Рішення

від 24.06.2015 по справі 910/10682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/10682/15 За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Ярославський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «ФІН БУД»

про стягнення 164 800,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Белінський П.Є . ,за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Ярославський» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «ФІН БУД» (далі - відповідач) про стягнення 164 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/10682/15, розгляд справи призначено на 03.06.2015 р.

20.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 03.06.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/10682/15 позивач виконав.

У судове засідання 03.06.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/10682/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 03.06.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/10682/15, розгляд справи було відкладено на 24.06.2015 р.

У судове засідання 24.06.2015 р. представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.06.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. Житлово-будівельний кооператив «Ярославський» (далі - позивач) перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «ФІН БУД» (далі - відповідач) грошові кошти в розмірі 252 000,00 грн.

Як зазначає позивач, сторони мали намір укласти договір генерального підряду, але так договір і не уклали у зв'язку з недосягненням згоди щодо його істотних умов.

Перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у вищезазначеній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжне доручення № 1 від 08.10.2014 р. на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5 від 14.10.2014 р. на суму 12 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 25 від 22.10.2014 р. на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 21 від 22.10.2014 р. на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 44 від 29.10.2014 р. на суму 40 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 55 від 31.10.2014 р. на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 59 від 04.11.2014 р. на суму 20 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 288 від 30.01.2015 р. на суму 40 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 377 від 25.02.2015 р. на суму 40 000,00 грн.

З листопада по грудень 2014 р. відповідач повернув позивачу грошові кошти в розмірі 87 200,00 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи наступними копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжне доручення № 25 від 26.11.2014 р. на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 47 від 05.12.2014 р. на суму 17 200,00 грн.;

- платіжне доручення № 52 від 10.12.2014 р. на суму 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.04.2015 р. позивач направив відповідачу лист № 01/15-11 від 02.04.2015 р., в якому зазначив про необхідність повернення безпідставно перерахованих коштів в розмірі 164 800,00 грн., однак відповіді на нього не отримав, перерахування коштів відповідач також не здійснив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що відповідач отримав від позивача кошти в сумі 164 800,00 грн., проте, як зазначає позивач, договір генерального підряду так і не було укладено сторонами, підстава набуття відповідачем вищезазначених коштів відпала, а тому кошти підлягають поверненню позивачу.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неповернення відповідачем позивачу безпідставно отриманих коштів в сумі 164 800,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 164 800,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «ФІН БУД» (02232, м. Київ, проспект Маяковського, будинок 68, офіс 233; ідентифікаційний код: 39349316) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Ярославський» (07400, Київська обл., м. Бровари, вулиця В.Симоненка, будинок 117; ідентифікаційний код: 14360570) 164 800 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 296 (три тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя О.В. Нечай