Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/7922/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/7922/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габіони Будпроект»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 300673,46 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Балвак Т.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Беспаль Д.Г. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Молічева Ю.К. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Габіони Будпроект» (далі - Позивач) до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі - Відповідач) про стягнення 241472,42 грн. заборгованості та санкцій за Договором № 7-ПФ від 07.05.2013 про надання послуг з розробки документації у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків оплатити отримані послуги.

Заявою від 12.05.2015, прийнятою судом, Позивачем було збільшено позовні вимоги до 300673,46 грн. заборгованості та санкцій за Договором № 7-ПФ від 07.05.2013, тому відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що він намагався сплатити заборгованість, однак кошти не були перераховані не з його вини, зокрема враховуючи, що фінансування відбувається за рахунок бюджетних кошті, і також Відповідач вважає, що Позивач не правильно обраховую дату початку прострочення заборгованості.

Третя особа подала пояснення по суті спору, у який вказала, що враховуючи особливості руху грошових коштів бюджетного фінансування підстав для задоволенні позову не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 07.05.2013 між Позивачем, як Виконавцем, та Відповідачем, як Замовником, Договору № 7-ПФ (далі - Договір), Відповідачу були надані послуги з розробки документації (паспортів підводної частини пляжів) на загальну суму 240000 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями актів №235 від 19.08.2013, №2 від 01.11.2013 та №3 від 09.12.2013 (підписані представниками сторін та скріплені їх печатками).

Із загальної вартості робіт - 240000 грн. Відповідачем було сплачено лише частину - 76105 грн., та несплаченими залишилися 163895 грн.

Відповідач заборгованість в сумі 163895 грн. не погасив, отримання в повному обсязі замовлених по Договору послуг з виготовлення паспортів підводної частини пляжів не спростував, і доказів наявності у Відповідача претензій щодо строків, якості та/або обсягу отриманих по Договору послуг матеріали справи не містять.

У розділі 2 Договору «Вартість робіт і порядок розрахунків» сторони погодили, що до початку виконання робіт Замовник перераховує Виконавцю авансовий платіж у розмірі 30% вартості робіт, остаточні ж розрахунки здійснюються Замовником на підставі підписаних Замовником та Виконавцем актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт сторонами у порядку, встановленому даним Договором, при умові надходження коштів на розрахунковий рахунок Замовника від головного розпорядника бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування та/або здійснення платежів не з вини Замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10ти банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування та/або можливості здійснення платежів.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 до Договору сторонами було підтверджено суму заборгованості - 163895 грн., та встановлено новий строк її погашення - в наступному бюджетному періоді, після затвердження кошторисних призначень. Строк дії цієї угоди сторони встановили до 31.12.2014, а у відносинах розрахунків між сторонами - до повного виконання своїх зобов'язань.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.04.2014 року №510 «Про забезпечення на 2014 рік природоохоронних заходів у м. Києві» фінансування зазначеного Договору повністю заплановано та покладено на Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації (Третя особа), про що зазначено у п. 1.10 розділу І Розпорядження.

Додатковою угодою № 2 від 19.05.2014 до Договору сторони знов підтвердили суму заборгованості - 163895 грн., та вказали, що оплата буде здійснена з коштів спеціального фонду міського бюджету по КФК 240601 КЕКВ 3210.

Отже, обома сторонами, та зокрема Відповідачем, визнається, що за взаємною згодою у Додатковій угоді № 1 від 30.12.2013 сторонами було перенесено строк виконання зобов'язань на наступний бюджетний період, а саме на наступний рік з 2013 на 2014, якій відповідно закінчується 31.12.2014, і ця дата є граничною датою строку виконання грошового зобов'язання, та у випадку його невиконання з 01.01.2015 наступає прострочення.

Умова Договору, що у відносинах розрахунків між сторонами Договір діє до повного виконання своїх зобов'язань не є новим строком виконання грошових зобов'язань за Договором, оскільки не визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та не вказує на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251-252, 530 ЦК України). Натомість дане положення Договору кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, які вказують на обов'язковість виконання зобов'язання та протиправність односторонньої відмови від зобов'язання.

Матеріалами справи дійсно підтверджується подання Відповідачем в кінці 2014 року платіжних доручень на погашення 163895 грн. суми заборгованості за Договором, та включення цієї суми до реєстру бюджетних зобов'язань. Також, із наданих Відповідачем та Третьою особою (розпорядник коштів) платіжних доручень та виписок по рахункам вбачаться, що між даними особами у 2014 році відбувся рух коштів у межах суми заборгованості перед Позивачем, проте йому ці кошти фактично перераховані не були.

Пояснення Відповідача та Третьої особи щодо особливостей та суперечностей щодо руху коштів між ними у межах спірної суми заборгованості по даній справі, як підстава невиконання договірного зобов'язання, судом не приймаються, оскільки Відповідач за умовами Договору (з урахуванням перенесених строків) повинен був розрахуватися до 31.12.2014 на суму 163895 грн. заборгованості, та отже повинен був оперативно вжити всіх можливих дій для цього, чого Відповідачем зроблено не було (одне лише листування та подача платіжних доручень такими діями не є).

Посилання Відповідача на вчасну відсутність бюджетного фінансування, як на Договірну підставу відстрочення та не виникнення обов'язку з перерахування заявленої суми заборгованості Відповідачу, судом відхиляються.

Суд зазначає, що хоча умови чинного цивільного законодавства передбачають право сторін, не відходячи від обов'язкових вимог актів цивільного законодавства, в іншій частині погодити умови договору на власний розсуд, проте посилання Відповідача на умови Договору, згідно з якими обов'язок Відповідача остаточно розрахуватися поставлений в залежність від надходження йому бюджетних коштів, не визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та не вказує на подію, яка має неминуче настати, а отже в розумінні ст.ст. 251-252, 530 ЦК України не є строком (терміном) виконання зобов'язань, натомість таким строком був час до дати - 31.12.2014 включно, що обгрунтвоано судом.

Обов'язок замовника оплатити виконані для нього роботи в силу вимог чинного законодавства не пов'язаний з наявністю у того необхідних коштів чи станом виконання перед ним зобов'язань іншими особами (ч. 1 ст. 854 ЦК України). Наявність таких обставин не дає підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України).

Додатково суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати виконаних робіт. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року.

Отже, наявними у матеріалах справи вищеописаними копіями актів підтверджується, та Відповідачем не заперечується виконання Позивачем та прийняття Відповідачем без зауважень та в повному обсязі робіт з розробки документації (паспортів підводної частини пляжів) на загальну суму 240000 грн., та заборгованість по оплаті яких станом на 01.01.2015 та на даний час становить 163895 грн.

Факт наявності у Відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення 163895 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема, у вигляді нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто в межах даного спору - з 01.01.2015 та по заявлену Позивачем дату - по 12.05.2015.

Перевіривши наведений Позивачем у заяві від 12.05.2015 розрахунок вищевказаних санкцій, суд дійшов висновку про допущення Позивачем помилки у встановленні дати, з якої наступає прострочення оплати (правильно - з 01.01.2015), тому суд робить власний розрахунок в межах заявленого Позивачем періоду нарахування. наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2015 - 12.05.2015 163895 1.371 60853.79 224748.79

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 163895 01.01.2015 - 12.05.2015 132 3 % 1778.15

Отже, обґрунтованими до стягнення є 60853,79 грн. інфляційних та 1778,15 грн. 3% річних, тому в частині інфляційних та 3% річних позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаних сумах. У решті позову про стягнення інфляційних та 3% річних суд відмовляє.

Натомість з вимогами про стягнення пені суд не погоджується, оскільки відповідно до статей 546, 549 ЦК України, та ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується від дати прострочення (з 01.01.2015) та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (01.07.2015), тоді як Позивач нараховує пеню до цього строку - 17.12.2013 - 17.06.2014, тобто коли прострочення ще не наступило, тому вимоги про стягнення пені суд визнає необґрунтованими.

Отже, позовні вимоги загалом підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сума надлишково сплаченого Позивачем судового збору повертається йому з Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, корпус А, офіс 3; ідентифікаційний код 23505151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Габіони Будпроект» (м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27, кімната 205; ідентифікаційний код 37882984) 163895 (сто шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн. заборгованості, 60853 (шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 79 коп. інфляційних, 1778 (одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 15 коп. 3% річних, а також 4530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 54 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Габіони Будпроект» (м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27, кімната 205; ідентифікаційний код 37882984) 98 коп. надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2015

Суддя Сташків Р.Б.