Постанова

від 25.06.2015 по справі 826/16622/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/8371/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представників позивача - Глухенької Я.В. та Брагінського П.О. та третьої особи - Вергуна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" до Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" про визнання неправомірною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Контракт" звернулось до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №44839568 від 26.09.2014р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Публічне акціонерне товариство "Банк "Контракт", зокрема, посилалось на невідповідність виконавчого документа, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, приписам ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі ухвалення рішення, зокрема, проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначається один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок є солідарним, а також незазначення в оскаржуваній постанові всупереч приписам п.1.5 та п.п.1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Інструкція №512/5), таких реквізитів виконавчого документа як його назва, коли та ким виданий, резолютивної частини документа.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг") звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 21.10.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. на підставі протесту про неоплату векселя вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2995, відповідно до якого запропоновано стягнути на підставі протесту про неоплату векселя суму неоплати - 1400985,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" (векселедержателя) з векселедавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Прімум» або аваліста - Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт".

26.09.2014р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44839568 з примусового виконання виконавчого напису №2995, виданого 21.10.2013р. Київським міським нотаріальним округом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" (боржника у виконавчому провадженні) на користь ТОВ "Бі-2-Бі Лізинг" (стягувача у виконавчому провадженні) боргу у розмірі 1400985,20 грн.

В подальшому, постановою в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві від 04.11.2014р. про виправлення помилки встановлено, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2014р. допущено помилки, а саме: у вступній частині постанови невірно зазначено, ким видано виконавчий документ, та вказана скорочена організаційно-правова форма юридичної особи - стягувача; крім того, у пунктах 2, 3 резолютивної частини постанови помилково вказано про добровільний строк, хоча ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено надання державним виконавцем боржнику самостійного строку для виконання рішення.

У зв'язку з викладеним, постановлено виправити помилки, допущені державним виконавцем у вступній та резолютивній частинах оскаржуваної постанови, зобов'язано головного державного виконавця внести відомості щодо виправлення виявлених помилок, допущених в ході винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2014р. ВП №44839568, до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а також провести виконавчі дії з виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. у порядку, встановленому Законом №606.

В матеріалах справи також наявна й інша за змістом постанова від 26.09.2014р. про відкриття виконавчого провадження, яка уже містить виправлення, зокрема, в ній зазначено про видачу виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та про можливість самостійного його виконання боржником у строк до 02 жовтня 2014 року, однак, скорочену організаційно-правову форму юридичної особи - стягувача (ТОВ "Бі-2-Бі Лізинг") так і не виправлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувана постанова державного виконавця містить неповні дані, оскільки резолютивну частину виконавчого напису нотаріуса викладено вибірково, а організаційно-правову форму юридичної особи - стягувача зазначено скорочено, що суперечить приписам п.1.5 та п.п.1.5.1 Інструкції №512/5.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606).

Так, статтею 1 Закону №606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом ч.2 ст.17 Закону №606 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст.18 Закону №606 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, згідно зі ст.25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави ж для відмови у відкритті виконавчого провадження встановлені в ст.26 Закону №606 та відповідно до її приписів ними є: 1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, за змістом наведених норм, державний виконавець після отримання виконавчого документа та за відсутності встановлених законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження виносить постанову про відкриття такого провадження.

Як вже вказувалось в цій постанові, 21.10.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2995, отримавши який, державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві 26.09.2014р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44839568 по стягненню із Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" (боржника у виконавчому провадженні) на користь ТОВ "Бі-2-Бі Лізинг" (стягувача у виконавчому провадженні) боргу у розмірі 1400985,20 грн.

При цьому, докази оскарження вказаного виконавчого напису нотаріуса або визнання його у встановленому законом порядку таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Неповне ж зазначення в оскаржуваній постанові від 26.09.2014р. резолютивної частини виконавчого документа та організаційно-правової форми юридичної особи - стягувача за наведеного вище не впливає на законність дій, як таких, державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження й не є безумовною підставою для визнання такої постанови незаконною та її скасування.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Кочан В.М.