Постанова

від 10.03.2009 по справі 15/233пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.03.2009  року                                                                     

Справа № 15/233пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Баннової Т.М.

Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                      Міхальчук О.А.

за участю представників:

від заявника позову:                    -Петрова Г.В., помічник

прокурора,

посвідчення №524 від 01.07.08;

від позивача:                               -Агаян А.А.,

заступник начальника відділу контрольно-

юридичної роботи управління комунальним

майном

Луганської міської ради, дов.  №01/03-30/4332/0/2-08 

від 06.06.08;

від відповідача:                                -Акользіна

М.В., представник за дов. б/н  від

12.02.09;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу:                              Луганського

обласного відділення спілки

                                                  адвокатів

України, м. Луганськ

на рішення         

господарського суду                    Луганської області

від                                                 

16.01.09

по справі                                        №15/233пд

(суддя -Пономаренко Є.Ю.)

за позовом:                                       

Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі

Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ

до відповідача:                              Луганського

обласного відділення спілки

адвокатів України, м. Луганськ

про                                                 

звільнення приміщення

В С Т А Н О В И В:

          У грудні 2008 року Прокурор міста Луганська (далі за текстом

-прокурор, заявник) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської

міської ради, м. Луганськ (далі за текстом -виконком Луганської міської ради,

позивач), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою

від 27.11.08 №07/2626 вих з вимогами про зобов'язання Луганського обласного

відділення спілки адвокатів України, м. Луганськ (далі за текстом -

відповідач), звільнити одноповерховий нежитловий будинок, площею 152,0 кв.м.,

який розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Карла Маркса, 33. 

          Рішенням

господарського суду Луганської області від 16.01.09 у справі №15/233пд позов

задоволений у повному обсязі, а саме: відповідача зобов'язано звільнити окремо

розташований за адресою: м. Луганськ, вул. К. Маркса, 33, нежитловий будинок,

площею 152,0 кв.м.; з відповідача в дохід Державного бюджету України стягнуто

державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Дане рішення

мотивоване положеннями ст. 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, ч. 2

ст. 26, ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”,

положеннями договору оренди нежитлового приміщення №56/05-Л від 11.07.05 та

обґрунтованістю позовних вимог.

          Не погоджуючись з

рішенням господарського суду Луганської області від 16.01.09 у справі

№15/233пд, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу  від 29.01.09 б/н, у

якій просить скасувати згадане рішення та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

-оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 32, 33,

34, 43 Господарського процесуального кодексу України;

-копія позовної заяви прокурором була надіслана відповідачу на

юридичну адресу, а на фактичну, де саме знаходяться та працюють робітники

відповідача, копія позову надіслана не була, це вбачається з матеріалів даної

справи;

-копії ухвал про порушення та відкладення розгляду даної справи

судом першої інстанції направлялися тільки за місцем реєстрації відповідача, а

не за фактичним місцем знаходження. Відомості про те, що відповідач належним

чином був повідомлений про час слухання справи у матеріалах справи відсутні. Ця

обставина свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 4-3

Господарського процесуального кодексу України, що передбачає змагальність

сторін, яку суд зобов'язаний створити, оскільки це тісно пов'язано з

процесуальною рівністю сторін та забезпечує встановлення фактичних обставин

справи та правильного застосування законодавства;

-позивач, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України, недобросовісно користувався процесуальними

правами, що перешкоджало повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин

справи;

-суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача, посилається

на норми матеріального права, передбачені Цивільним кодексом України та Законом

України „Про оренду державного та комунального майна”. Так, ст. 761 Цивільного

кодексу України  передбачає право

передання майна у найм тільки власником речі або особою, якій належить майнові

права. З рішення суду не вбачається, що ця обставина була предметом розгляду та

дослідження у судовому засіданні. Прокурор у позовній заяві посилався на

неможливість органом місцевого самоврядування використовувати та розпоряджатися

комунальним майном. Докази того, що спірне нежитлове приміщення є комунальною

власністю до позовної заяви та матеріалів справи не залучені. Договір оренди

нежитлового приміщення, який є у матеріалах справи, не є доказом того, що це

приміщення є комунальною власністю;

-порушення прав органу місцевого самоврядування, як власника

спірного нежитлового приміщення, всебічно та у повному обсязі судом не

розглядалося;

-лист позивача від 15.04.08 №0103-16/2594/0/2-08 про припинення

дії договору оренди, укладений між сторонами у даній справі, відповідач не

отримував; також суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що у повідомленні

про вручення листа (а.с. 14) стоїть підпис, який відрізняється від реального

підпису ОСОБА_1, а тому зробив неправильний висновок про припинення дії

договору оренди та постановив необґрунтоване рішення;

-до теперішнього часу орендна плата за використання спірного

приміщення відповідачем позивачу сплачується, вимог про звільнення приміщення

на протязі 2008 року до відповідача не надходило, тому на підставі умов п. 8.5

договору оренди №56/05-Л від 11.07.05 приміщення  продовжує використовуватися відповідачем та

згаданий договір вважається поновленим;

-позивач у даній справі не є власником будинку літ. А-1 №33 по

вул. К.Маркса і не має прав на спірну домобудівлю, тому у позивача немає права

на звернення до суду; виконавчий комітет, як і Луганська міська рада, не є

власником спірного будинку, а тому не можна аналізувати орендні відносини при

відсутності права власності у орендодавця;

-позиція прокурора та позивача у справі є такою, що суперечить

державним інтересам.

Прокурор та позивач 17.02.09 подали до Луганського апеляційного

господарського суду спільний відзив, в якому висловили непогодження з доводами

відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просять залишити її без

задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Луганської області -без

змін.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного

господарського суду від 05.02.09 відповідно до ст. 28 Закону України “Про

судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного

відділення спілки адвокатів України, м. Луганськ,  від 29.01.09 б/н на рішення господарського

суду Луганської області від 16.01.09 у справі №15/233пд призначено судову

колегію у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І., суддя -Баннова Т.М., суддя

-Журавльова Л.І.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України

апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,

користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст.

101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний

господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє

законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному

обсязі.  

          Розглянувши

матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін та прокурора у судовому

засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами

докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено

господарським судом Луганської області, 

Луганська міська рада, як орендодавець, та Луганське обласне відділення

спілки адвокатів України, як орендар, 11.07.05 уклали договір №56/05-Л оренди

нежитлового приміщення (далі за текстом - договір).

За умовами п. 1.1 договору сторони за ним визначили його предмет

-нежитлове приміщення, загальною площею 152 кв.м, розташоване за адресою: м.

Луганськ, вул. Карла Маркса,  33.

Згідно з п. 8.1 договору він був укладений на 11 місяців.

Прокурор та позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 17 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна” в обґрунтування позовних

вимог зазначають, що строк дії договору був пролонгований двічі на одинадцять

місяців та цей строк закінчився 11.04.08.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна” у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або

зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії

договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах,

які були передбачені договором.

В підтвердження доводів щодо закінчення строку дії договору

11.04.08 заявником позову надана до справи копія листа позивача від 15.04.08

№01/03-16/2594/0/2-08, у якій йдеться 

про припинення договору та запропоновано повернути об'єкт оренди.

Факт відправки зазначеного листа за юридичною адресою відповідача

підтверджується фіскальним чеком від 16.04.08, а також повідомленням про

вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України

визначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна” одним з орендодавців за цим Законом є органи, уповноважені

Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування

управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх

структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній

Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно знаходження

об'єкта оренди за договором у комунальній власності, тобто, у власності

територіальної громади.

Відповідачем до матеріалів даної справи надана довідка міського

комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” від 03.03.09

№15/43-695, з якої слідує, що вказане у договорі нежитлове приміщення не

зареєстровано, його належність невідома.

          Згідно з п. 3.2

роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” №02-5/111 від

12.03.99 за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з

моменту її укладання. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких

випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо

повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за

договором майнового найму.

          Крім того,

частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання

господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині,

припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили

як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за

змістом зобов'язання воно  може бути

припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і

припиняється на майбутнє.

          У відповідності з

ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи

рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з

предметом спору договір, який суперечить законодавству.

          Зі змісту договору

випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на

майбутнє, оскільки фактичне користування згаданим нежитловим приміщенням на

підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після

визнання його недійсним, поза як використання майна (згаданого нежитлового

приміщення)  - „річ” безповоротна, і відновити

сторони в первісне положення практично неможливо.

          Строк дії договору

припинився, позивач не надав доказів наявності права бути орендодавцем за

договором.

          За таких обставин,

судова колегія не вирішує питання щодо дійсності договору.

          З урахуванням

викладеного, позивач не довів суду факту порушення його права з боку

відповідача, яке полягає у неповерненні зазначеного нежитлового приміщення.

          За таких обставин,

позов до задоволення не підлягає.

          Щодо доводів

Луганського обласного відділення спілки адвокатів України про те, що місцевим

господарським судом справу було розглянуто за його відсутності, не

повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, то такі

твердження судова колегія залишає поза увагою, з наступних підстав.

          Правовий аналіз

матеріалів справи свідчить про те, що місцевий господарський суд провадження у

справі порушив ухвалою від 12.12.08, примірники якої були направлені прокурору

та сторонам у справі 16.12.08 (вих. №1182 від 16.12.08). Цією ухвалою розгляд

справи суд призначив на 25.12.08 о 12 годині 40 хвилин, зазначивши адресу суду

та місце проведення судового засідання (кабінет №334).

          Ухвалою від

25.12.08, примірники якої були направлені прокурору та сторонам 29.12.08 вих.

№1276, розгляд справи було відкладено на 16.01.09 о 10 годині 45 хвилин.

          Крім того, судова

колегія враховує, що під час вивчення даного питання судом апеляційної

інстанції встановлено, що факт відправки ухвал від 12.12.08 та від 25.12.08

відповідачу підтверджується також виписками з реєстру відправлення поштової

кореспонденції господарського суду Луганської області.

          Судовою колегією

взято до уваги, що у згаданих ухвалах суд звертав увагу учасників судового

процесу на те, що нез'явлення повноважних та компетентних представників

учасників процесу у судове засідання господарського суду Луганської області не

перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду

звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського

процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення є,

зокрема, розгляд господарським судом справи за відсутністю будь-якої із сторін,

не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Проте судовий акт

підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття

неправильного судового рішення. Як правило, скасування судового рішення має

бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших

учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з'ясування обставин,

які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання повинно

вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі встановлення кола

обставин, що входять до предмету доказування у справі та з урахуванням її

матеріалів.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських

судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України

від 10.12.02                    №75 (далі

за текстом - Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і

призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття

всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Факт неодержання ухвали

адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом

з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства

судді для ознайомлення та залучення до справи.

Разом з тим, п.п. 3.5.10, 3.5.11 Інструкції передбачено, що судові

документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства,

реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням.

Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі

діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового

документа без відмітки про його відправку. Перший (підписаний) примірник

процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі, на

якому на звороті у лівому нижньому куті проставляється відповідний штамп суду з

відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер,

загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис

працівника, яким вона здійснена.

Луганський апеляційний господарський суд вважає, що вказані

положення Інструкції мають застосовуватись в комплексі, а тому, з урахуванням

наведених вимог, матеріалами справи підтверджено належним чином факт

відправлення відповідачу ухвал господарського суду Луганської області від

12.12.08 та від 25.12.08.

Щодо доведення скаржником факту неотримання такої ухвали,  Луганський апеляційний господарський суд

зазначає наступне.

За змістом ст. 18 Закону України "Про поштовий зв'язок"

від 04.10.01 №2759-ІІІ у разі неможливості вручити адресатам поштові

відправлення вони повертаються відправникам.

Разом з тим, відповідних поштових повідомлень та повернутих поштою

ухвал суду матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 142 Правил надання послуг поштового зв'язку,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 №1155, фізична

або юридична особа, яка користується послугами поштового зв'язку має право,

зокрема: на одержання достовірної та необхідної інформації про порядок і

терміни надання послуг поштового зв'язку; подати заяву до будь-якого об'єкта

поштового зв'язку про розшук відправленого на його адресу поштового

відправлення; подати претензію, в тому числі з вимогою про відшкодування

завданих йому збитків, у разі невиконання або неналежного виконання оператором

поштового зв'язку обов'язків з надання послуг поштового зв'язку. Такі претензії

можуть подаватися об'єктові поштового зв'язку протягом шести місяців з дня

прийняття ним поштового відправлення для пересилання.

Доказів звернення до відділу поштового зв'язку з вимогою про

надання інформації щодо направлення на його адресу кореспонденції за спірний

період чи будь-яких інших доказів щодо неотримання ухвал суду (журналу вхідної

кореспонденції, інших доказів), відповідачем 

не надано.

          Судова колегія

вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які

вплинули на прийняття оскаржуваного рішення, а також, які є безумовною

підставою для його скасування, не допущено.

          Оскаржуване

рішення не відповідає обставинам справи, а тому, з урахуванням наведеного,

підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

          Оскільки позов

заявлений прокурором, питання щодо судових витрат за позовом не вирішується.

          Відповідно до ст.

49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного

мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на

позивача  -Виконавчий комітет Луганської

міської ради, м. Луганськ.

             У судовому засіданні за згодою представників сторін та прокурора

оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст.ст.

43, 49 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського

процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів, -

                                                            П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення спілки

адвокатів України,                м.

Луганськ, від 29.01.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області

від 16.01.09 у справі №15/233пд задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.01.09 у

справі №15/233пд скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Виконавчого комітету Луганської міської ради, вул.

Коцюбинського,     буд. 14, м. Луганськ,

91000, ідентифікаційний код №21796730, на користь Луганського обласного

відділення спілки адвокатів України, вул. Херсонська, буд. 57, м. Луганськ,

91005 (вул. Карла Маркса, буд. 33, м. Луганськ, 91000), ідентифікаційний код

№21757523, витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. за

апеляційною скаргою.

          Доручити  господарському суду Луганської області видати

відповідний  наказ.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального

кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути

оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий

суддя                                                           

К.І. Бойченко

Суддя                                                                       

        Т.М. Баннова

Суддя                                                                               

Л.І. Журавльова