Рішення

від 30.06.2015 по справі 908/2584/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/103/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 Справа № 908/2584/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152 м. Київ, пр. П.Тичини, 1В, офіс "В")

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетта" (69050 м. Запоріжжя, вул. Східна, 1; фактична адреса: 69027 м. Запоріжжя, вул. Крейсерна, 6)

про стягнення 184 837 грн. 29 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетта", м. Запоріжжя про стягнення 23 481 грн. 89 коп. заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00008306 від 22.08.2013р., 80 015 грн. 40 коп. збитків, 2 102 грн. 96 коп. штрафу, 1 609 грн. 08 коп. пені, 482 грн. 72 коп. 3% річних, 5 276 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 71 868 грн. 52 коп. неустойки.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 15.04.2015р., справу № 908/2584/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.04.2015р. справу № 908/2584/15-г прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/103/15 та призначено судове засідання на 18.05.2015р.

Ухвалою суду від 18.05.2015р. розгляд справи відкладався на 10.06.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2015р. продовжено строк розгляду справи № 908/2584/15-г на п'ятнадцять днів - до 30.06.2015р., засідання суду призначено на 30.06.2015р.

30.06.2015р. продовжено розгляд справи № 908/2584/15-г.

Позивач у судове засідання не з'явився, 30.06.2015р. надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи буз його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на підставах, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (додані до матеріалів справи).

Клопотання позивача про розгляд справи без його участі прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судові засідання 18.05.2015р., 10.06.2015р. та 30.06.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетта", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 22.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джетта" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00008306.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW polo Sedan 1.6 benzin, шасі № ХW8ZZZ61ZDG057258, 2013 року виробництва, двигун № СFN 415317 (об'єкт лізинг), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 18 300,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 4 575, 00 доларів США. Відповідач відповідно до положень п. 6.1 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування;

- частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості об'єкта

лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають

виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені

або прямо пов'язані з Контрактом.

Згідно з п. 6.3 Умов лізингу, сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг України суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті), встановленого українським комерційним банком (ПАТ «Креді Агріколь Банк» або іншим банком), як буде обрано за рішення Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою Лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в український гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Відповідно до п. 6.5 Умов лізингу, щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений Позивачем, не пізніше 15-го (п'ятнадцятого) календарного дня, вказаного у Плані відшкодування.

Відповідач зобов'язувався відповідно до п. 4.4 Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації Об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог позивача щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу.

Згідно з п. 9.2 Умов лізингу, відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Згідно із п. 13.1 Умов лізингу, у випадку відмови відповідача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач мав право вилучити об'єкт лізингу.

На підставі п. 13.5 Умов лізингу, відповідач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені позивачем, у зв'язку із вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

У випадку прострочення платежів за договором, згідно із п. 8.2 Умов лізингу відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції. Зокрема, такі штрафні санкції включали:

пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1 Умов лізингу);

штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем за нагадування про несплату, надіслані позивачем відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. 8.2.2 Умов лізингу);

компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, зокрема, витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, несплачених відповідачем у відповідності до договору (п. 8.2.3 Умов лізингу).

З квітня 2014 року відповідач почав порушувати свої зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів, та станом на момент подання позовної заяви Відповідач повністю не сплатив лізингові платежі за травень - вересень 2014 року.

Таким чином, Відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснивши наступні лізингові платежі:

- часткова несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2014 року на суму 4 514, 26 грн. відповідно до рахунку № 00201248 від 05.05.2014 р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014 р.;

- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2014 року на суму 4 594, 75 грн. відповідно до рахунку № 00207065 від 03.06.2014 р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014 р.;

- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2014 року на суму 4 595, 31 грн. відповідно до рахунку № 00213810 від 02.07.2014 р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2014 р.;

- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2014 року на суму 4 796, 10 грн. відповідно до рахунку № 00220165 від 04.08.2014 р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2014 р.;

- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 4 981, 47 грн. заповідно до рахунку № 00226180 від 04.09.2014 р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014 р.

Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами станом складає 23 481 грн. 89 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором лізингу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець ) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві ) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Приписами ч. 7 ст. 292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, вимога щодо стягнення з 23 481 грн. 89 коп. заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00008306 від 22.08.2013р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 12.6.1 Умов договору, позивач має право в односторонньому порядку припинити договір у разі, якщо Відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Як було зазначено вище, відповідач перестав виконувати свої зобов'язання за договором та порушував терміни сплати лізингових платежів протягом п'яти місяців.

Відповідно до п. 8.3.1 Умов договору, якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, договір підлягає розірванню відповідно до п. 12.6.1 сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.

З огляду на вищенаведене, направлення позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти, як подовження строку виконання зобов'язання.

Таким чином, позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором були надіслані нагадування від 03.07.2014 року; 17.07.2014 року; 04.08.2014 року; 15.08.2014 року; від 04.09.2014 року; від 17.09.2014 року.

Разом з нагадуванням від 17.09.2014 року, відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00008306 від 17.09.2014 року.

Відповідно до п. 12.7 Умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання відповідачем вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення.

Позивачем вимога відповідачу була направлена 22.09.2014р., проте поштове відправлення повернулось 29.10.2014р., у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується Витягом із системи Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

З огляду на вищевикладене, датою припинення договору є 01.10.2014 року.

На день розгляду справи, всупереч вимогам, встановленим у договорі, відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за договором та повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 8.2.2 договору, у випадку прострочення сплати платежу, до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції штрафні санкції за вимоги щодо сплата надіслані Порше Лізинг Україна: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Через порушення відповідачем своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків, позивачем були застосовані та відповідачем несплачені штрафні санкції, зокрема:

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00210583 від 03.07.2014р.

Сума штрафної санкції складає 263, 26 грн.;

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00215494 від 17,07.2014р.

Сума штрафної санкції складає 271,53 грн.;

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00216802 від 04.08.2014р.

Сума штрафної санкції складає 380,60 грн.;

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00221644 від 15.08.2014р.

Сума штрафної санкції складає 375, 05 грн.;

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00223079 від 04.09.2014р.

Сума штрафної санкції складає 423,38 грн.;

Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00227867 від 17.09.2014 р.

Сума штрафної санкції складає 388» 64 грн.

Зазначені вище нагадування були направлені на адресу відповідача, проте повернулися на адресу позивача, що підтверджується конвертами з відміткою ДП «Укрпошта» про їх прийняття для відправлення (належним чином засвідчені копії нагадувань та конвертів додаються).

Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 102 грн. 96 коп. відповідно до п. 8.2.2 договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 1 609 грн. 08 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2.1 Умов лізингу у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати лізингового платежу та/або будь-якого іншого платежу

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору у розмірі 1 609 грн. 08 коп. за період з 16.05.2014р. по 24.03.2015р. не суперечить нормам діючого законодавства України, оскільки Умовами сторони передбачили, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 482 грн. 72 коп. 3% річних та 5 276 грн. 72 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 482 грн. 72 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою програмного комплексу "Законодавство", господарський суд вважає цей розрахунок необґрунтованим та арифметично невірним. Сума інфляційних втрати, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 670 грн. 06 коп.

В іншій частині стягнення інфляційних витрат слід відмовити.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 71 868 грн. 52 коп. неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦКУ, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Відповідно до ч. 2. ст. 785 ЦКУ, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Враховуючи те, що згідно із ч. 2 ст. 806 ЦКУ, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, то через неповернення відповідачем об'єкту лізингу у встановлений строк, позивач отримав право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом лізингу за період прострочення повернення об'єкту лізингу.

При цьому, позивач наполягає на тому, що лізинговий платіж фактично дорівнює платі за користування річчю (об'єктом лізингу), виходячи з наступного:

Згідно із ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, лізинговий платіж згідно із ЦКУ є нічим іншим, ніж платою за користування майном, переданим лізингодавцем лізингоотримувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору

лізингу.

Таким чином, лізингові платежі за договором є платою за користування об'єктом

лізингу і включають в себе відповідно до п. 6.1 Умов лізингу суму, що відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу, проценти, комісії, а також суми покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених договором (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором).

Відповідач не виконав вимогу щодо повернення об'єкта лізингу, чого вимагав позивач вимогою № 00008306 від 17.09.2014р.

Таким чином, неповернення відповідачем об'єкту лізингу в строки вказані в 12.9 договору та несплата відповідачем за цей період лізингових платежів, завдало позивачеві значних матеріальних збитків.

Відповідно до п. 12.9 договору, об'єкт лізингу мав бути повернутий не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Позивачем вимога відповідачу була направлена 22.09.2014р., проте поштове відправлення повернулось, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 12.7 Умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання відповідачем вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення.

Таким чином, відповідач, згідно умов п. 12.7 договору, вважається повідомленим про необхідність повернення об'єкту лізингу 01.10.2014р. тому відповідач повинен був повернути позивачу об'єкт лізингу в строк до 14.10.2014р.

Таким чином, виходячи з того, що лізинговий платіж відповідно до Плану відшкодування за жовтень 2014 року складає 5 000,78 гри., кількість днів прострочення у жовтні - 17; лізинговий платіж за листопад 2014 року складає 5 000,78 грн., кількість днів прострочення у листопаді - 30; лізинговий платіж за грудень 2014 року складає 5 892,80 грн., кількість днів прострочення у грудні -31; лізинговий платіж за січень 2015 року складає 7 024, 25 грн., кількість днів прострочення у січні - 31; лізинговий платіж за лютий

2015 року складає 7 800,43 грн., кількість днів прострочення у лютому - 28; лізинговий платіж за березень 2015 року складає 9 654, 00 грн., кількість днів прострочення у березні -24.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача неустойку в розмірі:

- за жовтень 2014 року (5 000,78 грн./31)*2* 17 = 5 484,73 грн.;

- за листопад 2014 року (5 000, 78 грн./30)*2*30 = 10 001,56 грн.;

- за грудень 2014 року (5 892, 80 грн. /31)*2*31 = 11 785,60 грн.;

- за січень 2015 року (7 024,25 грн./31)*2*31 = 14 048,50 грн.;

- за лютий 2015 року (7 800,43 грн./28)*2*28 = 15 600,86 грн.;

- за березень 2015 року (9 654,00 грн./31)*2*24 = 14 948,13 грн.

Відповідно до вищевикладеного, у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, що полягали в ухилянні від повернення об'єкта лізингу після припинення договору, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 71 868 грн. 52 коп. неустойки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 80 015 грн. 40 коп. збитків підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

У ст.ст. 224, 225 ГК України, на які посилається позивач в якості підстави для стягнення з відповідача збитків, закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:

наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);

протиправність поведінки правопорушника;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;

вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

Відповідно до ч. 5 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у випадку припинення лізингу відповідно до п. 12 лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавшо різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Договір було розірвано на вимогу лізингодавця згідно п. 12.6.1 Умов лізингу (у зв'язку із несплатою лізингоодержувачем одного лізингового платежу, прострочення по сплаті якого триває більше 30 днів), а відтак Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Після припинення позивачем договору і надіслання відповідачу повідомлення про припинення договору і вимоги щодо повернення об'єкту лізингу, відповідач всупереч своїм зобов'язанням за договором і приписам чинного законодавства не повернув позивачу об'єкт лізингу, який с майном позивача. Зважаючи на те, що господарська діяльність позивача полягає головним чином у наданні права користування своїм майном на умовах лізингу, неповернення відповідачем майна позивача призвело до економічних збитків позивача, які тільки збільшувалися протягом періоду неповернення майна законному власнику - позивачу.

На день розгляду справи об'єкт лізингу позивачу повернуто не було.

Відповідно до п. 16.1 договору усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з Контрактом і можуть виникати протягом строку дії Контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем.

Пунктом 8.2.3 Умов компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту, Порше Лізинг Україна надає Лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Згідно п. 8.6 Умов будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі, додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

Згідно п. 13.6 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1915 про повернення об'єкта лізингу .

06 січня 2015 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1915 від 27.11.2014 року.

16 січня 2015 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було оголошено в розшук транспортний засіб марки VW polo Sedan 1.6 benzin, шасі № ХW8ZZZ61ZDG057258, 2013 року виробництва, двигун № СFN 415317.

Однак, об'єкт лізингу відповідачем не повернуто.

Отже, враховуючи протиправну поведінку відповідача та його явне небажання виконувати умови договору, неможливість за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість за договором та повернути об'єкт лізингу, який є власністю позивача, та, враховуючи спеціалізацію на ринку, позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором змушений був звернутись до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса та до ТОВ «Вердикт Консалтинг» з метою здійснення підготовки процесуальних документів для відкриття та супроводження виконавчого провадження щодо повернення Об'єкту лізингу.

У зв'язку із цим, позивач поніс витрати, що підтверджується наступними документами: договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., рахунком-фактурою № 486 від 28.11.2014р., актом наданих послуг № 486 від 28.11.2014р.,платіжним доручення № 50020550 від 09.12.2014р., договором про надання юридично-консультаційних послуг № 11/14-В/1 від 19.11.2014р., рахунком на оплату № 10 від 31.01.2015р., актом наданих послуг № 14 від 31.01.2015р., платіжним дорученням № 50001174 від 12.02.2015р.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу мають бути компенсовані збитки, понесені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у розмірі 5 203, 20 грн., в тому числі ПДВ.

Крім того, позивач поніс витрати, у зв'язку із необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці заяви про визнання вимог позивача та представництва інтересів позивача, що підтверджується наступними документами:

- Договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р.;

- Додатковою угодою № 143 від 13.03.2015 року до Договору про на надання

юридичних послуг № 24/2010 від 09.06.2010р.;

- Рахунком-фактурою № 66 від 17.03.2015р.;

- Актом № 67 від 17.03.2015р.;

- Платіжним дорученням.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу мають бути компенсовані збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору у розмірі 10 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 12 000 грн. 00 коп.. оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Таким чином, сума збитків, що виникла у зв'язку з відновленням порушеного права позивача, як власника об'єкта лізингу складає 17 203 грн. 20 коп.

Крім того, відповідно до п. 12.9 договору, у випадку припинення лізингу, відповідач зобов'язаний оплатити будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до плану відшкодування.

Таким чином, при укладанні між сторонами договору, позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов договору відповідачем.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, неповернення у визначений позивачем строк об'єкту лізингу, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, що складаються із невиплачених лізингових платежів (проценти та комісії за користування об'єктом лізингу) за період з 16.09.2014р. по 15.08.2018р.

Таким чином, через порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, що складаються із суми матеріальних витрат та упущеної вигоди, що складає 80 015 грн. 40 коп.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що факт порушення відповідачем умов договору та його невиконання, є доведеним.

Відповідач не надав суду доказів, які б відповідно до ст. 34 ГПК України належним чином підтвердили виконання ним у встановлений термін договірних зобов'язань. Відсутність вини у спричиненні шкоди відповідачем не доведено.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 30.06.2015року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетта", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джетта" (69050 м. Запоріжжя, вул. Східна, 1; фактична адреса: 69027 м. Запоріжжя, вул. Крейсерна, 6, код ЄДРПОУ 37777731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152 м. Київ, пр. П.Тичини, 1В, офіс "В", код ЄДРПОУ 35571472) 23 481 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 89 коп. заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00008306 від 22.08.2013р., 80 015 (вісімдесят тисяч п'ятнадцять) грн. 40 коп. збитків, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 96 коп. штрафу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 08 коп. пені, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 72 коп. 3% річних, 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 06 коп. втрат від інфляції, 71 868 (сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 52 коп. неустойки, 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 01.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.