Рішення

від 30.06.2015 по справі 910/10095/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №910/10095/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Вкуса" Простягнення 5 847,36 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Вісляєва Л.В., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору №194 від 09.06.2011р. в сумі 5 847,36 грн., з яких: 4 194,20 грн. основний борг, 111,79 грн. - 3% річних, 1 541,37 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, з відповідними відмітками про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Отже, за встановлених обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Ухвалою суду від 11.06.2015р. за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Враховуючи, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на те, що ухвалою суду від 11.06.2015р. відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України господарський суд вже продовжував строк розгляду справи, не знайшовши підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2011р. між Позивачем (надалі - Постачальник) та Відповідачем (надалі - Покупець) був укладений договір №194 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця продукцію торговельної марки «Віденські булочки» (надалі - продукція/товар), а Покупець, в свою чергу зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити вартість продукції.

До вказаного договору сторони оформили та підписали протокол узгодження розбіжностей.

31.12.2013р. між позивачем і відповідачем було підписано додаткову угоду №1 до договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем відповідачу за видатковими накладними №КО-0007891 від 14.05.2014р., №КО-0008081 від 17.05.2014р., №КО-0008830 від 28.05.2014р., було поставлено узгоджений товар на загальну суму 8 609,49 грн.

При цьому, оплата поставленого товару за накладною №КО-0007891 від 14.05.2014р., була здійснена відповідачем частково, на суму 4 325,29 грн., а накладні №КО-0008081 від 17.05.2014р., №КО-0008830 від 28.05.2014р. не були оплачені взагалі.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 20.04.2015р. становить 4 194,20 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що свої обов'язки за договором Позивач виконав належним чином, а саме своєчасно та в повному обсязі здійснив поставку попередньо замовленого товару, проте Відповідач, як Покупець, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконував неналежним чином, у зв'язку із чим допустив прострочення оплати вартості поставленого та прийнятого товару.

Факт приймання Відповідачем товару підтверджується наявністю підпису та печатки на вказаних накладних, згідно яких приймався поставлений товар. Будь-яких зауважень щодо кількості та якості поставленого товару від Відповідача не надходило.

Стаття 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Порядок розрахунків між покупцем та постачальником передбачений пунктом 5.5. Договору, відповідно до якого, покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару. Проте повний розрахунок за поставлений товар покупець проводить у встановлений для цього день-перший четвер після закінчення 14 календарних днів.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар за договором станом на час прийняття рішення відповідач має заборгованість перед ТОВ «КОЛОС ЛТД» в розмірі 4 194,20 грн.

В матеріалах справи також наявний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2014р. на суму 4 194,20 грн., підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Отже, факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 4 194,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований. Строк оплати за договором є таким, що настав. За таких обставин, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 4 194,20 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 111,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 541,37 грн. від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним у зв'язку з цим дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 111,79 грн. та 1 541,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан вкуса" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1, ідентифікаційний код 37095538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 25266354) заборгованість у розмірі 4 194 (чотири тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 20 коп., 111 (сто одинадцять) грн. 79 коп. 3% річних, 1 541 (одну тисячу п'ятсот сорок одну) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.07.2015р.

Суддя І.І. Борисенко