Ухвала

від 12.01.2011 по справі 2-а-4553/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Островського, 14, м. Вінниця, 21050, тел. 55-15-10, факс 55-15-15,

Справа № 2-а-4553/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р. м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Аліменка Володимира Олександровича

суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.10 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 51" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними , -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МС 51" (далі - ТОВ "МС 51") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій ДПІ у м. Вінниці протиправними щодо невизнання податкових декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року податковою звітністю.

Постановою Вінницького окружного адміністративного від 29 листопада 2010 року позов задоволено: визнано противними дії Державної податкової інспекції м. Вінниці, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "МС 51" за травень 2010 року, як податкової звітності.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у м. Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного від 29 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

04.01.2011 року на адресу суду також надійшли письмові заперечення ТОВ "МС 51" на вищевказану апеляційну скаргу, відповідно до яких товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що приймання податкової звітності є обов'язком контролюючого органу, а відтак податковий орган зобов'язаний прийняти дану податкову звітність.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, проте надали відповідні клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2010 року позивачем до ДПІ у м. Вінниці подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.

23.06.2010 року ДПІ у м. Вінниці направило позивачу лист про невизнання поданої декларації з податку на додану вартість, як податкової звітності. Дане рішення податковий орган мотивував тим, що позивач, подаючи податкову звітність, не знаходився за своєю юридичною адресою.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2010 року податковою звітністю, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пп. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон №2181), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 4.8. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 року (далі - Методичні рекомендації), за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер, що проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.

А згідно з п 4.5. Методичних рекомендацій, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5)неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання".

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у прийняті податкової декларації було те, що позивач, подаючи податкову звітність, не знаходився за своєю юридичною адресою.

Проте, з такими висновками відповідача суд не погоджується, оскільки як вбачається із досліджених під час судового засідання документів, а саме довідки ЄДРПОУ та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи -ТОВ "МС 51", юридичну адресу позивача зазначено: вул. 600-річчя, буд. 17, м.Вінниця.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що сама наявність факту незнаходження за юридичною адресою, з огляду на вказані правові норми, не є підставою для неприйняття та невизнання як податкової звітності податкових декларацій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстава для відмови у прийнятті податкової декларації, яку зазначив відповідач у листі, не є підставою для невизнання податкової декларації в контексті вищезазначених положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року та Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про визнання неправомірними дій ДПІ у м.Вінниці, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, як податкової звітності.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12.01.11 .

Головуючий Аліменко Володимир Олександрович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

ОСОБА_2