Рішення

від 25.06.2015 по справі 914/1160/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 р. Справа№ 914/1160/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання О.Сало розглянув матеріали позовної заяви прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів;

до відповідача: Фермерського господарства "Андріана", с. Сороки-Львівські, Пустомитівський район, Львівська область;

про: стягнення 87 903 грн. 11 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Шевчук В.П. - прокурор;

позивача: Стадник З.Д. - представник на підставі довіреності № 45 від 08.12.2014 року;

відповідача: Федецька Н.М. - представник на підставі довіреності б/н від 15.05.2015 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 09.04.2015 прийнято до розгляду позовну заяву прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Андріана" про стягнення 87 903 грн. 11 коп. Розгляд справи призначено на 28.04.2015 року.

У судовому засіданні 28.04.2015 року представник прокуратури на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі подав документи для долучення до матеріалів справи. Представник позивача на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Представник відповідача усно клопотав про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з сумою боргу. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 19.05.2015 року.

У судовому засіданні 19.05.2015 року представники прокуратури та відповідача з`явились, усно заявили про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості провести остаточний розрахунок. Представник позивача у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладено на 02.06.2015 року.

У судовому засіданні 02.06.2015 року представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Представник відповідача проти позову заперечив, подав заяву про продовження строку розгляду справи. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 23.06.2015 року.

У судовому засіданні 23.06.2015 року представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Представником позивача подано документи для доручення до матеріалів справи. Забезпечуючи сторонам можливість надати додаткові докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2015 року.

У судовому засіданні 25.06.2015 року позивачем подано довідку про розмір заборгованості відповідача станом на 23.06.2015 року. Сторонами подано акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.06.2015 року. Представником відповідача подано заяву про розстрочення виконання рішення суду, представники прокуратури та позивача проти розстрочення виконання рішення суду не заперечили, про що зазначили на примірнику заяви.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники прокуратури та сторін відмовилися.

Представникам прокуратури та сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 25.06.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням, на переконання позивача, відповідачем умов договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству. Прокурор Пустомитівського району Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі по тексту рішення - позивач) з позовом до Фермерського господарства "Покрова Плюс" (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 87 903 грн. 11 коп. заборгованості, з яких 74 000 грн. основного боргу, 1 702 грн. 11 коп. 3% річних та 12 201 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Підставою заявлених вимог позивач вважає порушення умов договору, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку, а фермерське господарство зобов'язалося повернути її у визначений строк. Однак, відповідач не повернув всієї суми грошових коштів, що стало підставою для вирішення спору у судовому порядку.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, у процесі розгляду справи частково суму основного боргу погасив, подав заяву про розстрочення виконання рішення суду.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 22.06.2009 року між Львівським відділенням Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Андріана" було укладено договір № 9/2009 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1 якого, позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 20 000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором термін.

Згідно з п. 2 договору фінансова підтримка на поворотній основі надається Фермерському господарству «Андріана» для провадження виробничої діяльності.

Договором сторони встановили графік повернення коштів. Зокрема, п. 3.4.2 договору, визначено наступний порядок повернення фінансової підтримки: до 01.11.2012 року в сумі 5 000 грн.; до 01.11.2013 року в сумі 5 000 грн.; до 22.06.2014 року в сумі 10 000 грн.

10.09.2009 року між Львівським відділенням Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Андріана" підписано додаток до договору, згідно з яким змінено предмет договору і п. 1 договору № 9/2009 викладено в наступній редакції :»Львівське відділення зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Андріана» в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором термін. Згідно договору № 9/2009 від 22 червня 2009 року фермерському господарству було надано 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, а 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень додати згідно цього додатку до договору на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №651 від 01.07.2009 року «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для надання кредитів фермерським господарствам».

П. 3.4.2 договору № 9/2009 також викладено в новій редакції: «Повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Львівському відділенню згідно з встановленим графіком: до 01.06.2012 в сумі 30000,00 грн.; до 01.06.2013 року в сумі 30000,00 грн.; до 17.06.2014 року в сумі 40000.00 грн.».

У відповідності до умов договору позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджено платіжними дорученнями № 9 від 23.06.2009 року на суму 20 000 грн. та № 12 від 11.09.2009 року на суму 80 000 грн.

Згідно з виписками по рахунку Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств від 29.04.2015 року та від 28.05.2015 року Фермерським господарством «Андріана» сплачено 16 000 грн. (27.04.2015 року на суму 3000 грн., 27.05.205 року на суми 900 грн., 2 500 грн., 9 600 грн.) з призначенням платежу «повернення фінансової підтримки на поворотній основі згідно з договором від 22.06.2009 року».

Згідно з довідкою Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств, підписаною головним бухгалтером та директором, станом на 23.06.2015 року заборгованість Фермерського господарства «Андріана» за договором № 9/2009 від 22.06.2009 року становить 58 000 грн.

Станом на 23.06.2015 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором № 9/2009 року від 22.06.2009 року та додатком від 10.09.2009 року до нього, відповідно до якого кінцеве сальдо становить 58 000 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , є договори.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору про надання фермерському господарству фінансової підтримки на поворотній основі.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Згідно зі Статутом державної установи Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (п. п. 8, 11, 13) Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях (регіональні відділення), які не мають статусу юридичної особи, мають окремі баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку з ідентифікаційним кодом, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого Укрдержфондом. Основними завданнями Укрдержфонду є виконання функцій з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в установленому законодавством порядку. Кошти державного бюджету надаються в установленому законодавством порядку на безповоротній та на конкурсних засадах на поворотній основі. Аналогічна мета і напрямки діяльності зазначені в п. п. 13, 15 Положення про Львівське відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств.

Матеріалами справи (платіжні доручення від 23.06.2009 року та від 11.09.2009 року) підтверджено, відповідачем не заперечується факт надання Львівським відділенням Українського Державного фонду фінансової підтримки на поворотній основі у загальному розмірі 100 000 грн. Фермерському господарству «Андріана».

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором та додатком до нього сторони обумовили графік повернення фінансової підтримки: 01.06.2012 в сумі 30000,00 грн.; до 01.06.2013 року в сумі 30000,00 грн.; до 17.06.2014 року в сумі 40000.00 грн. Враховуючи неповернення всієї суми допомоги у строки, визначені договором, позивач просить стягнути залишок неповернутих коштів у розмірі 74 000 грн.

У матеріали справи подано докази повернення фінансової підтримки Фермерським господарством «Андріана» під час розгляду справи у розмірі 16 000 грн. Доказів здійснення оплати у решті суми - 58 000 грн. сторонами не подано.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи здійснення відповідачем часткової сплати боргу 27.04.2015 року та 28.05.2015 року на суму 16 000 грн., провадження у справі в частині стягнення вказаної суми основного боргу підлягає припиненню, а решта боргу (58 000 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку по поверненню фінансової підтримки, а відтак, і прострочення відповідача по здійсненню такого обов'язку, позивач заявив до стягнення також 1 702 грн. 11 коп. 3% річних та 12 201 грн. 00 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Договором сторони визначили строк повернення грошових коштів «до 17.06.2014 року в сумі 40000.00 грн.». Згідно з п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (наприклад - 31 липня 2014 року). У даному випадку останнім днем виконання зобов'язання вважається 16.06.2014 року, і з наступного дня, тобто з 17.06.2014 року, а не з 16.06.2014 року, починається прострочення заборгованості, що враховує суд при перерахунку 3% річних. Суд вважає обґрунтованою суму 3 % річних у розмірі 1 695 грн. 37 коп., і зайво нарахованими 6 грн. 74 коп.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за період, визначений позивачем, враховуючи правила нарахування інфляційних втрат, зокрема, ту обставину, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд вважає обгрунтованою суму інфляційних втрат у розмірі 11 381 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про часткове виконання відповідачем умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі, суд вважає право позивача на вчасне отримання коштів порушеним і таким, що підлягає захисту шляхом стягнення вказаних вище сум заборгованості з відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

У судовому засіданні відповідачем було подано заяву про розстрочення виконання рішення суду рівними щомісячними частинами, починаючи з липня 2015 року терміном на 12 місяців. Відповідач зазначив про відсутність можливості погасити заборгованість однією сумою у зв'язку із важким фінансовим становищем підприємства, зумовленим неврожайністю в 2014 році, а також відсутністю доходів з вирощення на натуральних кормах свиней і значними втратами спричиненими здиханням молодих свиней, а також з великими затратами на оброблення землі і посіви (дороге пальне, насіння, добрива) та у зв'язку із знеціненням гривні по відношенню до іноземних валют. На підтвердження наведеного подав фінансові звіти підприємства, податкову декларацію. Представники прокуратури та позивача проти розстрочення боргу не заперечили.

Суд вважає підстави розстрочення виконання рішення суду обґрунтованими та достатніми для задоволення заяви. Разом з тим, звертає увагу, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Представник відповідача у поданій заяві просить про розстрочення боргу рівними частками протягом 12 місяців і долучає графік розстрочення, однак, одночасно зазначає фактично і про відстрочення сплати боргу, оскільки просить розстрочити, починаючи з липня 2015 року. Враховуючи наведене, а також часткове задоволення позовних вимог на загальну суму іншу, ніж визначена рішенням суду, суд вважає за необхідне задоволити заяву частково, розстрочивши виконання рішення суду рівними щомісячними частинами з моменту прийняття рішення.

Стосовно сплати судового збору за подання та вирішення даного спору, суд зазначає, що відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і стягується в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Заяву Фермерського господарства "Андріана" про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 26240/15 від 25.06.2015 року) задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Андріана" (81120, Львівська обл., Пустомитівський район, село Сороки-Львівські, будинок 1, код ЄДРПОУ 36077994) на користь Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м.Київ, вул. Олени Теліги, будинок 8, кімната 58А, 59, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (79000, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вул. Технічна , будинок 1, квартира 63, код ЄДРПОУ ВП 13817211) 58 000 грн. основного боргу, 1 695 грн. 37 коп. 3% річних та 11 381 грн. 00 коп. інфляційних втрат з розстроченням виконання рішення суду рівними щомісячними частинами протягом 12 (дванадцяти) місяців.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 грн. 74 коп. 3% річних та 820 грн. інфляційних втрат відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 16 000 грн. основного боргу припинити.

Стягнути з Фермерського господарства "Андріана" (81120, Львівська обл., Пустомитівський район, село Сороки-Львівські, будинок 1, код ЄДРПОУ 36077994) 1 827 грн. судового збору в дохід державного бюджету.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 30.06.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.