Постанова

від 25.06.2015 по справі 915/60/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 915/60/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Мацюри П.Ф.

суддів Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Павлов К.О., за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом - Махнова О.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласт"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2015 року

у справі №915/60/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Лізинг"

про визнання недійсним договору фінансового лізингу №913 від 07.11.2013 року

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Лізинг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласт"

про стягнення 217120,53 грн. та вилучення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудпласт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 913 від 07.11.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг".

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані положеннями ст. 3, 6, 13, 16, 203, 215, 236, 524, 533, 632, 799, 806, 808 ЦК України, ст. 198 ГК України, ст. 1, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

03.03.2015 року у межах справи № 915/60/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" звернулось з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласт" про:

- стягнення з ТзОВ "Фудпласт" на користь ТзОВ "Техноторг-Лізинг" 217 120, 53 грн., в тому числі: 68 902, 57 грн. - основної заборгованості; 120 971, 20 грн. - додаткової комісії згідно п. 2.1.4; 4 183, 96 грн. - пені; 15 006 грн. - штрафу; 460, 96 грн. - три відсотки річних; 7 595, 84 грн. - інфляційних втрат;

- вилучення у ТзОВ "Фудпласт" та передачу ТзОВ "Техноторг-Лізинг" трактору колісного New Holland Т8.390 2013 року випуску, заводський номер № ZDRC04774, ДВИГУН № Н00038572, реєстраційний номер 46652 ВЕ.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань по оплаті лізингових платежів більш ніж 30 календарних днів і повернення предмету лізингу згідно з п.9.2. договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 р. (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено в первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 913 від 07.11.2013 року. Судовий збір в сумі 1 218 грн. покладено на ТзОВ "Фудпласт". Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласто на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинго:

- 68 902, 57 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дві грн. 57 коп.) - основної заборгованості;

- 120 971, 20 грн. (сто двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна грн. 20 коп.) - додаткової комісії згідно п. 2.1.4 договору фінансового лізингу № 913 від 07.11.2013 року;

- 4 183, 96 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят три грн. 96 коп.) - пені;

- 15 006 грн. (п'ятнадцять тисяч шість грн. 00 коп.) - штрафу;

- 460, 96 грн. (чотириста шістдесят грн. 96 коп.) - три відсотки річних;

- 7 595, 84 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 84 коп.) - інфляційних втрат;

- 34 354, 41 грн. (тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят чотири грн. 41 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Вилучено у ТзОВ "Фудпласт" та передано ТзОВ "Техноторг-Лізинг" трактор колісний New Holland Т8.390 2013 року випуску, заводський номер № ZDRC04774, ДВИГУН № Н00038572, реєстраційний номер 46652 ВЕ.

Рішення суду мотивовано тим, що посилання позивача за первісним позовом ТзОВ "Фудпласт" про не невідповідність умов договору фінансового лізингу приписам ст. 808 ЦК України спростовується положеннями п. 1.3, 8.1, 8.2 Договору, в яких зазначено як продавця, так і необхідність укладення з продавцем окремого договору на гарантійне обслуговування. Господарський суд першої інстанції зазначив, що умови договору фінансового лізингу відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (стаття 627 ЦК України) та положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови (стаття 632 ЦК України), а тому правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.

В частині задоволення зустрічних позовних вимог, рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Господарський суд першої інстанції зазначив, що враховуючи неналежне виконання ТзОВ "Фудпласт" взятого за договором зобов'язання щодо своєчасної оплати лізингових платежів, ТзОВ "Техноторг-Лізинг" правомірно на підставі п. 2.2, п. 2.4 Договору здійснив перерахунок вказаних платежів. Місцевий господарський суд також відмітив, що станом на день розгляду справи у судіТзОВ "Фудпласт" не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

ТзОВ "Фудпласт" (позивач за первісним позовом) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір фінансового лізингу №913 від 07.11.2013 р. укладений між ТзОВ "Фудпласт" та ТзОВ "Техноторг-Лізинг" , у задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Техноторг-Лізинг" відмовити в повному обсязі. За твердженнями скаржника невідповідність п.2.1.4. Договору фінансового лізингу №913 від 07.11.2013 р. підтверджується тим, що він встановлює додаткову винагороду лізингодавця і яка залежить від зміни курсу гривні по відношенню до долара США, що не передбачено ч.2 ст. 16 Закону України про фінансовий лізинг. На думку ТзОВ "Фудпласт", відповідач за первісним позовом незаконно зазначив у договорі фінансового лізингу, що має право на стягнення винагороди, яка виникає внаслідок знецінення курсу гривні.

11 червня 2015 року за вх..№2066/15/Д1 від представника ТзОВ "Техноторг-Лізинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТзОВ "Фудпласт". Відповідач за первісним позовом вважає апеляційну скаргу безпідставної і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. За твердженнями ТзОВ "Техноторг-Лізинг" лізингові платежі згідно додатку №1 до договору лізингу виражені та сплачувалися виключно в національній валюті України - гривні. Відповідач за первісним позовом зазначає, що на даний час основна заборгованість позивача за первісним позовом за договором лізингу складає 894232,57 грн., прострочення триває з 26.04.2014 року, заборгованість за додатковою комісією згідно п.2.1.4 договору лізингу складає120971,2 грн.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу задовольнити на викладених в ній підставах, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та наданих письмових поясненнях.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТзОВ "Фудпласт", з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 07.11.2013 року між ТзОВ "Фудпласт" та ТзОВ "Техноторг-Лізинг" було укладено Договір фінансового лізингу № 913 від 07.11.2013 року, відповідно до умов якого:

- лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк наступне майно (далі за текстом - предмет лізингу): трактор колісний NEW HOLLAND T8.390, 1 шт., ціна за шт. в т.ч. ПДВ - 20 %, 1 500 600,00 грн.;

- передати у власність лізингоодержувачу предмет Лізингу за умови повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.13 року з наступними змінами вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до абз. 5 п. 2.10 вищевказаної Постанови у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Предметом спірного договору фінансового лізингу є трактор колісний NEW HOLLAND T8.390 (наземний самохідний транспортний засіб).

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, безпідставними є посилання ТзОВ "Фудпласт" на необхідність нотаріального посвідчення оспорюваного договору, оскільки сторонами договору є юридичні особи.

Розділом 2 Договору передбачено Лізингові та інші платежі за Договором, порядок розрахунків.

Відповідно до п. 2.1 Договору лізингоодержувач зобов'язаний:

2.1.1. сплатити лізингодавцю авансовий платіж у розмірі 375 150, 00 (триста сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят грн.. 00 коп.) грн.

2.1.2. сплатити лізингодавцю разову комісію у розмірі 7 503,00 (сім тисяч п'ятсот три грн. 00 коп.)

2.1.3. сплачувати лізингодавцю лізингові платежі у розмірі та строки, визначені у розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору):

2.1.4. сплачувати додаткову комісію лізингодавцю після кожної сплати лізингового платежу, яка розраховується за наступною формулою :

С ком. = ЛП*(Кплат./Кдог.-1), де:

С ком. - сума додаткової комісії лізингодавця, що розраховується:

ЛП - лізинговий платіж, який було сплачено у гривнях;

Кдог. - розрахунковий коефіцієнт , що за згодою сторін є константою та дорівнює 8,20;

Кплат. - розрахунковий коефіцієнт , що за згодою сторін дорівнює курсу закриття міжбанку по дол. США. (значення ASK) в день сплати лізингового платежу. Вказаний курс закриття міжбанку визначається за даними, що містяться на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/ за відповідний день. При цьому Сторони домовились, що К плат. Не може бути меншим, ніж 8,20.

"=" - знак рівності;

"/" - знак ділення;

"*" - знак множення;

"-" - знак віднімання.

Вищевказана додаткова комісія лізингодавця має бути сплачена лізингоодержувачем протягом 3-х банківських днів після сплати кожного лізингового платежу згідно Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) з урахуванням п. 2.4. цього Договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором .

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 2.1.4 Договору передбачає обов'язок лізингоодержувача по сплаті додаткової комісії, яка не є складовою лізингового платежу та не включена до Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору). Таким чином, відсутні підстави стверджувати про невідповідність п. 2.1.3, 2.1.4 Договору приписам ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 18.12.1998 року № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Предмет лізингу трактор колісний New Holland Т8.390 - іноземного виробництва.

В спірному випадку умовами оспорюваного договору сторони передбачили як встановлення ціни договору, так і проведення розрахунків за договором в національній валюті України - гривні. Як вбачається з матеріалів справи платежі за договором також здійснювались лізингоодержувачем в гривні. Сплата додаткової комісії, яка розраховується за погодженою сторонами формулою на підставі погоджених сторонами коефіцієнтів, також передбачена у національній валюті України - гривні (п. 2.1.4 Договору).

Крім того, в постанові від 07.10.2014 року по справі № 3-133гс-14 Верховний Суд України зазначив, що положення чинного законодавства (зокрема, ст. 524, 533 ЦК України) хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про невідповідність п. 2.1.4 Договору приписам ст. 524, 533 ЦК України, ст. 198 ГК України.

Відповідно до п. 2.5 Договору лізингодавець має право ініціювати зміну розміру лізингових платежів, визначених у Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору), та відповідно змінювати (корегувати) даний розрахунок у разі:

п. 2.5.1 якщо після укладення цього Договору будуть змінені ставки податків, зборів та інших обов'язкових для лізингодавця платежів та/або будуть впроваджені нові види податків, зборів та інших обов'язкових для лізингодавця платежів;

п. 2.5.2 якщо після укладання цього Договору збільшиться розмір облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Умовами п. 2.5 Договору сторони погодили випадки, настання яких може бути підставою для лізингодавця ініціювати зміну розміру лізингових платежів, та змінювати розрахунок. ТзОВ "Фудпласт" не наведено жодної норми закону, якій би суперечили п. 2.5, 2.5.1, 2.5.2 Договору.

Умовами розділу 10 Договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили як відповідальність лізингоодержувача, так і відповідальність лізингодавця у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, погодження сторонами правочину наслідків невиконання умов договору відповідає положенням чинного законодавства та не свідчить про диспропорцію між правами та обов'язками сторін правочину, оскільки відповідальність передбачена як для лізингоодержувача (п. 10.1, п. 10.2, п. 10.4- п. 10.12, п. 10.14 Договору), так і для лізингодавця (п. 10.1, п. 10.2, п. 10.3, п. 10.13 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору усі претензії щодо якості та комплектності Предмету Лізингу адресуються Лізингоодержувачем Продавцю в момент одержання Предмета Лізингу. Претензії щодо прихованих дефектів пред'являються протягом гарантійного терміну експлуатації.

Відповідно до п. 8.2 Договору гарантійний термін експлуатації Предмета Лізингу визначається окремим договором який укладається між Продавцем та Лізингоотримувачем.

Відповідно до п. 1.3 Договору предмет Лізингу, що буде переданий лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу за цим Договором, лізингодавець зобов'язується придбати за замовленням і погодженням з лізингоодержувачем у ТзОВ "Європейська аграрна компанія" (код ЄДРПОУ 38169406) та ТзОВ "Техноторг" (код ЄДРПОУ 30976452) (надалі за текстом - "Продавець") згідно із Замовленням на Предмет Лізингу № б/н.

Відповідно до ст. 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Посилання ТзОВ "Фудпласт" не невідповідність умов договору фінансового лізингу приписам ст. 808 ЦК України спростовується положеннями п. 1.3, 8.1, 8.2 Договору, в яких зазначено як продавця, так і необхідність укладення з продавцем окремого договору на гарантійне обслуговування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що умови договору фінансового лізингу відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (стаття 627 ЦК України) та положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови (стаття 632 ЦК України). Враховуючи вищевикладене, в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з твердженнями господарського суду першої інстанції стосовно обгрунтованості зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

На виконання умов договору фінансового лізингу ТзОВ "Техноторг-Лізинг" передав, а ТзОВ "Фудпласт" прийняв у користування трактор колісний NEW HOLLAND T8.390, 2013 року випуску, заводський номер № ZDRC04774, ДВИГУН № Н00038572, реєстраційний номер 46652 ВЕ у кількості 1 шт., вартістю 1 500 600,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом № 913-1 прийому-передачі у фінансовий лізинг за Договором фінансового лізингу № 913 від 07.11.2013 року (арк. 69).

Претензій щодо комплектності, кількості та якості від лізингоодержувача не було, про що зафіксовано в самому Акті.

Власником трактору колісного NEW HOLLAND T8.390 є ТзОВ "Техноторг-Лізинг", що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії ЕА № 069571 від 25.11.2013 року (арк. 70).

Відповідно до п. 1.4 Договору предмет Лізингу передається у лізинг за цим договором виключно за умови та після сплати Лізингоодержувачем авансового платежу згідно п.п. 2.1.1. цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю авансовий платіж у розмірі 375 150, 00 (триста сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят грн.. 00 коп.) грн.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю разову комісію у розмірі 7 503,00 (сім тисяч п'ятсот три грн. 00 коп.)

Відповідно до п. 2.1.3 Договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі у розмірі та строки, визначені у розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору);

Відповідно до п. 2.1.4 Договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати додаткову комісію Лізингодавцю після кожної сплати лізингового платежу, яка розраховується за відповідною формулою.

Відповідно до п. 2.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати лізингового платежу розмір наступного за простроченим лізингового платежу згідно Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) змінюється без підписання Сторонами будь-яких додаткових угод до цього Договору шляхом його перерахунку, виходячи з формули, зазначеної в п. 2.4. цього Довогору.

Відповідно до п. 2.3 Договору у разі наявності у лізингоодержувача заборгованості за цим Договором після настання дати останнього платежу згідно Розрахунку лізингових платежів (Додаток № 1 до цього Договору), перерахунок заборгованості лізингоодержувача здійснюється виходячи з формули зазначеної в п. 2.4. цього Договору, безпосередньо до моменту повного погашення такої заборгованості.

2.4. У випадку:

- оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів із випередженням строків, визначених у розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору);

- порушення Лізингоодержувачем строків оплати лізингових платежів відповідно до Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів;

- здійснення перерахунку заборгованості Лізингоодержувача за цим Договором після настання дати останнього платежу згідно Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) розрахунок відповідно наступного за сплаченим із випередженням або наступного за простроченим лізингового платежу здійснюється згідно наступної формули:

ЛПнаст. = ВА простр. + С простр. + ВА наст.+ Ф*В*30 , де

360

ЛПнаст. - лізинговий платіж, що йде наступним за лізинговим платежем, сплаченим із випередженням, або наступним за останнім простроченим лізинговим платежем;

ВА простр. (платіж не враховується у випадку оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів із випередженням строків, визначених у Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) - прострочена сума компенсації вартості активу, що мала бути сплачена у складі попередніх лізингових платежів;

С протр. (платіж не враховується у випадку оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів із випередженням строків, визначених у Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) - прострочена сума ставки Лізингодавця, що мала бути сплачена у складі попередніх лізингових платежів;

ВА наст. (платіж не враховується у випадку згідно п.2.3. цього Договору) - сума компенсації вартості активу, що має бути сплачена у складі лізингового платежу, що йде наступним за лізинговим платежем, сплаченим із випередженнями, або наступним за останнім простроченим лізинговим платежем;

Ф- фактична залишкова вартість активу за цим Договором станом на 1-е число місяця, в якому має бути сплачений лізинговий платіж, що йде наступним лізинговим платежем, сплаченим із випередженням, або наступним за останнім простроченим лізинговим платежем;

В- ставка Лізингодавця у розмірі:

- 1% річних з 07 листопада 2013 року до 31 жовтня 2014 року (включно).

- 24 % річних з 01 листопада 2014 року до кінця строку дії Договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові та/або інші платежі за цим Договором як під час користування Предметом Лізингу, так і під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації, модернізації Предмета Лізингу, неможливості використання Предмету Лізингу через аварію, механічний дефект тощо.

Відповідно до п. 2.10 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі дострокового припинення дії цього Договору:

- лізингові платежі (компенсація вартості активу та ставка Лізингодавця) мають бути оплачені лізингоодержувачем у повному обсязі за весь час користування Предметом Лізингу;

- грошові кошти, сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю за цим Договором за весь час користуванням предметом лізингу лізингоодержувачу не повертаються та залишаються у власності лізингодавця.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

На виконання умов договору фінансового лізингу ТзОВ "Фудпласт" сплатив на користь ТзОВ "Техноторг-Лізинг" авансовий платіж в розмірі 375 150 грн., що не заперечується сторонами.

В подальшому, починаючи з 26.04.2014 року ТзОВ "Фудпласт" неналежним чином виконував умови договору фінансового лізингу, а саме: з 26.04.2014 року ТзОВ "Фудпласт" було сплачено на користь ТзОВ "Техноторг-Лізинг" 152 248, 39 грн. - лізингових платежів (компенсація вартості активу + ставка лізингодавця), що підтверджується поданими суду банківськими виписками (арк. 68, 71-74). Лізингові платежі за липень-жовтень 2014 року, строк оплати яких настав, не сплачені лізингоодержувачем взагалі.

Враховуючи неналежне виконання ТзОВ "Фудпласт" взятого за договором зобов'язання щодо своєчасної оплати лізингових платежів, ТзОВ "Техноторг-Лізинг" на підставі п. 2.2, п. 2.4 Договору здійснив перерахунок вказаних платежів. Детальний розрахунок лізингових платежів, здійснених з урахуванням п. 2.2, п. 2.4 Договору, наявний в матеріалах справи (арк. 53, 119).

Таким чином, заборгованість ТзОВ "Фудпласт" перед ТзОВ "Техноторг-Лізинг" станом на 25.02.2015 року становить 894 232, 57 грн., в тому числі: 68 902, 57 грн. - ставка лізингодавця та 825 330 грн. - компенсація вартості активу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ТзОВ "Техноторг-Лізинг" заявлено до стягнення лише частину заборгованості, а саме: 68 902, 57 грн. - ставка лізингодавця.

Станом на день розгляду справи ТзОВ "Фудпласт" не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги ТзОВ "Техноторг-Лізинг" про стягнення з ТзОВ "Фудпласт" 68 902, 57 грн., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати додаткову комісію лізингодавцю після кожної сплати лізингового платежу, яка розраховується за наступною формулою:

С ком. = ЛП*(Кплат./Кдог.-1), де:

С ком. - сума додаткової комісії Лізингодавця, що розраховується:

ЛП - лізинговий платіж,який було сплачено у гривнях;

Кдог. - розрахунковий коефіцієнт, що за згодою сторін є константою та дорівнює 8,20;

Кплат. - розрахунковий коефіцієнт, що за згодою сторін дорівнює курсу закриття міжбанку по Дол.США. (значення ASK) в день сплати лізингового платежу. Вказаний курс закриття міжбанку визначається за даними, що містяться а веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/ за відповідний день. При цьому Сторони домовились, що К плат. Не може бути меншим, ніж 8,20.

"=" - Знак рівності;

"/" - знак ділення;

"*" - знак множення;

"-" - знак віднімання.

Вищевказана додаткова комісія Лізингодавця має бути сплачена Лізингоодержувачем протягом 3-х банківських днів після сплати кожного лізингового платежу згідно Розрахунку лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору) з урахуванням п.2.4. цього Договору.

ТзОВ "Техноторг-Лізинг" нараховано ТзОВ "Фудпласт" 120 971, 21 грн. - додаткової комісії згідно п. 2.1.4 Договору. Детальний розрахунок додаткової комісії, здійснений ТзОВ "Техноторг-Лізинг", наявний в матеріалах справи (арк. 54). Перевіривши поданий розрахунок, судом встановлено, що ТзОВ "Техноторг-Лізинг" арифметично правильно розраховано додаткову комісію по кожному окремому платежу відповідно до умов п. 2.1.4 Договору, з правильним застосуванням відповідних розрахункових коефіцієнтів. Однак, при розрахунку загальної суми додаткової комісії допущено арифметичну помилку, замість 120 971, 21 грн. зазначено 120 971, 20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи ТзОВ "Фудпласт" не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги ТзОВ "Техноторг-Лізинг" про стягнення з ТзОВ "Фудпласт" 120 971, 20 грн. - додаткової комісії, в розмірі заявленому до стягнення, оскільки суд не виходить за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України). В цій частині позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 10.4 Договору за порушення лізингоодержувачем строків виконання свої грошових зобов'язань за цим Договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 10.5 Договору за порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань більш ніж на 7 (сім) календарних днів, лізингоодержувач додатково до пені, передбаченої п. 10.4. цього Договору, сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 15 % від вартості Предмету лізингу згідно п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 10.14 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Лізингоодержувачем свої зобов'язань за цим Договором припиняється через 5 (п'ять) років від дня коли такі зобов'язання мали бути ним виконані.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що ТзОВ "Техноторг-Лізинг" здійснено нарахування пені за прострочення платежів по кожному окремому зобов'язанню за період з 26.04.2014 року по 28.02.2015 року. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку (по кожному платежу) з урахуванням здійснених проплат. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 55-56). Розмір пені, нарахований та заявлений до стягнення ТзОВ "Техноторг-Лізинг" становить 4 183, 96 грн. Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що пеня становить 4 288, 47 грн. (арк. 132-137). Суд, не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 4 183, 96 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. Щодо посилань ТзОВ "Фудпласт" щодо нарахування розміру пені без врахування встановленого законом граничного розміру (подвійної облікової ставки НБУ) та з порушенням шестимісячного строку, то слід зазначити, що: по-перше, ТзОВ "Техноторг-Лізинг" нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; по-друге, відповідно до п. 10.14 Договору сторони погодили збільшити строк нарахування штрафних санкцій до 5 років, однак, не зважаючи на п. 10.14 Договору, нарахування пені здійснено в межах шестимісячного строку; по-третє, розмір пені, нарахований ТзОВ "Фудпласт", відповідає розрахунку пені, нарахованому ТзОВ "Техноторг-Лізинг".

ТзОВ "Техноторг-Лізинг" також нараховано ТзОВ "Фудпласт" штраф відповідно до п. 10.5 Договору.

Розмір штрафу становить 1 500 600 грн. Х 15 % = 225 090 грн.

ТзОВ "Техноторг-Лізинг" заявлено до стягнення 1 % від вартості предмета лізингу, що становить 15 006 грн.

Нарахування штрафу є підставним та обґрунтованим, оскільки строк прострочки платежів становить більше 7 днів. Таким чином, вимога про стягнення штрафу в розмірі 15 006 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

ТзОВ "Техноторг-Лізинг" нараховано ТзОВ "Фудпласт" 460, 96 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за період з 26.04.2014 року по 28.02.2015 року за прострочку оплати лізингових платежів.

Перевіривши розрахунок розміру трьох відсотків річних за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що розмір трьох відсотків річних за вищевказаний період становить 473, 63 грн. (арк. 138-142). Суд, не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення трьох відсотків річних в сумі 460, 96 грн. ТзОВ "Фудпласт" не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних правомірно нараховані ТзОВ "Техноторг-Лізинг" та підлягають стягненню.

ТзОВ "Техноторг-Лізинг" нараховано ТзОВ "Фудпласт" 7 595, 84 грн. - індексу інфляції за період з травня 2014 року по січень 2015 року. Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що інфляційні втрати ТзОВ "Техноторг-Лізинг" нараховано арифметично правильно, період визначено правильно, індекс інфляції застосовано правильно (арк. 143). Таким чином, вимога про стягнення 7 595, 84 грн. - індексу інфляції підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пункт 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Відповідно до п. 3.2 Договору передача Предмета лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу здійснюється після оплати лізингоодержувачем лізингодавцю платежів, передбачених пп. 2.1.1., 2.1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору до моменту повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань за цим Договором та складання Сторонами акту про перехід права власності. Предмет лізингу є власністю лізингодавця.

Відповідно до п. 11.2, п. 11.2.1 Договору лізингодавець має право відмовитися від цього Договору у односторонньому порядку та/або вимагати повернення йому Предмета лізингу, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, у наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив платежі, передбачені п.п. 2.1.1, 2.1.4 цього Договору, або сплатив їх не у повному обсязі, а прострочка по оплаті складає більше 30 календарних днів.

Відповідно до п. 11.4.2 Договору даний Договір припиняє свою дію у разі відмови лізингодавця від цього Договору у випадках передбачених п. 11.2 цього Договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору передача Предмету лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу та повернення Предмету лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю здійснюватиметься за адресою: м. Симферополь 11-й км Московського шосе.

Згідно з п. 3.3 Договору повернення Предмету лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю здійснюватиметься на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту припинення дії цього Договору або одержання повідомлення лізингодавця згідно п. 11.2. цього Договору про повернення Предмету лізингу, за винятком випадку переходу права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача відповідно до п. 7.4 цього Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору у разі якщо Предмет Лізингу не було повернуто Лізингоодержувачем Лізингодавцю у порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору, Лізингодавець має право вимагати вилучення Предмета лізингу у Лізингоодержувача та передачі його Лізингодавцю.

Пункт 9.2 Договору передбачає вилучення Предмету Лізингу у Лізингоодержувача здійснюється за вибором лізингодавця або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису або у судовому порядку.

В зв'язку з тим, що ТзОВ "Фудпласт" була допущена прострочка по оплаті лізингових платежів, яка триває більше 9 календарних місяців, 13.02.2015 року ТзОВ "Техноторг-Лізинг" була направлена ТзОВ "Фудпласт" Вимога про повернення предмету лізингу № 25 (арк. 75), в якій ТзОВ "Техноторг-Лізинг" вимагав у ТзОВ "Фудпласт" в триденний термін з дати одержання Вимоги повернути предмет лізингу.

Вимога про повернення предмету лізингу була отримана ТзОВ "Фудпласт" 24.02.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 76 на звороті).

Відповідно до п. 3.3 Договору предмет лізингу повинен був бути повернутий лізингодавцю не пізніше 27.02.2015 року, однак вказаний обов'язок ТзОВ "Фудпласт" не виконаний.

11.03.2015 року ТзОВ "Фудпласт" направив на адресу ТзОВ "Техноторг-Лізинг" Заперечення щодо повернення предмету лізингу, мотивовані тим, що в провадженні господарського суду знаходиться справа про визнання недійсним договору фінансового лізингу (арк. 91).

Враховуючи вищевикладене, приписи Закону України "Про фінансовий лізинг", положення п. 3.1, 9.1, 9.2, 11.2 Договору, факт неналежного виконання ТзОВ "Фудпласт" взятих на себе зобов'язань зі сплати лізингових платежів, що має наслідком виникнення у лізингодавця права на відмову від договору лізингу з вимогою про повернення предмета лізингу, яким (правом) ТзОВ "Техноторг-Лізинг" скористався, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про вилучення та передачу предмету лізингу від ТзОВ "Фудпласт" на користь ТзОВ "Техноторг-Лізинг".

Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженнями апелянта про те, що п.2.1.4. договору фінансового лізингу суперечить ч.2 ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», виходячи з наступного.

Частина 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає можливі складові, які лізинговий платіж може включати, тобто перелік не є вичерпним або обов'язковим. Пункт 2.1.4. договору фінансового лізингу передбачає обов'язок ТзОВ "Фудпласт" по сплаті додаткової комісії, яка не є складовою лізингового платежу та не включена в додаток №1 до договору фінансового лізингу. Дана комісія не є сталою, її існування в кожному періоді залежить від настання тих обставин, які визначені сторонами правочину як підстави для її нарахування, на відміну від лізингових платежів, визначених додатком №1 до договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалося раніше апелянтом не було надано жодних належних доказів в підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за спірним договором фінансового лізингу та не надано доказів належних правових підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу №913 від 07.11.2013 р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ ТзОВ "Фудпласт", а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2015 року у справі №915/60/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпласт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мацюра П.Ф.

Судді: Лисенко В.А.

Ліпчанська Н.В.