Ухвала

від 16.06.2015 по справі 813/630/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. Справа № 876/4523/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Бруновської Н. В., Гулида Р. М.

за участю секретаря Бєлкіної Н. І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Іванський В. І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі № 813/630/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яким просить визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0001401702.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 29 січня 2015 року № 0001401702.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в ході перевірки позивачем не надано всіх необхідних документів для підтвердження реальності правочинів.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив його апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань вимог податкового законодавства по операціях придбання та документального підтвердження взаєморозрахунків з платником податків ТОВ "Неодім захід" за період діяльності з 1 грудня 2011 до 31 грудня 2011 року, ТОВ "Логістика дистриб'юція сервіс" з 1 січня 2012 року до 28 лютого 2012 року, 1 червня 2012 року до 30 червня 2012 року, 1 серпня 2012 року до 31 серпня 2012 року та подальшого їх використання у господарській діяльності.

За результатами перевірки складено акт 15 січня 2015 року № 12/1702/НОМЕР_2, відповідно до якого, відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 20008,13 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 29 вересня 2015 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001401702 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 30012 грн (основний платіж - 20008 грн, штрафна (фінансова) санкція - 10004 грн).

Між позивачем та ТОВ "Неодім Захід" укладено договір поставки товару від 4 липня 2011 року № 040711, відповідно до умов якого ТОВ "Неодім Захід" (Постачальник) зобов'язується передавати у власність Покупця, а ФОП ОСОБА_3 (Покупець) зобов'язується оплатити та прийняти продукцію, згідно накладних.

На підставі видаткової накладної від 26 грудня 2011 року № 34 ТОВ "Неодім Захід" здійснило поставку сантехнічних виробів на суму 25144,14 грн, у тому числі ПДВ 41901,69 грн.

На зазначену продукцію ТОВ "Неодім Захід" виписало позивачу податкову накладну № 13 від 22 грудня 2011 року.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 22 грудня 2011 року № 10004 та від 12 січня 2012 року № 10063.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортну накладну від 9 січня 2014 року № 000001.

Факт використання придбаних ТМЦ підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28 грудня 2012 року.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Логістика Дистриб'юція сервіс" то між вказаними контрагентами було усний договір поставки товару.

ТОВ "Логістика Дистриб'юція сервіс" здійснило поставку товару на підставі видаткових накладних від 4 січня 2012 року № Л- 00000014, від 5 січня 2012 року № Л-00000024, від 6 січня 2012 року № Л-00000026, від 13 січня 2012 року № Л-00000081, від 21 січня 2012 року № Л-00000160, від 28 січня 2012 року № Л-00000180, від 4 лютого 2012 року № Л-00000285, від 9 лютого 2012 року № Л-00000330, від 18 лютого 2012 року № 0000092, від 25 лютого 2012 року № 0000154, від 9 червня 2012 року № 738, від 16 червня 2012 року № 823, від 20 червня 2012 року № 851, від 23 червня 2012 року № 896, від 30 червня 2012 року № 951, від 2 серпня 2012 року № 363, від 4 серпня 2012 року № 406, 11 серпня 2012 року № 429, від 17 серпня 2012 року № 1014, від 18 серпня 2012 року № 1025, від 31 серпня 2012 року № 1201 та виписало податкові накладні від 4 січня 2012 року № 15, від 5 січня 2012 року № 25, від 6 січня 2012 року № 27, від 13 січня 2012 року № 82, від 21 січня 2012 року № 139, від 4 лютого 2012 року № 32, від 9 лютого 2012 року № 116, від 18 лютого 2012 року № 199, від 25 лютого 2012 року № 264, від 9 червня 2012 року № 88, від 16 червня 2012 року № 170, від 20 червня 2012 року № 199, від 23 червня 2012 року № 237, від 30 червня 2012 року № 292, від 2 серпня 2012 року № 18, від 4 серпня 2012 року № 60, від 17 серпня 2012 року № 181.

Факт оплати придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями від 25 січня 2012 року № 27090, від 1 лютого 2012 року № 27165, від 14 лютого 2012 року № 27295, від 17 лютого 2012 року № 27342, від 5 червня 2012 року № 28328, від 12 червня 2012 року № 28400, від 11 липня 2012 року № 28681, від 1 серпня 2012 року № 28892, від 20 серпня 2012 року № 29098, від 23 серпня 2012 року № 29167, від 27 серпня 2012 року № 29211.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05 червня 1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з таким твердження суду першої інстанції та вважає за необхідне додати, що твердження апелянта про необхідність товарно транспортних накладних та сертифікатів якості для підтвердження реальності правочинів є помилковим та не ґрунтується на законодавчих нормах.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі № 813/630/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Бруновська Н. В.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 17 червня 2015 року