Постанова

від 14.11.2011 по справі 23/5005/9153/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 року Справа № 23/5005/9153/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Чохи Л.В., Сизько І.А.,

секретар судового засідання: Фузейникова В.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.07.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №10/01/11 від 10.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2011 року у справі №23/5005/9153/2011

за позовом приватного підприємства «Валентина», м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», смт.Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 1 997 859 грн. 05 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Валентина»(далі по тексту ПП «Валентина»), з урахуванням уточнень позовних вимог (заява в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України від 23.08.2011 року), звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі по тексту ТОВ «АТБ-Маркет») на свою користь 2 157 784 грн. 50 коп. заборгованості, 13 746 грн. 51 коп. 3% річних, 7 962 грн. інфляційних збитків та понесених судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2011 року у справі №23/5005/9153/2011 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «АТБ -Маркет»на користь ПП «Валентина»167 500 грн. основної заборгованості, 13 746 грн. 51 коп. 3% річних, 7 962 грн. інфляційних втрат, 21 795 грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2011 року у справі №23/5005/9153/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах ПП «Валентина»в частині стягнення з ТОВ «АТБ -Маркет» на його користь 167 500 грн. основної заборгованості, 13 746 грн. 51 коп. 3% річних, 7 962 грн. інфляційних збитків та судових витрат по справі відмовити.

Скаржник зазначає, що:

- подана в межах даної справи заява позивача в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України по своїй суті не є заявою про збільшення позовних вимог, суть її зводиться до об'єднання в одному провадженні додатково заявлених вимог, які не були пред'явлені первісно та повинні бути предметом іншого судового провадження;

- в оскарженому рішенні зазначено, що «...відповідач позовні вимоги визнає в межах суми, визначеної в акті звірки взаємних розрахунків у період: 01.03.2011 року - 22.08.2011 року...», однак акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не відноситься до первинних документів бухгалтерського обліку, тому не може вважатися належним доказом проведення господарських операцій на підприємстві та існування заборгованості у суб'єкта господарювання;

- місцевим господарським судом не було досліджено оригінали первинних документів, не витребувано доказів, які б підтверджували повноваження особи, підписом якої затверджено достовірність даних, зазначених в видаткових накладних та акті звірки з боку відповідача, в зв'язку з чим твердження господарського суду про те, що доданими до справи документами належним чином підтверджено здійснення поставки позивачем на адресу відповідача товару, є необґрунтованим.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між позивачем - ПП «Валентина»та відповідачем - ТОВ «АТБ -Маркет»укладений договір №2803-11 від 21.03.2011 року (далі по тексту договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця (відповідача у справі) товар в певній кількості, відповідній якості та по узгодженій ціні, а покупець, відповідно, зобов'язання прийняти цей товар та його сплатити.

Згідно п.2 договору товар поставляється партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю поставляємого товару зазначаються в товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товару на загальну суму 2 157 784 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними № 102 від 07.04.2011 року на суму 159500 грн., № 131 від 12.04.2011 року на суму 38 016 грн., № 169 від 16.04.2011 року на суму 38 016 грн., № 196 від 21.04.2011року на суму 159 500 грн., № 197 від 21.04.2011 року на суму 38 016 грн., № 213 від 25.04.2011 року на суму 159 500 грн., № 214 від 26.04.2011 року на суму 159 500 грн., № 223 від 27.04.2011 року на суму 159 500 грн., № 248 від 29.04.2011року на суму 38 016 грн., № 253 від 02.05.2011 року на суму 159 500 грн., № 260 від 04.05.2011 року на суму 158 412 грн. 50 коп., № 268 від 06.05.2011 року на суму 23 760 грн., № 269 від 06.05.2011 року на суму 62 790 грн., № 270 від 06.05.2011 року на суму 90 090 грн., № 278 від 11.05.2011 року на суму 23 760 грн., № 279 від 11.05.2011 року на суму 60 060 грн., № 295 від 12.05.2011 року на суму 30 888 грн., № 296 від 12.05.2011 року на суму 8 190 грн., № 316 від 13.05.2011року на суму 43 680 грн., № 318 від 16.05.2011 року на суму 16 380 грн., № 319 від 16.05.2011 року на суму 23 760 грн., № 330 від 17.05.2011 року на суму 9 504 грн., № 331 від 17.05.2011 року на суму 32 760 грн., № 332 від 18.05.2011 року на суму 13 650 грн., № 333 від 18.05.2011 на суму 26 136 грн., № 342 від 20.05.2011 на суму 51 870 грн., № 343 від 20.05.2011 на суму 33 264 грн., № 351 від 22.05.2011 на суму 172 480 грн., № 358 від 24.05.2011 на суму 43 680 грн., № 387 від 27.05.2011 на суму 33 264 грн., № 386 від 28.05.2011 на суму 5 460 грн., № 390 від 28.05.2011 на суму 43 680 грн., № 404 від 01.06.2011 на суму 24 570 грн., № 405 від 01.06.2011 на суму 16 632 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 п.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.3.1 договору покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В процесі розгляду місцевим господарським судом справи відповідачем сплачено за отриманий товар 1 990 284 грн. 50 коп., в підтвердження чого до матеріалів справи долучено платіжне доручення №156580 від 12.09.2011 року (а.с.56), тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у зазначеному розмірі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 167 500 грн., оскільки її відсутність належними доказами сторонами не доведена.

У разі порушення зобов'язання, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахована позивачем сума інфляційних збитків за червень 2011 року становить 7 962 грн., 3% річних за період з 23.05.2011 року по 22.08. 2011 року - 13 746 грн. 51коп., які правомірно стягнути місцевим господарським судом оскарженим рішенням.

Заперечення відповідача з приводу неналежної оцінки судом першої інстанції статусу заяви позивача про збільшення позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та наслідків її подання колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 Господарського процесуального кодексу України в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо) та необхідності уточнення позовних вимог.

Оскільки зміна позивачем підстави і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такої заяви.

Зміна предмету позову означає заміну матеріально-правових вимог позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було раніше заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи 25.08.2011 року о 10 год. 00 хв. позивачем подано до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог (судове засідання призначене судом та відбулось 25.08.2011 року о 10 год. 15 хв.).

Первісно ПП «Валентина»заявлено про стягнення заборгованість за договором та 3% річних. Заявою від 23.08.2011 року позивач фактично доповнив позов, збільшивши суму позовних вимог на додаткові суми основного боргу за договором та 3% річних, а також інфляційних збитків, які не були заявлені до стягнення у позовній заяві.

Приймаючи до уваги те, що заява в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подана позивачем до початку розгляду господарським судом справи; підстава позову не змінилась (договір та п.2 ст.625 Цивільного кодексу України), а змінений лише його предмет; додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими підставою виникнення та поданими доказами; враховуючи, що ст.58 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість об'єднання в одній позовні заяві кількох вимог за вищезазначених умов, колегія суддів вважає, що заява позивача від 23.08.2011 року прийнята до розгляду у справі місцевим господарським судом без порушень норм процесуального законодавства.

Щодо акту звірки розрахунків сторін, він дійсно є зведеним обліковим документом, який відображує загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час, як обов'язки сторін підтверджуються первинними документами (накладними, рахунками тощо). Оскільки первинними документами позивачем доведений факт поставки відповідачу товару та наявність заборгованості у пред'явленому позивачем розмірі, посилання місцевим господарським судом в оскарженому рішенні на акт звірки сторін на результат вирішення спору не впливає.

Щодо первинних документів, поданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, Дніпропетровським апеляційним господарським судом в судовому засіданні, яке відбулось 14.11.2011 року досліджено оригінали таких документів та їх ідентичність копіям, що містяться в матеріалах справи. Часткова сплата ж відповідачем заборгованості, що є предметом позову у справі (92% від пред'явленої до стягнення суми), в свою чергу, свідчить про визнання ним як і самої заборгованості за договором, так і здійснення поставки позивачем на адресу відповідача товару за видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2011 року у справі №23/5005/9153/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.В. Чоха

Суддя І.А. Сизько

(Повний текст постанови складено 15.11.2011р.)