Ухвала

від 01.07.2015 по справі 826/2559/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2559/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК БУД ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2015 року № 0000292207, № 0000282207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД», за результатами якої 20.01.2015 року складено акт № 46/26-58-22-07-18/38316536 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2012 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 306 443грн., в тому числі за 2012 рік - 59 291грн. та 2013 рік - 247 152грн. та порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ у розмірі 316 628 грн., у тому числі по періодам: листопад 2012 року - 54387грн., серпень 2013 року - 57032грн., жовтень 2013 року - 153362грн., листопад 2013 року - 38557грн., грудень 2013 року - 13290грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 06.02.2015 року:

№ 0000292207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 395 786грн., у тому числі основний платіж - 316 628грн. та штрафні санкції - 79158 грн.;

№ 0000282207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 383 054грн., в тому числі основний платіж - 306 443 грн. та штрафні санкції - 76 611грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

Так, в перевіряємому періоді ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД» придбано у постачальників ДП «Фірма Леда» та ТОВ «Вік Буд ЛТД» полівінілхлорид в асортименті.

На виконання умов договорів ДП «Фірма Леда» та ТОВ «Вік Буд ЛТД» виписані відповідні податкові накладні, на підставі яких позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ у сумі 56 467 грн. в листопаді 2012 року, 38 868грн. в грудні 2012 року, 16 698 грн. в березні 2013 року, 155 706 грн. в жовтні 2013 року, 35 599грн. в листопаді 2013 року, 13 290 грн. в грудні 2013 року.

Під час перевірки встановлено, що згідно актів списання сировини на виробництво, накладних на приміщення, оборотно-сальдових відомостей по рах. 201 «Сировина та матеріали», 206 «Матеріали передані в переробку», 23 «Виробництво» позивач зі складу на виробництво передає сировину для здійснення виробництва готової продукції (пінополістирольних плит (пінопласту)), що формується по факту передачі накладними на переміщення, які підписуються директором підприємства та керівником (завідуючим) виробничого процесу. В кінці кожного місяця складається Акт списання сировини, плівки п/е, мішків п/е на виробництво пінополістирольних плит, де зазначається залишок сировини на 1-е число місяця, загальна кількість сировини, передана в переробку на протязі місяця, вихід готової продукції в розрізі асортименту та залишок сировини на кінець місяця.

Для виробництва пінополістирольних плит позивач придбавав у цілого ряду постачальників сировину «полістирол, що вспінюється», яку накладними на переміщення передано на виробництво та в актах списання відображало кількість переданої сировини в переробку та вихід готової продукції. Крім сировини «полістирол, що вспінюється» на виробництво пінополістирольних плит позивачем в деяких періодах було списано сировину ПВХ, а саме:

- ПВХ Н73 у вигляді порошку, 34600кг., накладна на переміщення №БВ-003 від 26.11.2012р.;

- ПВХ Н73 у вигляді порошку, 8142,86кг., накладна на переміщення №БВ-001 від 03.01.2013р.;

- ПВХ Н73 у вигляді порошку, 6122,45кг., накладна на переміщення №БВ-002 від 14.01.2013р.;

- ПВХ Н73 у вигляді порошку, 1409,17кг., накладна на переміщення №БВ-003 від 21.01.2013р.;

- ПВХ Н73 у вигляді порошку, 2850кг., накладна на переміщення №БВ-001 від 01.03.2013р.;

- ПВХ суспензійний Oxyvinyls 225H, 11000кг., накладна на переміщення №БВ-004 від 23.03.2013р.;

- ПВХ суспензійний Oxyvinyls 225H, 20700кг., накладна на переміщення №БВ-004 від 24.10.2013р.;

- ПВХ суспензійний Formolon 622, 11000кг., накладна на переміщення №БВ-005 від 31.10.2013р.;

- ПВХ суспензійний Formolon 622, 10692,56кг., накладна на переміщення №БВ-004 від 22.11.2013р.;

- ПВХ суспензійний Formolon 622, 10692,56кг., накладна на переміщення №БВ-005 від 29.11.2013р.;

- ПВХ суспензійний Formolon 622, 7975кг., накладна на переміщення №БВ-001 від 03.12.2013р.

Згідно оборотно - сальдових відомостей по рах. 201 «Сировина та матеріали», 206 «Матеріали передані в переробку», 23 «Виробництво» підприємством за перевіряємий період було списано полівінілхлориду (ПВХ) в асортименті на виробництво готової продукції на загальну суму 1 583 136 грн., у тому числі за період: 2012 рік - 282 336 грн. та в 2013 році - 1 300 800 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно опису виробничого процесу технологія виробництва пінополістирольних плит складається із наступних етапів:

попереднє вспінювання гранул,

повторне (втретє і т.д.) вспінювання гранул,

видержання гранул в бункерах, формування блоку,

різка блока на листи,

упаковка листів та відправка на склад.

В якості сировини при виробництві пінопласту використовується вспінюючий полістирол, який представляє з себе бісерні гранули. Для їх вспінювання використовується вспінювач, який при допомозі пари нагріває гранули. Далі вспінені гранули за допомогою пневмотранспорту попадають в бункери для вилежування...(опис виробничого процесу додано до першого примірника акту перевірки).

При цьому, колегія суддів зауважує, що обладнання для виробництва пінопласту, в тому числі комплекс попереднього вспінювання «SЕ-20У8», система пневмо-транспорту вспінених гранул пінополістиролу обліковується на балансі підприємства (перелік основних засобів додано до першого примірника акту перевірки).

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 вересня 2012 року N493 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б ЕN 13163:2012 Матеріали будівельні теплоізоляційні. Вироби зі спіненого полістиролу (ЕРS). Технічні умови (ЕN 13163:2008, IDT)»:

- прийняти з наданням чинності з 1 квітня 2013 року національний стандарт ДСТУ Б ЕN 13163:2012 Матеріали будівельні теплоізоляційні. Вироби зі спіненого полістиролу (ЕРS). Технічні умови (ЕN 13163:2008, IDT);

- вважати таким, що втратив чинність, ДСТУ Б В.2.7-8-94 «Будівельні матеріали. Плити пінополістирольні. Технічні умови» з 1 січня 2015 року;

- ДСТУ Б ЕN 13163:2012 Матеріали будівельні теплоізоляційні. Вироби зі спіненого полістиролу (ЕРS). Технічні умови (ЕN 13163:2008, IDT) та ДСТУ Б В.2.7-8-94 «Будівельні матеріали. Плити пінополістирольні. Технічні умови» вважати національними стандартами паралельної дії на термін з 1 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

Згідно ДСТУ Б В.2.7-8-94 «Будівельні матеріали. Плити пінополістирольні. Технічні умови» - цей стандарт поширюється на плити пінополістірольні, які виготовляються без пресовим способом із суспензійного полістиролу, що спінюється, з добавкою або без добавки антипірену. Технічні умови - для виготовлення плит застосовують полістирол, що має здатність спінюватись і відповідає вимогам діючої нормативно - технічної документації.

З огляду на зазначене, апелянтом було зроблено висновок, що підприємством безпідставно списано на виробництво готової продукції сировину полівінілхлорид (ПВХ) в асортименті, як таку, що не використовується при виробництві піно полістирольних плит. Зазначена позиція обґрунтована лише ДСТУ.

На спростування доводів апелянта судом першої інстанції з метою з'ясування обставин та технології виробництва вказаної вище продукції судом було допитано, як свідка ОСОБА_2, який перебуває на посаді технолога в ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД», який підтвердив факт використання позивачем в технології виробництва полістирольної сировини ПВХ.

На підтвердження доводів, викладених у позові було надано технологічну карту та акт витрат сировини, плівки п/е, мішків п/е на виробництво пінополістирольних плит, залишки сировини та продукції з яких вбачається необхідність та використання сировини ПВХ при виготовленні продукції в період який перевірявся.

Разом з тим, 01 січня 2013 року між ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД» та ПП «Євробуд» укладено договір комерційної концесії, згідно якого останнє надає право використання у підприємницькій діяльності ТУ В.2.7-25.2-33071398-001:201. «Плити пінополістирольні «Євробуд». Технічні умови».

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що виробництво продукції компанії не лише регламентовано ДСТУ, а також врегульовано ТУ В.2.7-25.2-33071398-001:201.

Плити пінополістирольні, виробництва ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД» мають сертифікат відповідності № UА1.044.0023755-13, виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, державною системою сертифікації УкрСЕПРО, та з терміном дії з 08 лютого 2013 до 07 лютого 2015 року. Якість продукції підтверджено протоколом сертифікаційних випробувань № 21с ТОВ «Будіндустрія Лтд» (атестат акредитації випробувальної лабораторії № 2Н790, зареєстрований в реєстрі НААУ 30 вересня 2012 року).

У той же час, критеріями відповідності ДСТУ є: номінальні розміри плит; правильність геометричної форми плит; відсутність випуклостей та западин; показники фізично-механічних властивостей плит (густина, міцність на стиск, границя міцності при згині, теплопровідність у сухому стані, вологість плит, водопоглинання).

Таким чином, використання домішок, якщо воно не призводить до відхилення від вищевказаних критеріїв, не призводить до порушення відповідних вимог ДСТУ.

Окремо зазначена продукція має проходити випробування на горючість (відповідний протокол акредитованого та ліцензованого органу наявний у виробника), та отримати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (ТОВ «ВІК БУД ТРЕЙД» має висновок від 01.02.2013 року № 05.03.02-04/4389.).

Таким чином, ряд уповноважених, акредитованих та ліцензованих органів, установ та організацій, проводячи дослідження продукції, що виробляється позивачем, не встановили порушень відповідних ДСТУ, зокрема, внаслідок додавання до виробництва домішок.

При цьому, ДСТУ не містить заборони додавати до виробництва крім суспензійного полістиролу і, за бажанням, антипірену, інші домішки, якщо такі домішки не призводять до погіршення характеристик готового продукту.

Таким чином, висновки податкового органу викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не доведеними належними і допустимими доказами.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України (станом на момент виникнення спірних відносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 138.9 ст. ПК України (станом на момент виникнення спірних відносин) визначено, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування операції із списання на виробництво вартості сировини.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За п. 201.10. ст. 201 ПК України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1. ст. 198 ПК України).

В силу приписів п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних ДП «Фірма Леда» та ТОВ «Вік Буд ЛТД» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення та не довів правомірності прийняття спірних рішень.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростували висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.