Рішення

від 02.07.2015 по справі 908/2958/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2015 Справа № 908/2958/15

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМЕРС» м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Дружківка Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 119959,45грн., інфляційних витрат у розмірі 12955,55грн., пені у розмірі 9070,00грн.

Представники сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-КОМЕРС» м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м.Дружківка Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 119959,45грн., інфляційних витрат у розмірі 12955,55грн., пені у розмірі 9070,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №ЕК183/14 від 20.08.2014р. позивач зобов'язався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, однак свої зобов'язання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 119959,45грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 44, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України.

05.06.2015р. відповідач через канцелярію суду надав заяву, в якій позовні вимоги не визнає.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

20.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Е-КОМЕРС» м.Київ (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м.Дружківка Донецька область (Покупець), укладено договір №ЕК183/14.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються у накладних, що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

Розділом 7 Договору визначена ціна товару та сума договору.

Згідно п.8.1. договору, покупець повинен зробити оплату за отриманий товар у строк не більш ніж 3 (три) дні після його отримання від постачальника.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.13.1. договору, цей договір вступає в дію з дати підписання та діє до « 20» серпня 2019 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на один рік на тих саме умовах.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №ЕК183/ від 20.08.2014р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №ЕК183/14 від 20.08.2014р., на підставі видаткових накладних: №ЕК-0000109 від 11.09.2014р. на суму 23653,14 грн.; №ЕК-0000218 від 13.10.2014р. на суму 20163,44 грн.; №ЕК-0000277 від 27.10.2014р. на суму 4636,55 грн.; №ЕК-0000441 від 01.12.2014р. на суму 1067,12 грн., №ЕК-0000482 від 08.12.2014р. на суму 5729,39грн., №ЕК-0000567 від 22.12.2014р. на суму 21372,34грн., №ЕК-0000098 від 05.01.2015р. на суму 14824,06грн., №ЕК-0000108 від 02.02.2015р. на суму 13513,66грн., №ЕК-0000234 від 03.03.2015р. на суму 100019,75грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМЕРС» товар на загальну суму 204979,45грн. (а.с. 47-57).

Зі сторони відповідача видаткові накладні: №ЕК-0000109 від 11.09.2014р. на суму 23653,14 грн.; №ЕК-0000218 від 13.10.2014р. на суму 20163,44 грн.; №ЕК-0000277 від 27.10.2014р. на суму 4636,55 грн.; №ЕК-0000441 від 01.12.2014р. на суму 1067,12 грн., №ЕК-0000482 від 08.12.2014р. на суму 5729,39грн., №ЕК-0000567 від 22.12.2014р. на суму 21372,34грн., №ЕК-0000098 від 05.01.2015р. на суму 14824,06грн., №ЕК-0000108 від 02.02.2015р. на суму 13513,66грн., №ЕК-0000234 від 03.03.2015р. на суму 100019,75грн. підписані ОСОБА_1 та скріплені печатками.

Відповідачем було частково оплачено заборгованість у розмірі 85020,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №56 від 27.03.2015р. на суму 1200,00грн., №55 від 23.03.2015р. на суму 3000,00грн., №49 від 16.03.2015р. на суму 2000,00грн., №20 від 27.01.2015р. на суму 2200,00грн., №10 від 15.01.2015р. на суму 3100,00грн., №2 від 09.01.2015р. на суму 1900,00грн., №48 від 03.03.2015р. на суму 4000,00грн., №40 від 26.02.2015р. на суму 2000,00грн., №23 від 06.02.2015р. на суму 2400,00грн., №11 від 20.01.2015р. на суму 2700,00грн., №31 від 22.12.2014р. на суму 5000,00грн., №15 від 09.12.2014р. на суму 5100,00грн., №14 від 01.12.2014р. на суму 1220,00грн., №22 від 04.02.2015р. на суму 1000,00грн., №6 від 04.11.2014р. на суму 3800,00грн., №5 від 31.10.2014р. на суму 1400,00грн., №4 від 29.10.2014р. на суму 4900,00грн., №3 від 28.10.2014р. на суму 10900,00грн., №@PL575768 від 11.09.2014р. на суму 10000,00грн., №@PL567302 від 11.09.2014р. на суму 10000,00грн., №1 від 17.10.2014р. на суму 7200,00грн. (а.с. 90-110).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 119959,45грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 119959,45грн. підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати у розмірі 119959,45грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМЕРС» м.Київ доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9070,00грн. та інфляційні витрати у розмірі 12955,55грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат задовольняє у повному обсязі: за березень 2015р. (період визначений позивачем, який не суперечить умовам договору ), на суму заборгованості 119959,45грн., інфляційні витрати складають 12955,62грн.

Оскільки, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 12955,55грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково: за період з 07.03.2015р. по 21.04.2015р. (період визначений позивачем, який не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства) на суму заборгованості 119959,45грн. пеня у розмірі 8873,71грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 196,29 грн., суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМЕРС» (04074, м.Київ, вул.Новозабарська, б.2/6, корпус 2, ЄДРПОУ 38118791) суму основного боргу у розмірі 119959 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят девять) грн. 45 коп., інфляційні витрати у розмірі 12955 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят пять) грн. 55 коп., пеню у розмірі 8873 (вісім тисяч вісімсот сімдесят три)грн. 71 коп., судовий збір у розмірі 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 77коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 196,29грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 02.07.2015 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу