Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/10212/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/10212/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хардекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

про стягнення 76995,04 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Власенко В.П. - представник за довіреністю № 1 від 20.03.15

від відповідача не з'явилися

В судовому засіданні 01.07.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хардекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення 76 995,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам Договору поставки № 4600034530 від 01.02.2012 відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 49 306,60 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді 3% річних - 2 715,24 грн. та інфляційних втрат - 24 973,20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10212/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 27.05.2015.

У судовому засіданні 27.05.2015 судом було оголошено перерву до 10.06.2015.

У судове засідання, призначене на 10.06.2015, з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав подану через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 49 306,60 грн. - основного боргу, 35 372,37 грн. - збитків від інфляції, 2 934,08 грн. - 3 % річних та 7 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом приймається заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні 10.06.2015 суд заслухав представника позивача, який позов з урахуванням поданої заяви підтримав та надав пояснення по суті справи. Представник відповідача проти позову заперечував та підтримав подане через канцелярію суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для можливості надання додаткових доказів по справі.

Заслухавши представників сторін, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача та в порядку ст. 77 ГПК України оголосити перерву в судовому засіданні до 17.06.2015.

У судове засідання, призначене на 17.06.2015, з'явились представники сторін. Представник відповідача надав платіжні доручення, що були долучені до матеріалів справи. Ознайомившись з наданими відповідачем доказами, представник позивача просить оголосити перерву в судовому засіданні для можливості проведення звірки взаєморозрахунків та подає письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Представник відповідача щодо заявлених клопотань не заперечував.

Ухвалою суду від 16.06.2015 продовжити строк розгляду спору у справі № 910/10212/15 на 15 днів. У судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.15

У судовому засіданні 24.06.2015 представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору, зазначив, що долучені представником відповідача платіжні доручення № 1606278 від 17.04.2013 р. та № 1784478 від 26.11.2013 р. були частково зараховані позивачем за поставку товару за попереднім договором у сумі 40 012,95 грн за методо «ФІФО» та у сумі 7 863,28 грн за зараховані за спірним договором за накладними, що не входять до предмету спору.

Представник відповідача проти доводів позивача заперечував з тих підстав, що у платіжних дорученнях № 1606278 від 17.04.2013 р. та № 1784478 від 26.11.2013 р чітко зазначено призначення платежу, а саме: «оплата згідно договору № NF4600034530 від 01.02.2012», а тому пояснення відповідача не повинні братися судом до уваги.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.07.2015 та зобов'язано сторони провести звірку взаємних розрахунків за спірним договором.

У судовому засіданні 01.07.2015 представник позивача надав додаткові письмові пояснення та акт звірки здійснений позивачем, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях щодо здійснення часткової оплати згідно з платіжними дорученнями № 1606278 від 17.04.2013 р. та № 1784478 від 26.11.2013 р.

У судовому засіданні 01.07.2015 оголошувалась перерва до 02.07.2015 за клопотанням представника позивача.

У судове засідання 02.07.2015 з'явився представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хардекс» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № NF4600034530 (надалі - договір.)

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в Специфікації і товарних накладних, разом з супровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Ціни та товари, що поставляються, вказуються в Специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане у замовленні місце поставки (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1. договору постачальник поставляє товари згідно замовлень покупця на поставку товару, поданих за посередництва сертифікованих EDI-провайдерів, за вибором постачальника.

У п. 4.1. договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного у замовленні (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р.), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами і за власний рахунок на адресу і в строк вказані в такому замовленні.

Згідно з п. 5.1 договору підставою для прийняття товару є відповідність поставки замовленню покупця, підтвердженого постачальником. Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в порядку, передбаченому договором, а у випадках неврегульованих в договорі, сторони керуються інструкціями № П-6 від 15.06.1965 р. і № П-7 від 25.04.1966 р.

Відповідно до п. 5.2. договору при поставці товару, покупець приймає товар по кількості, шляхом перевірки фактичної наявності товару з кількістю вказаною в транспортній накладній. За наслідками прийняття товарів, покупець проставляє на транспортній накладній штамп «ТОВАР ОТРИМАНИЙ», і розміщує ці документи на поталі.

Підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником, належним чином оформлених, товарних і податкових накладних протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «ТОВАР ОТРИМАНИЙ», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладні, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами в додатку № 2 і в розмірі, який розраховується за формулою: У = Pnз - Pnдз, де У - розмір поточної оплати постачальнику за поставлений товар, Pnз - розмір поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав, Pnдз - розмір постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в додатку № 2 до договору (п. 6.1 Договору).

При наданні постачальником, належним чином оформлених, товарних і податкових накладних в строк більше ніж 5 календарних днів, з дати поставки товару, покупець оплачує поставлений товар в терміни, узгоджені сторонами в додатку № 2 з дати отримання товарних і податкових накладних, вказаної на штампі «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ» (п. 6.2. договорів).

У п. 6.4. договору сторонами визначено, що постачальник надає згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в додатку № 2 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму.

Сторонами підписані додаток № 2 до договору, де визначили строк узгодження зміни ціни товару - 30 календарних днів та строки оплати 60 календарних днів.

Відповідно до п. 9.1 договору вказаний правочин набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна сторона не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

За доводами позивача, договір № NF4600034530 від 01.02.2012 р. на підставі п. 9.1. був пролонгований до 31.12.2013 р. ТОВ «Хардекс» належним чином виконало зобов'язання за вказаним договором та поставило відповідачу товар, згідно з наступними видатковими накладними: № РН-0002737 від 12.07.2012 р. на суму 774,97 грн; № РН-0002739 від 12.04.2012 р. на суму 1 261,25 грн; № РН-0004681 від 01.06.2012 р. на суму 868,54 грн; № РН-0006078 від 09.07.2912 р. на суму 846,38 грн; накладної №РН-0003142 від 17.04.2013 р. на суму 5 210,16 грн; № РН-0002746 від 12.04.2012 р. на суму 3 050,69 грн; № РН-0003669 від 11.05.2012р. на суму 873,04 грн; № РН-0006083 від 09.07.2012р. на суму 1 008,37 грн; № РН-0002743 від 12.04.2012р. на суму 1 660,06 грн; № РН-0003664 від 11.05.2012 р. на суму 1104,67 грн; № РН-0004677 від 01.06.2012 р. на суму 1593,34 грн; № РН-0006080 від 09.07.2012р. на суму 1278,06 грн; № РН-0001649 від 14.03.2012р. на суму 1325,22 грн; № РН-0002740 від 12.04.2012р. на суму 3265,44 грн; №РН-0003666 від 11.05.2012р. на суму 836,94 грн; № РН-0004682 від 01.06.2012р. на суму 1005,08 грн; №РН-0006077 від 09.07.2012р. на суму 749,44 грн; № РН-0002747 від 12.04.2012р. на суму 1483,38 грн; №РН-0006082 від 09.07.2012р. на суму 319,79 грн; №РН-0002738 від 12.04.2012р. на суму 4361,35 грн; № РН-0003663 від 11.05.2012р. на суму 1089,06 грн: №РН-0004679 від 01.06.2012р. на суму 2295,49 грн; №РН-0006081 від 09.07.2012р. на суму 1459,57 грн; №РН-0002742 від 12.04.2012р. на суму 1264,98 грн; №РН-0004680 від 01.06.2012р. на суму 950,86 грн; № РН-0006079 від 09.07.2012р. на суму 454,76 грн; №РН-0001635 від 14.03.2012р. на суму 1389,64 грн; №РН-0002744 від 12.04.2012р. на суму 1340,14 грн; №РН-0004678 від 01.06.2012р. на суму 599,70 грн; №РН-0012224 від 03.12.2012р. на суму 6455,76 грн.

Відповідачем в порушення умов договору зазначені видаткові накладні у визначений договором строк не були оплачені. За доводами позивача поставлений товар за видатковою накладною № 0002739 від 12.04.2012 р. був повернутий на суму 95,96 грн згідно з накладною на повернення № 4987547 від 25.07.2013 р, а тому заборгованість відповідача за даною накладною становить 1165,29 грн. В межах видаткової накладної №РН-0001649 від 14.03.2012р. на суму 1325,22 грн. було проведено перезалік боргу № ПБ-0000323 від 01.11.2014р. на суму 107,69 грн. Заборгованість покупця згідно видаткової накладної №РН-0001649 від 14.03.2012р. становить 1217,53 грн. Згідно з накладної на повернення №4420365 від 01.10.2012р. було повернуто продукцію на суму 569,41 грн, за видатковою накладною №РН-0002747 від 12.04.2012р., а тому заборгованість за даною накладною становить 913,97 грн. Згідно з накладної на повернення №420373 від 01.10.2012р. було повернуто продукцію на суму 96,47 грн, поставлену за видатковою накладної №РН-0006082 від 09.07.2012 р., а тому борг за вказаною накладною становить 223,32 грн.

Відтак, борг відповідача перед позивачем на момент звернення до суду в за поставлений товар, в розрізі вказаних вище видаткових накладних, за доводами позивача, становить 49 306,60 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу № 04/01/15 від 28.01.2015 погасити борг у сумі 49 306,60 грн. Вказана вимога залишена без реагування з боку відповідача, а тому позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням умов п. 6.2. договору та додатку № 2 до договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 60 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 50 176,13 грн за видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, та містять штам "НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ", а саме: № РН-0002737 від 12.07.2012 р. на суму 774,97 грн; № РН-0002739 від 12.04.2012 р. на суму 1 261,25 грн; № РН-0004681 від 01.06.2012 р. на суму 868,54 грн; № РН-0006078 від 09.07.2912 р. на суму 846,38 грн; накладної №РН-0003142 від 17.04.2013 р. на суму 5 210,16 грн; № РН-0002746 від 12.04.2012 р. на суму 3 050,69 грн; № РН-0003669 від 11.05.2012р. на суму 873,04 грн; № РН-0006083 від 09.07.2012р. на суму 1 008,37 грн; № РН-0002743 від 12.04.2012р. на суму 1 660,06 грн; № РН-0003664 від 11.05.2012 р. на суму 1104,67 грн; № РН-0004677 від 01.06.2012 р. на суму 1593,34 грн; № РН-0006080 від 09.07.2012р. на суму 1278,06 грн; № РН-0001649 від 14.03.2012р. на суму 1325,22 грн; № РН-0002740 від 12.04.2012р. на суму 3265,44 грн; №РН-0003666 від 11.05.2012р. на суму 836,94 грн; № РН-0004682 від 01.06.2012р. на суму 1005,08 грн; №РН-0006077 від 09.07.2012р. на суму 749,44 грн; № РН-0002747 від 12.04.2012р. на суму 1483,38 грн; №РН-0006082 від 09.07.2012р. на суму 319,79 грн; №РН-0002738 від 12.04.2012р. на суму 4361,35 грн; № РН-0003663 від 11.05.2012р. на суму 1089,06 грн: №РН-0004679 від 01.06.2012р. на суму 2295,49 грн; №РН-0006081 від 09.07.2012р. на суму 1459,57 грн; №РН-0002742 від 12.04.2012р. на суму 1264,98 грн; №РН-0004680 від 01.06.2012р. на суму 950,86 грн; № РН-0006079 від 09.07.2012р. на суму 454,76 грн; № РН-0001635 від 14.03.2012р. на суму 1389,64 грн; №РН-0002744 від 12.04.2012р. на суму 1340,14 грн; №РН-0004678 від 01.06.2012р. на суму 599,70 грн; № РН-0012224 від 03.12.2012р. на суму 6455,76 грн.

Згідно з ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув позивачеві товар на загальну суму 761,84 грн (згідно з накладними на повернення: № 4987547 від 25.07.2013 р. на суму 95,96 грн, № 4420365 від 01.10.2012р. на суму 569,41 грн, №420373 від 01.10.2012р. було повернуто продукцію на суму 96,47 грн) та проведено перезалік боргу № ПБ-0000323 від 01.11.2014 р. на суму 107,69 грн.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на суму 47 876,23 грн, згідно з платіжними дорученнями № 1606278 від 17.04.2013 р на суму 22 876,23 грн та № 1784478 від 26.11.2013 р. на суму 25 000,00 грн. Зарахування позивачем вказаних коштів у сумі 40 012,95 грн за поставку товару за попереднім договором за методом «ФІФО» не береться судом до уваги, оскільки у вказаних платіжних дорученням чітко зазначено призначення платежу, а саме: «оплата згідно договору № NF4600034530 від 01.02.2012».

За таких обставин, враховуючи часткову оплату відповідачем, згідно з платіжними дорученнями № 1606278 від 17.04.2013 р на суму 22 876,23 грн, № 1784478 від 26.11.2013 р. на суму 25 000,00 грн та зарахування грошових коштів у сумі 7 863,28 грн, за видатковими накладними згідно договору № NF4600034530 від 01.02.2012 р., що не входять до предмету спору (№ 1313 від 14.03.2012 р. на суму 151,67 грн; № 1614 від 14.03.2012 р. на суму 805,15 грн, № 1637 від 14.03.2014 р. на суму 1629,56 грн; № 1638 від 14.03.2012 р. на суму 1023,66 грн; № 1639 від 14.03.2012 р. на суму 1389,50 грн; № 1719 від 16.03.2012 на суму 913,24 грн та № 1636 від 16.03.2012 р. на суму 1950,50 грн) суд приходить до висновку про існування заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № NF4600034530 від 01.02.2012 р. станом на момент вирішення спору по суті у сумі 9 293,65 грн (50 176,13 грн -761,84 грн - 107,69 грн - 40 012,95 грн)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 9 293,65 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 293,65 грн, в іншій частині слід відмовити.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 35 372,37 грн. та 3 % річних у розмірі 2 934,08 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат.

Судом здійснено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, за період вказаний позивачем з 17.06.2013 по 10.06.2015 р., виходячи із суми заборгованості, яка існує на момент вирішення спору по суті, та враховуючи, що остання оплата товару за договором здійснена відповідачем 26.11.2013 р. у сумі 25 000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 1784478.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 17.06.2013 - 25.11.2013 34293.65 0.998 -69.72 34223.93 26.11.2013 - 10.06.2015 9293.65 1.759 7051.60 16345.25

Таким чином, за розрахунком суду сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню складає 6 981,88 грн, в іншій частині слід відмовити.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 34293.65 17.06.2013 - 25.11.2013 162 3 % 456.62 9293.65 26.11.2013 - 10.06.2015 562 3 % 429.29

Отже, загальна сума 3 % річних, яка підлягає задоволенню за розрахунком суду становить 885,91 грн, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відносно заперечень відповідача, викладених у його відзиві, суд зазначає, що вони відхиляються, оскільки відповідачем не доведено того факту, що термін виконання його зобов'язання, встановленого п. 6.1 договору, не настав.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2014 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «ДЕБЕТ І КРЕДИТ» (виконавець) було укладено Договір № 1202/1 про надання юридичних послуг. Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з юридичного супроводу господарської діяльності замовника. Відповідно до п.5.1 договору № 1202/1 загальна вартість послуг за договором визначається актами прийому-передачі наданих послуг, підписаних сторонами.

До матеріалів справи додано платіжне доручення № 1320 від 20.03.2015 р. на суму 7 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за юридичні послуги, подання документів до суду рах. № 88 від 20.03.3015», отримувачем зазначено ТОВ «ДЕБЕТ І КРЕДИТ»

Суд вважає, за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права.

Отже, юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом (частина перша статті 44 Кодексу). Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 Кодексу).

У п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі . Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що статус особи, яка надавала правову допомогу позивачеві та представляла інтереси позивача при розгляді даної справи, не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зазначена вимога про стягнення з відповідача 7 000,00 грн., як витрат на правову допомогу, не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57; ідентифікаційний код 36387249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю»Хардекс» (02660, м. Київ, вулиця Автопаркова, буд. 7; ідентифікаційний код 33598178) 9 293 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) грн 65 коп. - основного боргу, 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн 91 коп. - 3 % річних, 6 981 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн 88 коп. - інфляційних втрат та 357 (триста п'ятдесят сім) грн 87 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.07.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.