПЕРА».

Таким чином, ТОВ „АРТ" здійснило відчуження ТОВ „ОПЕРА" вказаного Майна, яке належало їй на підставі договору купівлі - продажу, який був дійсним на момент укладення вказаного договору між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ".

Відтак, ТОВ „ОПЕРА" правомірно отримало вказане майно від ТОВ „АРТ".

З приведеного суд робить висновок, що ТОВ „ОПЕРА" не є добросовісним набувачем майна, а є законним власником майна, так як на момент укладення договору ТОВ „АРТ" могло його відчужити, так як не мало жодних перешкод для його відчуження. Тобто відчуження вказаного майна здійснено ТОВ „АРТ" правомірно.

Той факт, що договір міни, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 об'єкта власності ТОВ "АРТ" - адміністративної будівлі літ. "А", загальною площею 6756,7 кв.м., по вул. Верстатобудівній, 12 у м. Одесі та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси" серед яких є і вказане майно, визнаний через 4 роки після його укладення рішенням суду недійсним, у даному випадку, на думку суду, не може служити підставою для витребування вказаного майна від ТОВ „ОПЕРА", так як ТОВ „ОПЕРА" вказане Майно було відчужено ТОВ „АРТ" на законних підставах. Іншого прокурором не доведено.

Щодо заяви відповідача про застосування до даного спору строку позовної давності суд зазначає таке.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна давність - це строк, у межах якого особа, у даному випадку прокурор, може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто протягом цього строку особа може захистити своє право. Тобто право особи повинно бути порушено.

У даному випадку прокурор звернувся до суду із позовом про витребування вказаного Майна на підставі рішення суду та відраховує позовну давність від дати постанови, при цьому зазначаючи, що звернення до суду із даним позовом стало можливим лише після прийняття судом вказаної постанови.

При цьому прокурор не зазначає що саме заважало подати даний позов до прийняття касінстанцією вказаної постанови.

З приведеного прокурором, на думку суду, випливає, що саме вказана постанова касаційної інстації порушила право Одеської міської ради. При цьому яке саме право було порушено і яким чином, прокурор не зазначає.

Суд зазначає, що відрахування прокурором строку позовної давності від дати прийнятої постанови касаційної інстанції, на думку суду є неправильним, та як рішення суду могло бути прийнятим і в іншу дату.

Крім того, суд зазначає, що згідно суті цивільного права рішення суду не порушує права особи, а навпаки - захищає.

Також суд зазначає, що у даному випадку права територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, вірогідно, були порушені саме Одеською міською радою шляхом підписання удаваного правочину - укладеним між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" 12.08.2010р. договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси" серед яких є і вказане Майно.

Отже, строк позовної давності слід відраховувати саме з дати укладення вказаного договору - з 12.08.2010 р.

Таким чином, звернувшись до господарського суду із даним позовом 17 квітня 2015р. прокурор пропустив строк позовної давності щодо витребування вказаного Майна.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України. сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Заява прокурора про вжиття заходів по забезпеченню позову в порядку ст. 66,67 ГПК України, з мотивів того, що нерухоме майно, яке підлягає витребуванню на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, може бути відчужене або реконструйоване, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, задоволенню не підлягає з мотивів безпідставності та недоведеності.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Прокурора Одеської області в особі, якою є Одеська міська рада - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук