Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/4083/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/4083/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача 1: Рог О.В. - представник за довіреністю № 225-КР-1114 від 09.04.2015;

від позивача 2: Палій Є.В. - представник за довіреністю № 104-29 від 06.01.2015;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: Циганок А.Ю. - представник за довіреністю № 1358 від 25.05.2015;

від прокуратури: Дубей Т.С. - посвідчення № 026441 від 21.05.2014

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015

у справі № 910/4083/15-г (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

про розірвання договору та зобов'язання звільнити приміщення,

В судовому засіданні 30.06.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" про розірвання договору №16277 від 26.10.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" та зобов'язання відповідача звільнити частину нежилого приміщення ДНЗ №603 площею 580,8 кв.м за адресою: вул. Лайоша Гавро, 9-Є у м. Києві та повернути його по акту прийому-передачі Оболонській районній державній адміністрації міста Києва.

Позовна заява мотивована тим, що зокрема, приміщнння, яке орендує відповідач, в порушення вимог ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ЗУ «Про дошкільну освіту», ЗУ «Про освіту», використовується для цілей, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, без ліцензії (строк дії попередньої сплинув) а тому, просив розірвати спірний правочин та зобов'язати відповідача звільнити частину орендованого ним приміщення на підставі ч.2 ст.651, ч.1 ст.783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки останній допустив істотне порушення умов договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 (повний текст складено 24.04.2015) позов задоволено повністю; розірвано договір №16277 від 26.10.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений між Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" звільнити частину нежилого приміщення ДНЗ №603 площею 580,8 кв.м за адресою: вул. Лайоша Гавро, 9-Є у м. Києві та повернути його по акту прийому-передачі Оболонській районній державній адміністрації у м. Києві; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 436,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що до січня 2015 року підприємство надавало освітні послуги і не вело ніякої іншої діяльності в орендованому приміщенні. А бездіяльність підприємства, зокрема, тимчасове ненадання освітніх послуг, виникла з економічних та інших причин, що не може вважатися нецільовим використанням орендованого приміщення та суттєвим порушенням умов договору, а відтак, відсутні підстави для його розірвання. Разом з цим, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що 23.03.2015 ТОВ «Укравіазаказ» звернулось до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту щодо отримання (переоформлення) ліцензії на здійснення освітньої діяльності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - О.М. Коротун, судді: Зубець Л.П., Сулім В.В., яка прийняла до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/4083/15-г та ухвалила дану постанову.

Представники позивачів та третьої особи у судовому засіданні 30.06.2015 заперечували проти доводів апеляційної скарги та зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 30.06.2015 представник від прокуратури також заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2015 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу апелянта копії вищезазначеної ухвали від 28.05.2015, яка була отримана апелянтом 03.06.2015 відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 175). Жодних заяв, клопотань від сторонни не надійшло.

Разом з цим, пункт 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 зазначає, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 в апеляційному порядку за відсутності представника апелянта, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, відповідно до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №540 від 26.10.2012, Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, позивач 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" (орендар, відповідач) та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач, третя особа) укладено договір №16277 від 26.10.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір).

Згідно зі ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, за умовами договору, орендодавець передає орендарю в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 9-Є для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює освітню діяльність.

З наявного в матеріалах справи акту прийому (передачі) нежитлового приміщення від 26.10.2012 вбачається, що представник балансоутримувача передав, а орендар (відповідач) прийняв нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 9-Є, загальною площею 580,8 кв.м.

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 580,8 кв.м, згідно із викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Судом першої інстанції правомірно вказано, що порядок та строки здійснення орендарем орендної плати сторони договору погодили у третьому розділі договору, згідно п. 3.1. якого, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києв, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання договору, згідно розрахунку орендної плати та графіка, що є невід'ємною частиною цього договору, без ПДВ становить 19,99 грн. за один метр орендованої площі, що в цілому складає 11608,02 грн.

Крім того, сторони договору узгодили його особливі умови, зокрема, за п. 8.3. об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим прийначенням, обумовленим п. 1.1. цього договору.

Строк дії договору визначається з моменту підписання його сторонами і діє з «26» жовтня 2012 року до «24» жовтня 2015 року (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.6. передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно акту обстеження нежитлового приміщення від 10.02.2015, складеного комісією у складі представників орендодавця (Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації), представника балансоутримувача (Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації), представника орендаря (Баранівський М.М. - директор ТОВ «УкрАвіаЗаказ») та представників прокуратури встановлено, що орендоване приміщення використовується не за цільовим призначенням, а саме: освітня діяльність в приміщенні не здійснюється. Натомість, в орендованому приміщенні знаходяться сторонні особи, крім тих, що зазначені в штатному розписі (зі слів директора, зазначені особи є позаштатними працівниками (а.с. 22)).

Крім того, в акті зазначено, що строк дії ліцензії на право здійснення освітньої діяльності у сфері позашкільної освіти (серія АВ №466791) закінчився 17.06.2014.

Отже, вказаний акт обстеження нежитлового приміщення від 10.02.2015 був підписаний директором відповідача без застережень.

Таким чином, підставою позову про розірвання спірного правочину у даній справі є фактично порушення відповідачем істотних умов договору, а саме, використання останнім орендованого приміщення для цілей, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей та порушення вимог, зокрема, ЗУ «Про оренду державного та коммунального майна», ЗУ «Про дошкільну освіту», ЗУ «Про освіту».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що приміщення дошкільного закладу дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а діяльність відповідача в орендованому приміщенні станом на день його обстеження не була освітньою, приміщення використовувалось не за цільовим призначенням, а також за відсутності ліцензії на здійснення освітніх послуг.

Так, у п.2.4 спірного правочину вказно, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідно до рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 №284/5096, яким затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" від 10.12.2010 №112, яким затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій", нежитлове приміщення за адресою: вул. Лайоша Гавро, 9-Є в м. Києві віднесено до сфери управління Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (позиція №39).

Згідно з додатком № 5 до рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 №284/5096 вказане нежитлове приміщення за адресою: вул. Лайоша Гавро, 9-Є в м. Києві (об'єкт оренди) є дитячим дошкільним закладом № 603.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Згідно з п. 1.12. Державних санітарних норм та правил "Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 01.08.2013 № 678, здача в оренду території, будинків, приміщень, будівель, споруд, обладнання дошкільних навчальних закладів іншим юридичним та фізичним особам для використання в цілях, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, забороняється.

Таким чином, законодавство визначає чітку заборону щодо здачі в оренду об'єктів освіти підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом.

Разом з цим, діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про освіту»).

Так, у ч. 2, 3 ст. 15 цього Закону вказано, що відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами ліцензування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним закладам, незалежно від форм власності, ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів.

Дошкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі власності, здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку (п. 3 ст. 11 ЗУ «Про дошкільну освіту»).

Відповідно до наявного в матеріалах справи статуту (затвердженого зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ", протокол №1 від 05.03.2009), товариство створене з метою здійснення діяльності відповідно до статуту та одержання прибутку. Основними напрямками діяльності, що здійснює товариство є, зокрема, освіта дорослих та інші види освіти.

Згідно з наказом Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2009 №139 Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" було видано ліценцію Серіі АВ №466791 на право здійснення освітньої діяльності у сфері позашкільної освіти строком дії з 17.06.2009 по 17.06.2014.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно листа Департаменту освіти і науки, молоді та спорту №063-7720 від 10.02.2015 відповідач до зазначеного вище органу щодо отримання або переоформлення ліцензії на здійснення освітньої діяльності на той час не звертався.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач стверджував, що нова ліцензія не була отримана товариством, оскільки генеральний директор протягом восьми місяців проходив лікування та реабілітацію (травма хребта). Також, скаржник в апеляційній скарзі вказував на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги звернення ТОВ «Укравізаказ» за отриманням нової ліцензії.

Так, на підтвердження вказаних обставин, відповідачем до місцевого господарського суду було надано опис документів, які надані до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги, з якого, зокрема вбачається, що заявник звернувся до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту щодо отримання (переоформлення) ліцензії лише 23.03.2015, тобто після порушення провадження у даній справі.

Крім того, в матеріалах справи наявні лікарняні листи та виписка з історії хвороби № 107760 з яких вбачається, що громадянин Баранівський М.М. (директор ТОВ «Укравіазаказ») з 25.12.2013 по 03.01.2014 перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні та згодом знаходився на лікарняному до 09.04.2014 включно. При цьому, апелянт звернувся щодо отримання (переоформлення) ліцензії лише 23.03.2015, тобто майже через дев'ять місяців після закінчення лікарняного директора ТОВ «Укравіазаказ».

Разом з цим, навіть факт такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову з урахуванням, по-перше, тривалого істотного порушення умов договору, по-друге, відсутності наявної нової ліцензії у відповідача як на стадії розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Крім того, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційної скарги апелянтом не додано нової ліцензії на право здійснення освітньої діяльності. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження і на стадії апеляційного провадження, а тому відхиляються, як безпідставні.

Таким чином, посилання відповідача на те, що він усунув порушення умов договору не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, а отже, відхиляються як необгрунтовані.

За вказаного, місцевий господарський суд в цій частині дійшов правомірного висновку щодо того, що відповідачем не доведено, що на момент проведення перевірки та ухвалення рішення товариство, яке орендувало спірне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 9-Є, мало ліцензію на здійснення освітніх послуг та могло надавати їх у спірному приміщенні.

А отже, доводи апелянта про те, що відсутність дій щодо орендованого приміщення не повинна вважатись нецільовим використанням та суттєвим порушенням умов договору не приймаються судом апеляційної інстанції через їх безпідставність.

Так, згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З урахуванням частини другої статті 287 ГК України передача в оренду цілісних майнових комплексів, які належать до державного сектора економіки або є комунальною власністю, регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому оренда майна інших форм власності також може регулюватися положеннями названого Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Приписами ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Так, відповідно до статті 151 Цивільного кодексу України зобов'язання виникає з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 Кодексу, а відповідно ст.4 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством , а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Факт виникнення у відповідача з моменту підписання договору оренди №16277 від 26.10.2012 цивільно-правового зобов'язання використовувати орендоване приміщення за певним цільовим призначенням встановлено судом. Зазначене зобов'язання кореспондується з правом орендаря захищати своє майно від неналежного використання.

Частина 1 ст. 773 ЦК України встановлює обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, тобто, при наданні речі для користування за певним призначенням повне або часткове використання її для іншої мети вважається порушенням договору найму.

Згідно ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна"), зазначено, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін.

Так, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, порушення відповідачем п.п. 1.1., 8.3. договору є істотним, а отже, в силу норм чинного законодавства є підставою для розірвання вказаного договору.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у статті 269 Цивільного кодексу України.

Таким чином, чинне законодавство України (зокрема, наведені норми матеріального права в сфері освіти) містить пряму заборону щодо можливості використання орендованого приміщення дошкільного навчального закладу з метою здійснення іншої діяльності ніж та, що пов'язана з начально-виховним процесом, а здійснення такої діяльності без ліцензії є неможливим.

А отже, з урахуванням відсутності у відповідача ліцензії на здійснення освітньої діяльності на момент проведення перевірки та звернення прокурора з позовом (а також на момент ухвалення рішення та постанови) це є підставою для висновку про істотне порушення умов договору, зокрема, пунктів 1.1. та 8.3.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна копія договору добровільного страхування орендованого майна 20/01/080М № 002145 від 05.01.2015, укладеного між відповідачем та ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп».

А тому, доводи прокурора в частині відсутності доказів страхування об'єкта оренди є помилковими, оскільки станом на день перевірки (10.02.2015) об'єкт оренди був застрахований.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі також зазначено, що протягом всіх років оренди приміщення ТОВ «УкрАвіаЗаказ» зокрема, вносить орендну плату, плату за комунальні послуги та компенсацію податку на землю в строк і не має жодних заборгованостей перед орендодавцем, постійно проводились поточні і капітальні ремонти приміщення та забезпечує належне утримання інженерних комунікацій приміщення.

Проте, вказані доводи апелянта не є підставою для відмови в позові з урахуванням норм законодавства у сфері освітньої діяльності, навіть приймаючи до уваги виконання відповідачем інших істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Також, п. 7.6. договору встановлено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди, оскільки факт порушення цільового використання орендованого приміщення (істотне порушення умов договору) був встановлений в ході судового розгляду і підтверджується матеріалами справи, що свідчить про порушення орендарем вимог ч.2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та невиконання зобов'язань, передбачених п.п. 1.1, 8.3. договору оренди №16277 від 26.10.2012, а відтак правомірно задовольнив обидві позовні вимоги.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/4083/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/4083/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4083/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 02.07.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.П. Зубець

В.В. Сулім