Рішення

від 25.06.2015 по справі 910/12967/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015Справа №910/12967/15

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна"

про стягнення 22986,32 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Юрченко Н.П.(дов. № 01-22/6-101 від 17.01.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 37-14-80 від 15.12.2010 в розмірі 22 986,32 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2015 порушено провадження у справі №910/12967/15 та призначено до розгляду на 11.06.2015.

10.016.2015 через канцелярію суду позивач подав документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 11.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 25.06.2015.

25.06.2015 через канцелярію суду позивач подав клопотання про доручення документів до справи.

Представник позивача прибув у засідання суду 25.06.2015, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2010 року між Регіональним фондом державного майна України по Київській області (орендодавець по договору), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(балансоутримувач) та ТОВ «Шоколадниця-Україна»(орендар) був укладений договір оренди № 37-14-80 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами п.1.1.договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 80,00 кв.м. для розміщення кафе. Майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та Акту передачі-приймання майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем.

15.12.2010 року сторони підписали акт передачі-приймання орендованого майна до договору № 37-14-80, за яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно -частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В»Міжнародного еропорту «Бориспіль», загальною площею 80,00 кв.м. для розміщення кафе.

Відповідно до п.п.3.2, 3.5.договору визначено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку оренди, без врахування ПДВ, становить 51 486, 06 грн. Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% і 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорції розподілу, установленого Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач (п.3.5).

Пунктом 3.9. договору визначено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не менше, ніж подвійний розмір орендної плати за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок оплати за останні два місяця оренди.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вказаних вимог орендодавцем по рахунку № 904/2307 від 31.08.2011 був внесений завдаток орендодавцю у розмірі 54 476,98 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Сторонами у п.14.1. договору було погоджено що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 15 грудня 2010 року по 14 листопада 2013 включно.

Додатковою угодою № 1від 03.06.2013 року до договору № 37-14-80 сторони дійшли згоди припинити дію договору 11.03.2013 та визначили, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За Актом передачі-приймання орендованого майна від 11.03.2013 року орендар повернув з оренди займані приміщення по договору.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати по рахунках за договором № 37-14-80 від 15 грудня 2010 року у період користування орендованим майном (до припинення дії договору).

За користування майном у період з січня по березень 2013 року позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №904/102 від 31 січня 2013 року за надані послуги за січень 2013 року, № 904/211 від 28 лютого 2013 року за лютий 2013, № 904/410 від 31 березня 2013 року за березень 2013, згідно договору № 37-14-80 від 15.12.2010, та надав Акти приймання-здачі виконаних послуг.

У зв'язку з припиненням дії договору, позивачем було розподілено внесений відповідачем завдаток по рахунку № 901/2304 на суму 54 476,98 грн. по виставленим рахункам, зокрема: по рахунках-фактури № 904/410 на суму 10 404,25 грн., № 904/211 на суму 29 320,93 грн., № 904/102 на суму 14 751,80 грн.

Таким чином, рахунок-фактури № 904/102 за надані послуги у січні 2013 року був погашений частково, залишок боргу склав 14 569,13 грн.

Пунктом 5.4 договору встановлено обов'язок орендаря з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його підписання. Якщо протягом 5-ти дні Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаний сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що рахунок-фактура № 904/102 від 31.01.2013 разом з оформленим позивачем Актом приймання-передачі виконаних послуг від 31.01.2013 року на суму 70 370,23 грн по вказаному рахунку згідно договору № 37-14-80 від 15.12.2010 були отримані представником відповідача 09.01.2015 року, проте Акт залишився відповідачем не підписаний, вмотивованої відмови орендаря від підписання вказаного акту, суду не надано.

Враховуючи умови п.5.4 договору, суд вважає, що послуги, згідно договору № 37-14-80 за січень 2013 відповідають умовам договору та надані в кількості та сумі, що вказані в рахунку №904/102 від 31.01.2013 року і отримані орендарем в повному обсязі, що є підставою для здійснення розрахунків між сторонами.

Таким чином, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України , у Орендаря виникло зобов'язання сплачувати на користь Орендодавця орендну плату за користування майном, а у Орендодавця право вимагати від Орендаря виконання його зобов'язань.

Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив орендну плату і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 14 751,80 грн. орендної плати по рахунку № 904/102 від 31.01.2013, що залишилась неоплаченою.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України , виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України ).

У відповідності до ст.ст. 202 , 203 , 205 , 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

На підставі ст. 3 ЦК України , яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 14 569,13 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 610 , 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1016,07 грн. та інфляційні збитки в сумі 7401,12 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 1016,07 грн., а інфляційні збитки 7401,12 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43 , 33 , 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, належними доказами доводи позивача не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України , з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України , ст.ст. 33 , 34 , 49 , 64 , 75 , 82 , 83 , 84 , 85 ГПК України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (01004, м. Київ, вул.Басейна, 1/ 2-а, 02660, м.Київ, вул. М.Раскової, 11-б, оф. 518-520, код ЄДРПОУ 33744608) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) основну заборгованість в сумі 14 569 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 13 коп., три відсотки річних в сумі 1016(одна тисяча шістнадцять) грн. 07 коп., інфляційні збитки в сумі 7401 (сім тисяч чотириста одну) грн. 12 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України , та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України .

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 30.06.2015