Постанова

від 30.06.2015 по справі 826/744/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2015 року 16:55 № 826/744/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Плант ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Плант ЛТД» (надалі - позивач або ТОВ «Фуд Плант ЛТД») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 року № 0003582201.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року № 1996/26-53-22-01-21-38497858, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фуд Плант ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Вербена-Н» за січень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання представника позивача, реальність укладення та виконання сторонами своїх зобов'язань за договором поставки від 20.02.2013 року № 2002ВБ підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, виписками банку), що наявні у позивача. В свою чергу, позиція контролюючого органу про безтоварність зазначеного правочину ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах (а саме - на висновках акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н»), а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (головуючий суддя Бояринцева М.А.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 року задоволено заяву про самовідвід судді Бояринцевої М.А., а матеріали справи № 826/744/15 передані для визначені судді в порядку ст. 15 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2015 матеріали даної справи прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2015 року.

20.04.2015 року у судове засідання з'явилися представники сторін. В цьому ж судовому засіданні судом своєю протокольною ухвалою, відповідно до норми ст. 55 КАС України, здійснено заміну відповідача - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - його правонаступником - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Представники позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.03.2015 року № 17/03/15).

Представник відповідача заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Фуд Плант ЛТД» порушень вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 20.04.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2014 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.07.2014 року № 1449 і направлень на перевірку від 29.07.2014 року, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фуд Плант ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Вербена-Н» (ідентифікаційний код 38150277) за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, за результатами якої складений акт від 14.08.2014 року № 1996/26-53-22-01-21-38497858 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податкового кредиту за місяць січень 2014 року на суму податку на додану вартість 208 052 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Фуд Плант ЛТД» при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрат на придбання товарів на загальну суму 1 248 311,10 грн. (з ПДВ) у контрагента-постачальника ТОВ «Лакшерістарт» на підставі договору від 20.02.2013 року № 2002ВБ, яке, на думку перевіряючого, не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Наведена позиція контролюючого орану, по-перше, ґрунтується на висновках та обставинах, зафіксованих в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року № 1016/26-55-22-07/38150277 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року. Зокрема, за висновками якого цього Акта іншої ДПІ у зв'язку з ненаданням ТОВ «Вербена-Н» первинної документації по господарських операціях з контрагентами за запитуваний період, встановленням факту відсутності у названого підприємства достатніх для здійснення господарської діяльності основних фондів і трудових ресурсів, відсутності відповідних дозвільних документів, встановленням наявних ознак фіктивності названого товариства в ході проведення працівниками СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000051 за наслідками проведених заходів не підтверджено задекларовані названим підприємством показники податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-лютий 2014 року; по-друге, мотивовано відсутністю у ТОВ «Фуд Плант ЛТД» документальних доказів транспортування придбаних партій товарів (а саме - ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних).

За результатами проведеної документальної перевірки позивача дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Фуд Плант ЛТД» достатніх правових підстав для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «Вербена-Н», та як наслідок про заниження товариством податку додану вартість за січень 2014 року на суму 208 052 грн.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 01.09.2014 року за № 0003582201, яким визначило ТОВ «Фуд Плант ЛТД» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 260 065 грн., в т.ч. 208 052 грн. за основним платежем, 52 013 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.11.2014 року № 11493/10/26-15-10-06-15 та рішення Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 року № 10248/6/99-99-10-01-04-25, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року № 0003582201 залишено без змін.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено, що 20 лютого 2013 року ТОВ «Фуд Плант ЛТД» (Покупець) був укладений письмовий договір поставки за № 2002ВБ з ТОВ «Вербена-Н» (Постачальник). За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується в порядку, на умовах і в терміни, визначені даним Договором, поставити Покупцеві товари (запчастини, витратні матеріали, інвентар, спецодяг, миючі та дезінфікуючі засоби) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах, а Покупець, в свою чергу, - прийняти такі товари та сплатити їх вартість. Постачальник зобов'язаний поставити товари протягом 5-ти робочих днів після затвердження замовлення, яке погоджується шляхом надання відповідного рахунку на оплату. Товар постачається на умовах склад Покупця (м. Бориспіль, вул. Радгоспна, 8-А). Супровідними документами на товар є рахунок і видаткова накладна на відповідний товар. Загальна сума цього Договору складається з сумарної вартості всіх постачань вказаних у рахунках, видаткових накладних ( з включенням ПДВ 20%). Оплата за Договором здійснюється Покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у банку.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Вербена-Н» поставок товарів та проведення розрахунку за такі отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунків на оплату по замовленню № 2 від 06.01.2014 року на суму 35 661,41 грн., № 14 від 13.01.2014 року на суму 43 292,50 грн., № 24 від 20.01.2014 року на суму 27 317,27 грн., № 25 від 27.01.2014 року на суму 203 567,48 грн., № 57 від 30.01.2014 року на суму 252 695,98 грн., № 60 від 31.01.2014 року на суму 685 776,46 грн.;

- видаткових накладних від 06.01.2014 року № 5001 на суму 35 661,41 грн. (з ПДВ), від 13.01.2014 року № 12023 на суму 43 292,50 грн. (з ПДВ), від 20.01.2014 року № 19032 на суму 27 317,27 грн. (з ПДВ), від 27.01.2014 року № 26044 на суму 203 567,48 грн. (з ПДВ), від 30.01.2014 року № 29018 на суму 252 695,98 грн. (з ПДВ), від 31.01.2014 року № 30016 на суму 685 776,46 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 1 248 311,06 грн. (в т.ч. ПДВ 208 052 грн.);

- податкових накладних від 06.01.2014 року № 5001 на суму 35 661,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 943,57 грн.), від 13.01.2014 року № 12023 на суму 43 292,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 215,42 грн.), від 20.01.2014 року № 19032 на суму 27 317,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 552,88 грн.), від 27.01.2014 року № 26044 на суму 203 567,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 927,91 грн.), від 30.01.2014 року № 29018 на суму 252 695,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 116 грн.) та від 31.01.2014 року № 30016 на суму 685 776,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 114 296,08 грн.), підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою ТОВ «Вербена-Н»;

- виписок банку по особовому рахунку ТОВ «Фуд Плант ЛТД» за січень 2014 року, з яких вбачається перерахування позивачем коштів на користь ТОВ «Вербена» «за товари згідно р.н. за листопад/грудень 2013 р.» всього на загальну суму 1 110 913,05 грн. (в т.ч. ПДВ). При цьому, в ході огляду змісту цих банківських виписок судом встановлено відсутність в них відомостей про проведення ТОВ «Фуд Плант ЛТД» розрахунків з ТОВ «Вербена-Н» за договором від 20.02.2013 року № 2002ВБ за партії придбаних товарів, замовлення по яким були узгоджені в січні 2014 році. А тому такі документи не приймаються судом до уваги в якості належних документальних доказів на підтвердження факту сплати позивачем вартості відповідних партій товарів за спірним договором.

Відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні 20.04.2015 року, перевезення придбаних товарів на склад ТОВ «Фуд Плант ЛТД» здійснювалося самотужки Покупцем (позивачем) за допомогою орендованого автомобільного транспорту (копії нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу від 04.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 (Наймодавцем) і ТОВ «Фуд Плант ЛТД» (Наймач) щодо тимчасового платного користування автомобілем марки ГАЗ, моделі КТП-331049, 2007 року випуску, та договору (оренди нежитлового приміщення) від 01.02.2013 року за № 01/02/13, укладеного між ПП «Фуд Пак Сервіс» (Орендодавцем) і ТОВ «Фуд Плант ЛТД» (Орендарем) щодо платного строкового користування нежилим приміщенням в будинку загальною площею 400 кв.м., що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул.. Радгоспна, 8-А, - для розміщення складу, строк дії оренди до 31.12.2015 року, з актом прийому-передачі від 01.02.2013 року, - наявні в матеріалах справи).

Додатково на підтвердження факту укладення та підписання договору поставки від 20.02.2013 року № 2002ВБ з правоздатним суб'єктом господарювання та зареєстрованим платником ПДВ позивач подав до суду копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Вербена-Н» станом на 03.05.2012 року та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Вербена-Н» № 200090597 від 01.01.2013 року.

Водночас, інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених на підставі та на виконання договору поставки від 20.02.2013 року № 2002ВБ з ТОВ «Вербена-Н», зокрема: належних розрахункових документів, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по субрахункам бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з проводками на інші відповідні субрахунки - на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від ТОВ «Вербена-Н» протягом січня 2014 року товарів, та відповідно - понесення матеріальних витрат за вказаним Договором поставки; прибуткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по відповідним субрахункам рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари» з певними проводками, та ін. документів - на підтвердження фактів оприбуткування поставлених товарів на складі (та відповідно збільшення станом на відповідні дати обсягів товарних запасів по певних позиціях), їх обліку та списання в ході подальшої реалізації (фактично на підтвердження руху товарів на складі), - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента робіт (послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно вказаному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

Згідно усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні у справі, придбані у ТОВ «Вербена-Н» були реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності на підставі письмових договорів. На підтвердження чого позивачем були надані суду копії договорів та первинних документів (видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ) по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями, до яких суд ставиться критично, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували факти поставки ТОВ «Вербена-Н» товарів на користь ТОВ «Фуд Плант ЛТД» протягом січня 2014 року за договором поставки від 20.02.2013 року за № 2002ВБ.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Вербена-Н») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період січень 2014 року по господарських операціях з ТОВ «Вербена-Н» та, відповідно, донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 01.09.2014 року № 0003582201.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Плант ЛТД» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Плант ЛТД» (ідентифікаційний код: 38497858, адреса: 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 733) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок