Рішення

від 24.06.2015 по справі 908/3339/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2015 Справа № 908/3339/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач», Житомирська область, м. Коростень

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», Донецька область, м. Дружківка

про: стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Терещук О.В. за посвідченням №1319;

Виговський С.С. за довіреністю №4 від 05.05.2015р.

від відповідача: Калініна О.Д. за довіреністю №21 від 05.05.2015р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач», Житомирська область, м. Коростень, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», Донецька область, м. Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2015р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач», Житомирська область, м. Коростень до Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», Донецька область, м. Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн., направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

02.06.2015р. справа надійшла до господарського суду Донецької області та системою автоматичного розподілу справ матеріали справи №908/3339/15 передано на розгляд судді Бойко І.А.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №КП-ДК-2 від 21.10.2005р., акти прийому-передачі: від 17.01.2006р., від 17.02.2006р., від 17.03.2006р., від 20.04.2006р., від 30.08.2006р., від 31.08.2006р., банківські виписки.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію суду надали клопотання, в якому просять долучити до матеріалів справи додаткові документи, довідка Києво-Святошинського РВ УМВС Київської області №35/67 від 27.02.2012р.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №3-1/45 від 11.06.2015р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що доводи позивача необґрунтовані та не відповідають дійсності. До відзиву додає копію витягу з протоколу №3 від 22.03.2013р. засідання експертної комісії міського архіву Дружківської міської ради, копію акту про знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2008р., а також посилається на пропущення строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

21.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач» (надалі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Дружківський машинобудівний завод» було укладено договрір №КП-ДК-2.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1. Договору).

Відповідно до п.1. Договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, в покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах договору.

За умов п.3.1. Договору продавець у повному об'ємі передати товар покупцю протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Як вбачається з позовної заяви та внаслідок несвоєчасної сплати за товар відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 100000,00 грн.

Позивачем надані акти прийому-передачі: від 17.01.2006р. на суму 6113280,00 грн., від 17.02.2006р. на суму 30000921,60 грн., від 17.03.2006р. на суму 26898432,00 грн., від 20.04.2006р. на суму 37138176,00 грн., від 30.08.2006р. на суму 30107904,00 грн., від 31.08.2006р на суму 30107904,00 грн. та довідка Києво-Святошинського РВ УМВС Київської області №35/67 від 27.02.2012р.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 100000,00 грн., однак не обґрунтовує з чого саме утворився даний борг.

Відровідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий відповідачем витяг з протоколу №3 від 22.03.2013р. засідання експертної комісії міського архіву Дружківської міської ради свідчить проте, що сплинув строк позовної давності. А також, в матеріалах справи міститься акт про знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, згідно якого, були знищені документи відповідача, термін зберігання яких закінчився за 2005-2009рр., тому первинні бухгалтерські документи, які підтверджуються розрахунки з позивачем, відповідач надати не має можливості, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 ГПК України ).

Оцінивши зміст зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України . В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України , які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3. ст. 264 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За умов ч.1. ст. 265 ГК України , за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.1. ст. 691 Цивільного кодексу України , покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За умови ч.1. ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 257 ЦК України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

Відповідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умов ч.3. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до Постанові Пленуму Вищого господарського суду України викладеної у п.2.1. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 ч.3. ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно з приписами п.4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України ) господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 02.06.2015р., судом встановлено, що позивачем порушений встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. за 2006 - 2007рр.

За приписом п.5. ст. 267 ЦК України суд може поновити пропущений строк позовної давності, якщо визнає поважними причини пропуску такого строку. В такому випадку порушене право підлягає захисту.

Відповідного клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. за 2006 - 2007рр. судом не встановлено.

Згідно із п.4. ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Враховуючи викладене, позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. за 2006 - 2007рр. не обґрунтовані та підлягають залишенню без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Крім того слід зазначити, що за подачу позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією №N10LR39561 від 19.06.2015р. у розмірі 2000,00 грн. та заяви на переказ готівки №117 від 16.05.2015р. у розмірі 2000,00 грн., тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. сума судового збору за подачу до господарського суду позовної заяви майнового характеру має складати 2000,00 грн., а отже позивачем зайво сплачено судовий збір у розмірі 2000,00 грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, зайво сплачено судовий збір у розмірі 2000,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач», Житомирська область, м. Коростень.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 257, 261, 264, 267, 692 , п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 264, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач», Житомирська область, м. Коростень до Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», Донецька область, м. Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач» (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Франка, б. 17/14, код ЄДРПОУ 31781014) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2000,00 гривень, сплаченого відповідно до заяви на переказ готівки №117 від 16.05.2015р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

тел.: 050-144-78-99