Рішення

від 22.06.2015 по справі 914/1331/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 р. Справа№ 914/1331/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Гігієнікс» (м. Львів)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шугер К» (с. Капустяни, Вінницька обл.)

відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт. Куликів, Львівська обл.)

про: стягнення заборгованості в розмірі 51998,55 грн. суми основного боргу, 35399,48 грн. - пені, 581,91 грн. - % річних, 5910,08 грн. - інфляційних втрат

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Черменєвій

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 08.06.2015 року.

від відповідача 1: Не з'явився.

від відповідача 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Гігієнікс» (м. Львів) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шугер К» (с. Капустяни, Вінницька обл.), відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт. Куликів, Львівська обл.) про стягнення заборгованості в розмірі 51998,55 грн. суми основного боргу, 35399,48 грн. - пені, 581,91 грн. - % річних, 5910,08 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 30.04.2015 року. Ухвалою суду від 30.04.2015 року відкладено розгляд справи на 12.05.2015 року, у зв'язку з відсутністю відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 12.05.2015 року відкладено розгляд справи на 19.05.2015 року, у зв'язку з відсутністю відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 19.05.2015 року відкладено розгляд справи на 02.06.2015 року, у зв'язку з відсутністю відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 02.06.2015 року відкладено розгляд справи на 11.06.2015 року, у зв'язку з відсутністю відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 11.06.2015 року відкладено розгляд справи на 22.06.2015 року, у зв'язку з відсутністю відповідача 1 та відповідача 2.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2015 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 30.04.2015 року, від 12.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 02.06.2015 року, від 11.06.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.05.2015 року за вх. № 18911/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

19.05.2015 року за вх. № 20366/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема, копію акту звірки взаєморозрахунків із відповідачем 2 і повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 1, яким на адресу останнього скерувався акт звірки.

28.05.2015 року за вх. № 2238/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

09.06.2015 року за вх. № 23719/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема, докази направлення уточнених позовних вимог відповідачу 1 та докази отримання цих позовних вимог відповідачем 1 та копію рахунку-фактури № СФ-0000044 від 01.09.2014 року, на який посилається відповідач 1 приздійсненні розрахунків за отриманий товар, згідно Договору № 1614 від 01.09.2014 року.

11.06.2015 року за вх. № 2450/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

22.06.2015 року за вх. № 25452/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема, витяг з ЄДРЮО та ФОП відносно відповідача 2.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2015 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 30.04.2015 року, від 12.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 02.06.2015 року, від 11.06.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 661 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 11.06.2015 року, а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2015 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 30.04.2015 року, від 12.05.2015 року, від 19.05.2015 року, від 02.06.2015 року, від 11.06.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 661 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 11.06.2015 року, а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

08.05.2015 року за вх. № 18829/15 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 боргу в розмірі 1000,00 грн. визнає в повному обсязі.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.06.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01.09.2014 року між Приватним підприємством «Гігієнікс» (надалі - позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Шугер К» (надалі - відповідач 1) було укладено Договір поставки № 1614 (надалі - Договір), за яким Приватне підприємство «Гігієнікс» поставило (доставило і передало у власність) відповідачеві 1 дезінфікуючі та миючі засоби для цукрової галузі, а саме: біостерид міцний в кількості 1000,00 кг і гігієнізер в кількості 150,00 кг (надалі за текстом - Товар) на загальну суму 95535 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ), про що, зокрема, свідчить видаткова накладна № РН-0000031 від 10.09.2014 року.

Позивач зазначає, що, у відповідності до умов п. 1.5.1.2. Договору, відповідач 1 (будучи Покупцем) зобов'язаний був сплатити вартість отриманого товару, що залишилася несплаченою, до 20 листопада 2014 року. Вищевказані умови Договору відповідачем 1 не було дотримано: оплата проводилася невчасно і у розмірах, які не відповідали домовленості сторін Договору.

У відповідності до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Позивач звертає увагу на те, що умовами Договору поставки № 1614 від 01.09.2014 року сторони передбачили правові наслідки невиконання Покупцем умов цього Договору щодо оплати за поставлений товар і погодили порядок зміни вартості отриманого товару, у зв'язку із змінами курсу євро по відношенню до гривні на момент фактичного розрахунку. Так, у відповідності до умов п.п. 1.5.2.1. - 1.5.2.2. Договору №1614 від 01.09.2014 року, у зв'язку із тим, що Покупець не оплатив отриманий Товар в повній його вартості у термін до 20 листопада 2014 року - у Постачальника (Позивача) виникло право на перерахунок (зміну) вартості Товару в частині несплаченого залишку у випадку зміни офіційного курсу євро по відношенню до гривні в сторону збільшення. Такий перерахунок було проведено. Позивач своїм листом від 24.12.2014 року за вих. № 16-12/2014 повідомив відповідача 1 про зміну вартості переданого товару (станом на 24.12.2014 року сума заборгованості становила 51998,55 грн.) і просив невідкладно виконати свої договірні зобов'язання і сплатити на користь ПП «Гігієнікс» вказану суму боргу. Лист від 24.12.2014 року за вих. № 16-12/2014, що згідно із п. 1.5.2.4. Договору, має статус рахунку для оплати, було одержано представником відповідача 1 30.12.2014 року, про що свідчить запис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, за твердженням позивача, відповідач 1 залишив лист позивача від 24.12.2014 року за вих. № 16-12/2014 без відповіді і задоволення, грошові кошти на рахунок позивача, всупереч вимог п. 1.5.2.3. Договору, протягом 3 календарних днів не сплатив. З 03 січня 2015 року і по день подання цього позову сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем, згідно умов Договору поставки № 1614 від 01.09.2014 року, становить 51998 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп.

Позивач зазначає, що 05.01.2015 року між Приватним підприємством «Гігієнікс» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір поруки, за яким відповідач 2 поручився перед ПП «Гігієнікс» за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли за Договором № 1614 від 01.09.2014 року, в обсязі 1000,00 грн.

Позивач зазначає, що 01.04.2015 року позивачем представнику відповідача 2 було вручено Вимогу, якою, згідно Договору поруки від 05.01.2015 року, вимагалося термінове погашення відповідачем 2 боргу відповідача 1 перед позивачем в сумі 1000,00 грн. Однак, на дату подання даної позовної заяви зобов'язання відповідача 2 за Договором поруки від 05.01.2015 року залишились невиконаними. Відповідач 2 несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.і ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У відповідності до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

У відповідності до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач зазначає, що згідно із п. 4.1.1. Договору № 1614 від 01.09.2014 року, за порушення (прострочення виконання) зобов'язань в частині здійснення розрахунку за отриманий Товар, тобто за перевищення строків, визначених п.п. 1.5.1.2., 1.5.2.3. Договору, Покупець повинен сплатити Постачальникові штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).

Крім того, позивач наголошує, що за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржник, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, на думку позивача, загальна сума штрафної неустойки (пені), яку відповідач 1 зобов'язаний сплатити позивачеві, становить 35399,48 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 5910,08 грн., а 3% річних - 581,91 грн.

28.05.2015 року за вх. № 2238/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 50998,55 грн., 7479,75 грн. - пені, 581,91 грн. - 3% річних, 5910,08 грн. - інфляційних втрат, а також стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суму основного боргу в розмірі 1000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що йому відомо про існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Шугер К» перед Приватним підприємством «Гігієнікс» в загальній сумі 51998,55 грн. (в т.ч. ПДВ) за Договором № 1614 від 01.09.2014 року.

Відповідач 2 підтверджує, що 05.01.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Приватним підприємством «Гігієнікс» було укладено Договір поруки, за яким він поручився перед ПП «Гігієнікс» за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Шугер К» зобов'язань, що виникли за Договором №1614 від 01.09.2014 року, в обсязі 1000,00 грн.

Відповідач 2 підтверджує, що 01.04.2015 року йому було вручено вимогу ПП «Гігієнікс», якою, згідно укладеного Договору поруки, вимагалося термінове погашення боргу ТзОВ «Шугер К» в сумі 1000,00 грн. Відповідач 2 одержав вимогу, проте не виконав через відсутність необхідної суми коштів.

Враховуючи наведене вище, позов ПП «Гігієнікс» про солідарне стягнення з відповідача 2 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Шугер К» 1000 (однієї тисячі) гривень відповідач 2 визнає повністю.

На момент розгляду справи відповідач 1 не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобовВ»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовВ»язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У відповідності до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01.09.2014 року між Приватним підприємством «Гігієнікс» (надалі - позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Шугер К» (надалі - відповідач 1) було укладено Договір поставки № 1614 (надалі - Договір), за яким Приватне підприємство «Гігієнікс» поставило (доставило і передало у власність) відповідачеві 1 дезінфікуючі та миючі засоби для цукрової галузі, а саме: біостерид міцний в кількості 1000,00 кг і гігієнізер в кількості 150,00 кг (надалі за текстом - Товар) на загальну суму 95535 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ), про що, зокрема, свідчить видаткова накладна № РН-0000031 від 10.09.2014 року.

У відповідності до умов п. 1.5.1.2. Договору, відповідач 1 (будучи Покупцем) зобов'язаний був сплатити вартість отриманого товару, що залишилася несплаченою, до 20 листопада 2014 року. Вищевказані умови Договору відповідачем 1 не було дотримано: оплата проводилася невчасно і у розмірах, які не відповідали домовленості сторін Договору.

У відповідності до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

ОСОБА_3 практика, яка міститься зокрема в постанові ОСОБА_3 у господарських спорах Верховного Суду України від 21.01.2003 року (справа за позовом ЗАТ «ТОПАЗ» до ТзОВ «Фірма «ОРІОН») і в п. 6 Оглядового листа ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням валютного законодавства» № 01-8/1289 від 27.11.2001 року зазначає, що встановлення у договорі ціни товару в іноземній валюті, рівно як і умови про зобов'язання провести розрахунки в гривнях за курсом іноземної валюти на день перерахування коштів, не суперечить закону.

Умовами Договору поставки № 1614 від 01.09.2014 року сторони передбачили правові наслідки невиконання Покупцем умов цього Договору щодо оплати за поставлений товар і погодили порядок зміни вартості отриманого товару у зв'язку із змінами курсу євро по відношенню до гривні на момент фактичного розрахунку. Так, у відповідності до умов п.п. 1.5.2.1. - 1.5.2.2. Договору № 1614 від 01.09.2014 року, у зв'язку із тим, що Покупець не оплатив отриманий Товар в повній його вартості у термін до 20 листопада 2014 року - у Постачальника (Позивача) виникло право на перерахунок (зміну) вартості Товару в частині несплаченого залишку у випадку зміни офіційного курсу євро по відношенню до гривні в сторону збільшення. Такий перерахунок було проведено. Позивач своїм листом від 24.12.2014 року за вих. № 16-12/2014 повідомив відповідача 1 про зміну вартості переданого товару (станом на 24.12.2014 року сума заборгованості становила 51998,55 грн.) і просив невідкладно виконати свої договірні зобов'язання і сплатити на користь ПП «Гігієнікс» вказану суму боргу. Лист від 24.12.2014 року за вих. № 16-12/2014, що згідно із п. 1.5.2.4. Договору, має статус рахунку для оплати, було одержано представником відповідача 1 30.12.2014 року, про що свідчить запис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач 1 залишив лист позивача від 24.12.2014 року за вих. № 16-12/2014 без відповіді і задоволення, грошові кошти на рахунок позивача, всупереч вимог п. 1.5.2.3. Договору, протягом 3 календарних днів не сплатив. З 03 січня 2015 року і по день подання цього позову сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем, згідно умов Договору поставки № 1614 від 01.09.2014 року, становить 51998 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп.

05.01.2015 року між Приватним підприємством «Гігієнікс» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір поруки, за яким відповідач 2 поручився перед ПП «Гігієнікс» за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли за Договором № 1614 від 01.09.2014 року, в обсязі 1000,00 грн.

01.04.2015 року позивачем представнику відповідача 2 було вручено Вимогу, якою згідно Договору поруки від 05.01.2015 року, вимагалося термінове погашення відповідачем 2 боргу відповідача 1 перед позивачем в сумі 1000,00 грн. Однак, на дату подання даної позовної заяви зобов'язання відповідача 2 за Договором поруки від 05.01.2015 року залишились невиконаними. Відповідач 2 несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Крім того, за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржник, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із п. 4.1.1. Договору № 1614 від 01.09.2014 року, за порушення (прострочення виконання) зобов'язань в частині здійснення розрахунку за отриманий Товар, тобто за перевищення строків, визначених п.п. 1.5.1.2. і 1.5.2.3., Покупець повинен сплатити Постачальникові штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).

Однак, згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

28.05.2015 року за вх. № 2238/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 50998,55 грн., 7479,75 грн. - пені, 581,91 грн. - 3% річних, 5910,08 грн. - інфляційних втрат, а також стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суму основного боргу в розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

08.05.2015 року за вх. № 18829/15 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 боргу в розмірі 1000,00 грн. визнає в повному обсязі.

Отже, судом встановлено, що виходячи з наданих суду доказів, з відповідача 1 підлягає до стягнення сума основного боргу в розмірі 50998,55 грн., 7479,75 грн. - пені, 581,91 грн. - 3% річних, 5910,08 грн. - інфляційних втрат, а також підлягає до стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суму основного боргу в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідачі уточнені (зменшені) позовні вимоги не заперечили та не спростували, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Приватного підприємства «Гігієнікс» до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шугер К», відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1 суми основного боргу в розмірі 50998,55 грн., 7479,75 грн. - пені, 581,91 грн. - 3% річних, 5910,08 грн. - інфляційних втрат, а також стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми основного боргу в розмірі 1000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 394 від 16.04.2015 року на суму 1877,80 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідачів, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУГЕР К» (24332, Вінницька обл.,Тростянецький район, с. Капустяни, вул. Мурованого Сергія, 1, код ЄДРПОУ 39275868, банківський рахунок № 26009155382001 у Вінницькому центральному відділенні ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092) на користь Приватного підприємства «Гігієнікс» (79010, м. Львів, вул. Садовського, 6, к. 7, код ЄДРПОУ 36027048, банк. рахунок № 2600001949995 у ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) суму основного боргу в розмірі 50998 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп., 7479 (сім тисяч чотириста сімдесят девять) грн. 75 коп. - пені, 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 91 коп. - 3% річних, 5910 (п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 08 коп. - інфляційних втрат та 1799 (одну тисячу сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУГЕР К» (24332, Вінницька обл.,Тростянецький район, с. Капустяни, вул. Мурованого Сергія, 1, код ЄДРПОУ 39275868, банківський рахунок № 26009155382001 у Вінницькому центральному відділенні ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (80362, Львівська обл., Жовківський район, смт. Куликів, вул.Стуса, 14, ідентифікаційний № НОМЕР_1, банківський рахунок № 260026258 в АКБ «Львів», МФО 325268) на користь Приватного підприємства «Гігієнікс» (79010, м. Львів, вул. Садовського, 6, к. 7, код ЄДРПОУ 36027048, банк. рахунок № 2600001949995 у ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) 1000 (одна тисяча) грн.00 коп. основного боргу та 27 (двадцять сім) грн. 70 коп. судового збору.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.06.2015 року.