Ухвала

від 01.07.2015 по справі 820/3214/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р.Справа № 820/3214/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Гвоздік О.І., відповідача - Лук`янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/3214/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Стелс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Стелс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АБ "Стелс") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0004472201 від 19.12.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі №820/3214/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Стелс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0004472201 від 19.12.2014 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі №820/3214/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "АБ "Стелс" відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.159 КАС України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платниками податків та зборів ТОВ "Барій Стандарт" і ПМП "Домінанта". Стверджує, що у вказаних контрагентів відсутні трудові ресурси та основні фонди, встановлено відсутність в актах приймання-передачі послуг їх конкретного переліку, обсягу та змісту, та як наслідок встановлено, що діяльність ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта" має ознаки нереальності, у зв`язку з чим вважає, що у ТОВ "АБ "Стелс" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами у серпні 2014 року. Отже, з викладених підстав, вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 36666,67 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0004472201 від 19.12.2014 року.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З викладених підстав, вважає неправомірними висновки акту перевірки ТОВ "АБ "Стелс", оскільки позивачем не було допущено порушення вимог Податкового законодавства у перевіряємий період та правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року суму в розмірі 36666,67 грн. по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "Барій Стандарт" і ПМП "Домінанта". Отже, стверджує, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0004472201 від 19.12.2014 року підлягає скасуванню. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.10.2007 року ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, як платник податків. З 01.01.2013 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом №200097824 від 01.01.2013 року. ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" проводить свою господарську діяльність щодо надання послуг з охорони власності та громадян відповідно до ліцензії АЕ №184991 від 21.03.2013р. Міністерства Внутрішніх Справ України.

На підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від № 2394 від 25.11.2014 року, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" (код ЄДРПОУ 35351625) за серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Барій Стандарт" (код ЄДРПОУ 38858360) та ПМП "Домінанта" (код ЄДРПОУ 20245896) відображення зазначених відомостей у податковій звітності з урахування періоду.

За результатами перевірки 10.12.2014р. був складений акт №5773/20-30-22-01/35351625 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Стелс" (код ЄДРПОУ 35351625) з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" код ЄДРПОУ 35351625 за серпень 2014 року з ТОВ "Барій Стандарт" код ЄДРПОУ 38858360 та ПМП "Домінанта" код ЄДРПОУ 20245896.

Згідно з висновками акту №5773/20-30-22-01/35351625 від 10.12.2014 року перевіркою були встановлені порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було завищено податковий кредит за серпень 2014 року на загальну суму 36666,67 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 36666,67 грн., в тому числі з ПДВ 36666,67 грн.

На підставі висновків акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0004472201 від 19.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55000,50 грн., з них на основним платежем - 36667,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18333,50 грн.

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу, що підтверджується матеріалами справи.

Так, на адресу позивача надійшло рішення" № 1211/10/20-40-10-04-17 від 16.02.2015 року, яким скаргу директора ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0004472201 від 19.12.2014 року - без змін.

За результатами повторної скарги Державна фіскальна служба України своїм рішенням від 16.03.2015р. № 5398/6/99-99-10-01-01-15 залишила податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Х/о № 0004472201 від 19.12.2014р. без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0004472201 від 19.12.2014 року, ТОВ "АБ "Стелс" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Барій Стандарт" і ПМП "Домінанта", підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 36666,67 грн. до складу податкового кредиту серпня 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0004472201 від 19.12.2014 року прийнято ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта". Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на встановлені відомості згідно проведеного аналізу баз даних податкової звітності по ТОВ "Барій Стандарт" і ПМП "Домінанта", відповідно до яких у вказаних контрагентів відсутні трудові ресурси та основні фонди, встановлено відсутність в актах приймання-передачі послуг їх конкретного переліку, обсягу та змісту, та як наслідок встановлено, що діяльність ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта" має ознаки нереальності. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 36666,67 грн. в результаті відносин із даними контрагентами у серпні 2014 року.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські правовідносини із ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" та ТОВ "Барій Стандарт".

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" та ТОВ "Барій Стандарт" укладено наступні договори: договір про надання послуг щодо перевірки якості несення служби охоронниками №30/05 від 30.05.2014 року, договір обслуговування охоронної сигналізації №02/06/1 від 02.06.2014 року, договір обслуговування пультового обладнання №02/06/2 від 02.06.2014 року, та ПМП "Домінанта" - договір про надання кур'єрських послуг № 20/07 від 31.07.2014 року, договір про надання бухгалтерських послуг № 21/08 від 01.08.2014 року, договір про надання юридичних послуг № 22/08 від 01.08.2014 року, договір про надання клінінгових послуг № 33/08 від 04.08.2014 року, згідно з якими за дорученням замовника - ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта", виконавець - ТОВ "Агенство безпеки "Стелс" - зобов'язується надати послуги, а замовники зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Зазначені договори було виконано у повному обсязі, що підтверджується звітами про надання послуг, актами наданих послуг, податковим накладними та платіжними дорученнями.

Так, на підтвердження наміру щодо настання реальних наслідків на виконання вищезазначених договорів, в матеріалах справи наявні наступні завдання: від 01.08.2014 року до договору про надання послуг щодо перевірки якості несення служби охоронниками №30/05 від 30.05.2014 року; від 01.08.2014 року до договору обслуговування охоронної сигналізації №02/06/1 від 02.06.2014 року.

Також, на підтвердження реальності господарських правовідносин із ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт", позивачем надано наступні звіти про надання послуг: від 31.08.2014 року до договору про надання послуг щодо перевірки якості несення служби охоронниками №30/05 від 30.05.2014 року; від 31.08.2014 року до договору обслуговування охоронної сигналізації №02/06/1 від 02.06.2014 року.

Фактичне надання відповідних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг №106 від 31.08.2014 року, №105 від 31.08.2014 року, №104 від 31.08.2014 року, №155 від 31.08.2014 року, №152 від 31.08.2014 року, №153 від 31.08.2014 року, №154 від 31.08.2014 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Барій Стандарт" було складено графік перевірки охоронюваних замовником ТОВ "Агентство безпеки "Стелс" об`єктів.

Факт здійснення господарських операцій позивачем із ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт", зокрема, підтверджується податковим накладними №106 від 31.08.2014 року, №105 від 31.08.2014 року, №104 від 31.08.2014 року, №155 від 31.08.2014 року, №152 від 31.08.2014 року, №153 від 31.08.2014 року, №154 від 31.08.2014 року.

Розрахунки проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень №26 від 05.09.2014 року, №31 від 22.09.2014 року, №154 від 08.09.2014 року, №29 від 10.09.2014 року, №15 від 12.09.2014 року, №32 від 22.09.2014 року, №24 від 03.09.2014 року, №25 від 03.09.2014 року, №27 від 10.09.2014 року, №28 від 10.09.2014 року.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами ПМП "Домінанта", ТОВ "Барій Стандарт" договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Як вбачається з матеріалів справи, зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки відсутні.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт", а фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами: про надання послуг щодо перевірки якості несення служби охоронниками №30/05 від 30.05.2014 року, договір обслуговування охоронної сигналізації №02/06/1 від 02.06.2014 року, договір обслуговування пультового обладнання №02/06/2 від 02.06.2014 року, про надання кур'єрських послуг № 20/07 від 31.07.2014 року, про надання бухгалтерських послуг № 21/08 від 01.08.2014 року, про надання юридичних послуг № 22/08 від 01.08.2014 року, про надання клінінгових послуг № 33/08 від 04.08.2014 року здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Щодо посилань відповідача на проведений аналіз баз даних податкової звітності по ТОВ "Барій Стандарт" і ПМП "Домінанта", відповідно до якого, у вказаних контрагентів відсутні трудові ресурси та основні фонди, встановлено відсутність в актах приймання-передачі послуг їх конкретного переліку, обсягу та змісту, та як наслідок встановлено, що діяльність ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта" має ознаки нереальності, як на підставу для висновку про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "АБ "Стелс" із даними контрагентами, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ПМП "Домінанта" і ТОВ "Барій Стандарт" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами у перевіряємий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, враховуючи, що реальність господарських операцій з надання послуг ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта" позивачем повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за серпень 2014 року, правомірно враховано суму ПДВ у розмірі 36666,67 грн. по господарським операціям з ТОВ "Барій Стандарт" та ПМП "Домінанта".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0004472201 від 19.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55000,50 грн., з них на основним платежем - 36667,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18333,50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/3214/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 03.07.2015 р.