Рішення

від 23.06.2015 по справі 906/691/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2015 р. Справа № 906/691/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Волков І.М. - довіреність за вих. №119 від 22.06.2015;

від відповідача: Чумак С.С. - довіреність №17 від 29.12.2014.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"

про стягнення 317781,46 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 317781,46 грн. заборгованості, з яких: 283592,60 грн. - основний борг, 32788,00 грн. - інфляційні, 1400,86 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 227781,46 грн. заборгованості, з яких 193592,60 грн. - основний борг, 32788,00 грн. - інфляційні, 1400,86 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог від 23.06.2015 приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно збільшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №24/2 (а.с. 9-11), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця продукцію (м'ясну сировину, в тому числі, але не виключно м'ясо свинини, півтуші свинні, свинину знежиловану заморожену, баки, щоковину, сало бокове і хребтове, шкурку, м'ясо яловичини, в тому числі блочне знежиловане м'ясо, охолоджене або глибокої заморозки та ін..) за цінами, визначеними прайс-листом постачальника і зазначеними у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах договору (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.2. договору поставка продукції здійснюється на підставі видаткових накладних.

Перехід права власності на продукцію відбувається в момент поставки відповідної партії продукції, що оформляється видатковою накладною (п.п. 5.3. договору).

Згідно п.п. 6.1. договору ціна продукції, поставка якої здійснюється згідно з цим договором, є договірною, зазначається в прайс-листах та фіксується у видаткових накладних, згідно з якими здійснюється поставка продукції. Ціна продукції, визначена прайс-листом, включає податок на додану вартість, транспортні витрати постачальника на доставку продукції покупцеві, вартість маркування, тари та упаковки.

Крім цього, сторони погодили п. 6.2. договору, що розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або будь-яким іншим зручним для сторін способом.

Оплата вартості поставленої партії продукції повинна бути здійснена покупцем протягом 7 (сім) календарних днів з моменту отримання продукції на складі покупця та за умови надання постачальником податкової накладної в електронній формі при дотриманні вимог щодо реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.п. 6.4. договору).

Відповідно до п.п. 8.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно п.п. 9.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, вартістю 453592,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТУ-00000005 від 26.02.2015, довіреністю №99 від 26.02.2015, копії яких містяться у справі (а.с. 12-13).

Відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково в сумі 26000,00 грн., що підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 14), копіями платіжних доручень (а.с. 15, 24-26).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 193592,60 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 193592,60 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 32788,00 грн. інфляційних та 1400,86 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося раніше, відповідно до п.6.4 договору поставки №24/2 від 24.02.2015 укладеного між позивачем та відповідачем оплата вартості поставленої продукції повинна бути здійснена покупцем протягом 7 (сім) календарних днів з моменту отримання продукції на складі покупця та за умови надання постачальником податкової накладної в електронній формі при дотриманні вимог щодо реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З видаткової накладної №ТУ-00000005 від 26.02.2015 вбачається, що товар отримано 26.02.2015.

Також згідно Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №28304515 від 28.05.2015 №28304515 (а.с. 28) податкова накладна TOB «Торговий дім «Ауреус» №2 від 26.02.2015 було зареєстровано продавцем в Єдиному реєстрі 10.03.2015.

Таким чином кінцевий строк оплати товару становить 17.03.2015 включно.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла після 15 числа місяця.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних є необґрунтованими, тому суд в задоволенні позову в цій частині відмовляє.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.3), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 1021,70 грн. В задоволення вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 380,16 грн. суд відмовляє за необґрунтованістю.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 193592,60 грн. - основного боргу, 1021,70 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та повертає позивачу судовий збір в сумі 1800,00 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. білопільська, 131, ід. код 38284164)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 13 офіс 5, ід. код 36347578) 193592,60 грн. - основного боргу, 1021,70 грн. - 3% річних, а також 3892,28 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 13 офіс 5, ід. код 36347578) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1800,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №194 від 28.04.2015.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.06.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек.)