Рішення

від 22.06.2015 по справі 911/1770/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" червня 2015 р. Справа № 911/1770/15

за позовом Прокурора Автономної республіки Крим в інтересах держави в особі:

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль», м. Сімферополь

про стягнення 115 919,43 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю:

прокурор - Пономарьов А.О. посвідчення №030835 від 15.12.2014;

позивач 1 - Яковлєв О.І. предст. дов. №67/2015 від 09.06.2015 ;

позивач 2 - Старчик А.А. предст. дов. №14-90 від 18.04.2015;

відповідач - не з'явився.

суть спору:

Прокурор Автономної Республіки Крим (прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості (позивач-1) та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач-2) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (відповідач) про стягнення 115 919,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством «Кримтеплоелектроцентраль» зобов'язань за договором № 13/3392-БО-19 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 68 331,82 грн. пені, 15 768,88 грн. 3% річних та 31 818,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2015 у справі №911/1770/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 25.05.2015.

20.05.2015 р. до господарського суду позивачем-1 було подано письмові пояснення, відповідно до яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості підтримує позовні вимоги Прокурора Автономної Республіки Крим про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж 115 919,43 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 22.06.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем витребуваних документів.

У судовому засіданні 22.06.2015 року представники позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

В судове засідання 22.06.2015 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується накладною № 2024825413 витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.06.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кримтеплоелектроцентраль» (покупець) було укладено договір № 13/3392-БО-19 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору № 13/3392-БО-19 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 26 286 440,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

За словами прокурора, відповідач з позивачем-2 за поставлений природний газ розрахувався несвоєчасно, у зв'язку з чим прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як слідує з матеріалів справи, поставлений позивачем-2 відповідачеві природний газ останнім був оплачений з порушенням строків встановлених у договорі № 13/3392-БО-19 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Відповідно до розрахунку наданого позивачем-2, розмір пені було визначено в сумі 68 331,82 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень-грудень 2013 від кожного акту приймання-передачі газу окремо за сукупний період з 26.10.2013 по 31.01.2014 року.

Суд, перевіривши розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справ, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню повному обсязі у розмірі 68 331,82 грн.

Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача 15 768,88 грн. 3% річних та 31 818,73 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу за вересень-грудень 2013 від кожного акту приймання-передачі газу окремо за сукупний період з 26.10.2013 по 31.01.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем 2 та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 68 331,82 грн. пені, 15 768,88 грн. 3% річних та 31 818,73 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви прокурор просить суд стягнути 115 919,43 грн. Таким чином, за розгляд даної майнової вимоги до сплати підлягає 2318,39 грн. судового збору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена в п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7.

З огляду на вказане вище, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається судом на відповідача та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 32417960) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 68 331 (шістдесят вісім тисяч триста тридцять одну) грн. 82 коп. пені, 15 768 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 88 коп. 3% річних та 31 818 (тридцять одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн. 73 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 32417960) в дохід Державного бюджету України - 2318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 39 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 02.07.2015р.

Суддя О.В. Щоткін