Ухвала

від 25.06.2015 по справі 2а-9800/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/19486/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти" (далі - ТОВ "Редакція "Галицькі контракти") в якому просить застосувати арешт на коштів на рахунку платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у задоволенні позову ДПІ у Личаківському районі відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та прийнято нову постанову, якою позов ДПІ у Личаківському районі задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

14.11.2012 року заступником керівника ДПІ у Личаківському районі м. Львова було прийняте рішення про застосування арешту майна платника податків у зв'язку з відмовою посадових осіб ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" від отримання копії наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 02.11.2012 року №583 та направлення на її проведення від 02.11.2012 року №814, на підставі якого позивач у той же день звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку відповідача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі №813/1232/13-а, яка набрала законної сили, зазначене рішення від 14.11.2012 року про застосування арешту майна платника податків, прийняте заступником керівника ДПІ у Личаківському районі м. Львова, визнане протиправним та скасовано.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Приписами п/п. 94.6.2. ПК України визначено, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 7.3. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 , для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України , у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, можливість застосування судом такого виключного заходу як арешт коштів на рахунку пов'язується з наявністю документально підтверджених податкових органом обставин: наявності у відповідача податкового боргу; відсутності у позивача майна (у т.ч. додаткових джерел погашення податкового боргу, відповідно до п. 87.5. ПК України ) або доведення того, що балансова вартість наявного майна менша суми податкового боргу, чи доведення того, що наявне майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; прийняття рішення про застосування адміністративного арешту відповідно до п. 7.3. Положення № 1398).

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів відсутності на час звернення до суду додаткових джерел погашення податкового боргу у вигляді дебіторської заборгованості, як і не надано відомостей з органів ДАІ щодо відсутності зареєстрованих на відповідача транспортних засобів. Не надано також і витягів з реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, як передумови реалізації права відповідача на звернення до суду для застосування заходів з арешту коштів платника податків, судом першої інстанції зазначено.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належного доказу прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Рішення від 14.11.2012 року про застосування арешту майна відповідача, прийняте заступником керівника ДПІ у Личаківському районі м. Львова, визнане протиправним та скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі №813/1232/13-а, тобто як акт індивідуальної дії однократного застосування є нечинним з моменту його прийняття.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ДПІ у Личаківському районі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров