Рішення

від 01.07.2015 по справі 469/432/15-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.07.2015

Справа № 469/432/15-ц

2/469/226/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючої - судді - Гапоненко Н.О.,

при секретарі - Потриваєвій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 районної державної адміністрації та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , про визнання незаконними та скасування розпоряджень в частині, визнання незаконним свідоцтва на право власності та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області 27.04.2015 року звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що проведеною прокуратурою Березанського району перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок у приватну власність.

Так, розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації №721 від 04.12.2012 року надано дозвіл відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) площею до 0,1 га із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації №76 від 22.03.2013 року затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу земельну ділянку площею 0,1 га для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На підставі вказаних розпоряджень реєстраційною службою ОСОБА_2 РУЮ відповідачу 19.04.2013 року видано свідоцтво про право власності №2673989 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1553.

Посилаючись на те, що вказані розпорядження райдержадміністрації прийняті з порушенням вимог ч.1 ст.13, ст.19 Конституції України та ч.3 ст.122 ЗК України, ст.ст.50,51 ЗК України, оскільки надана відповідачу ОСОБА_3 земельна ділянка належала до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП В«Очаківське ЛМГВ» та відноситься до земель лісового фонду; в порушення вимог ч.6 ст.118, ст.ст.116,141,149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), ч.4 ст.31 Лісового кодексу України, будь-які погодження щодо вилучення, зміни цільового призначення вказаної ділянки не надавалися, а рішення органів влади з цих питань не надходили, районною державною адміністрацією в односторонньому та позасудовому порядку, незаконно, поза волею належного розпорядника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, і постійного землекористувача - ДП В«Очаківське ЛМГВ» , спірну земельну ділянку надано у приватну власність відповідачу; в порушення ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення спірної ділянки управлінням лісового та мисливського господарства не погоджувався; в порушення ст.57 Лісового кодексу України, ст.20 ЗК України за відсутності погодження ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства, усупереч встановленому мораторію на вилучення земель державного лісового фонду, перевищуючи надані законом повноваження, райдержадміністрацією прийнято розпорядження, яким фактично змінено цільове призначення спірної лісової ділянки; проект землеустрою щодо відведення відповідачу спірної земельної ділянки для проходження державної експертизи землевпорядної документації до Державного агентства земельних ресурсів України та головного управління Держземагентства у Миколаївській області не надходив, а тому взагалі не міг бути затверджений, що суперечить вимогам ст.21, ч.9 ст.118 ЗК України та ст.ст.9,35 Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» ; при прийнятті вказаних розпоряджень ОСОБА_2 райдержадміністрацією не взято до уваги місцезнаходження спірної земельної ділянки, приблизна відстань якої від урізу води Чорного моря до південного краю становить 15-20 м., до північного краю - 55-60 м., тобто менше 100 метрів від урізу води Чорного моря, фактично у межах пляжної зони прибережної захисної смуги моря, та що відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря в приватну власність законодавством не передбачено; крім того, надання відповідачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах пляжної зони прибережних захисних смуг суперечить вимогам ч.3 ст.62 ЗК України, ч.3 ст.90 Водного кодексу України, п.10.17 Державних будівельних норм України 360-92 В«Планування і забудова міських і сільських поселеньВ» , ст.1 Закону України В«Про будівельні нормиВ» ; в порушення вимог ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги не погоджено з природоохоронним органом; незаконне надання земель державної власності лісогосподарського призначення у приватну власність грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Виходячи з викладеного, прокурор просив визнати незаконними та скасувати вказані розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації, просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №2673989, видане 19.04.2013 року ОСОБА_3 реєстраційною службою ОСОБА_2 районного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 4820983900:09:000:1553, та витребувати у відповідача ОСОБА_3 на користь держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з постійним користуванням Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» спірну земельну ділянку.

У судове засідання учасники судового розгляду не з"явились.

Прокурор, представники позивача ОСОБА_1 облдержадміністрації та третьої особи Очаківського ДЛМГ надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_2 райдержадміністрації в судове засідання не з'явились та не повідомили причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Зі згоди прокурора суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням ОСОБА_2 райдержадміністрації № 76 від 23.03.2013 року 4 громадянам України, у тому числі відповідачу ОСОБА_3, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею до 0,1 га кожному для ведення індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.6).

Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації № 76 від 22.03.2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність, зокрема, відповідачу ОСОБА_3С, земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1553 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано вказану земельну ділянку відповідачу у власність із зміною цільового призначення (а.с.7).

Як вбачається з повідомлень відділу Держземагенства у ОСОБА_2 районі від 06.01.2015 року (а.с.13), державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» від 19.01.2015 року та від 08.05.2015 року (а.с.14,17-88), Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання В«УкрдержліспроектВ» від 31.01.2015 року (а.с.15-17), ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.01.2015 року (а.с.18), Державного агентства земельних ресурсів України від 19.02.2015 року (а.с.18), Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 14.02.2015 року, Управління екології та природних ресурсів ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 27.01.2015 року (а.с.19), спірна земельна ділянка до надання у приватну власність (користування) належала до категорії землі лісогосподарського призначення, належала до земель державної власності, перебувала у користуванні Очаківського ДЛМГ, розташована відповідно у кварталі 44 урочища В«РибаківкаВ» на території ОСОБА_2 лісництва ДП В«Очаківське ЛМГВ» ; про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки ДП В«Очаківське ЛМГВ» не відомо; проект землеустрою щодо вилучення або зміни цільового призначення земельної ділянки не погоджувався, повідомлення про добровільну відмову ДП В«Очаківське ЛМГВ» від ділянки не надходило і згода на добровільну відмову ОСОБА_1 обласним управлінням лісового та мисливського господарства не надавалась; проекти землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_3 до Держземагенства та Головного управління Держземагенства у Миколаївській області для проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації та на погодження до управління екології та природних ресурсів не надходили.

З акту на право користування землею, виданого 15.11.1964 року виконавчим комітетом ОСОБА_1 районної Ради депутатів трудящихся ОСОБА_1 лісгоспзагу Миколаївського району Миколаївської області вбачається, що лісгоспзагу із земель СГ Артілі ім.Ілліча в постійне користування відведено 307,40 гектарів землі (а.с.53-56).

Згідно з наказом №11 від 14.04.1989 року, Державне мисливське господарство В«КінбурнськеВ» реорганізоване в Очаківське державне лісомисливське господарство (а.с.12), яке наказом Державного комітету лісового господарства України №161 від 14.02.2005 року перейменовано в Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» і віднесно до сфери управління ОСОБА_1 обласного управління лісового господарства (а.с.9 на звороті).

Спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 15-20 метрів від південного краю, 45-50 метрів від північного краю та є пляжем, що зазначено в повідомленнях відділу Держземагенства у ОСОБА_2 районі від 09.02.2015 року (а.с.13 на звороті) та ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» від 08.05.2015 року (а.с.57,58).

Згідно зі ст.ст. 19 , 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст.118 ЗК України.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» , нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» , статті 31 ЛК України (статті ЛК у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п.4).

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності (п.5).

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування передбачені статтею 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), відповідно до частини п'ятої якої обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їхній території із земель державної власності у власність, або у користування, у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, якою передбачено передачу земельних ділянок райдержадміністрацією у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва та частиною восьмою цієї статі, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок.у випадках, визначених ст.149 ЗК.

Норми ст.149 ЗК регулюють Порядок вилучення земельних ділянок.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р В«Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянкамиВ» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ,

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян вказаним розпорядженням взагалі заборонено.

Як зазначено в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 24.12.2014 року у справі №6-212цс14, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII В«Прикінцеві положенняВ» ЛК України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII В«Прикінцеві положенняВ» ЛК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 року у справі №6-224цс14.

Враховуючи надані позивачем докази, в т.ч. дані планшету №7 лісовпорядкування 2003 року (а.с.58), спірна земельна ділянка є землею лісового фонду, віднесена до категорії лісогосподарського призначення та перебувала в державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і її передачі відповідачу.

Крім того, за положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин), вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.62 ЗК України, ч.3 ст.90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Згідно з п.10.17 Державних будівельних норм України 360-92, які відповідно до ст.1 Закону України В«Про будівельні нормиВ» є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво, зокрема, індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відстань від урізу води Чорного моря до південного та північного краю земельної ділянки, розташованої в межах Рибаківської сільської ради кадастровий номер 4820983800:09:000:1553, власником якої є ОСОБА_3 та яка надана для індивідуального будівництва, складає приблизно: до південного краю - 15-20 м., північного краю - 55-60 м. (а.с.13 на звороті), тобто спірна земельна ділянка розташована у межах пляжної зони прибережної захисної смуги моря, що заборонено чинним законодавством.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень органів державної влади про надання земельних ділянок громадянам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Враховуючи викладене та правові позиції, висловлені Верховним Судом України в постановах від 11.09.2013 року у справі №6-71цс13, від 22.04.2015 року у справі №6-65цс15, прийняття головою райдержадміністрації розпорядження №721 від 04.12.2012 року та №76 від 22.03.2013 року про надання відповідачу ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення - індивідуального дачного будівництву, яка розташована за межами населеного пункту в пляжній зоні прибережної захисної смуги та відноситься до земель лісогосподарського призначення, є перевищенням наданих йому Законом повноважень, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно зі ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Відповідно до п.8-1 ч.1 ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що розпорядження ОСОБА_2 РДА № 721 від 04.12.2012 року та №76 від 22.03.2013 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність видані з порушенням норм чинного законодавства, відповідно до правових позицій, викладених Верховним Судом України при розгляді справ №6-169цс12 від 06.02.2013 року, № 6-103цс12 від 26.09.2012 року, №6-46цс14 від 04.06.2014 року, №6-67цс14 від 25.06.2014 року, №6-146цс14 від24.09.2014 року, свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_3 реєстраційною службою ОСОБА_2 РУЮ на спірну земельну ділянку, необхідно визнати недійсним та скасувати.

Частиною 1 статті 319 та частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92цч13 від 18.09.2013 року, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі В«Трегубенко проти УкраїниВ» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що В«правильне застосування законодавства незаперечно становить В«суспільний інтересВ» (п.54 рішення).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Про наявність правових підстав для витребування в добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України спірної земельної ділянки, що належить до земель лісового фонду та яка на час прийняття незаконного рішення про її відчуження перебувала в державній власності і вибула з володіння власника - держави поза його волею, зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі №6-99цс14.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки загальною площею 0,1 га у відповідача ОСОБА_3, що вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки на користь держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з постійним користуванням Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України В«Про судовий збірВ» розміри ставок судового збору із позовних заяв немайнового характеру становлять 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Тому на підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі по 243,60 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 районної державної адміністрації та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , про визнання незаконними та скасування розпоряджень в частині, визнання незаконним свідоцтва на право власності та витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації №721 від 04.12.2012 року В«Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власністьВ» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3 для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) площею до 0,1 га із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації №76 від 22.03.2013 року В«Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянкиВ» в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки загальною площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1553 громадянці ОСОБА_3 для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) із земель державної власності (запасу) за межами населених пунктів в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №2673989, видане 19.04.2013 року ОСОБА_3 реєстраційною службою ОСОБА_2 районного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 4820983900:09:000:1553.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 обласній державній адміністрації з постійним користуванням Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1553, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя: