Рішення

від 25.06.2015 по справі 908/3568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/111/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 Справа № 908/3568/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3568/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь

про стягнення 33 818,76 грн.

за участю представників:

від позивача - Митько Д.А., наказ № 51 від 30.09.13 р., директор

від відповідача - Галяк О.М., довіреність б/н від 17.02.15 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення основної заборгованості в сумі 29395,06 грн., пені в сумі 4087,72 грн. та трьох процентів річних в сумі 335,98 грн. за договором поставки № 04/05-11 від 04.05.2011 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 25.06.2015 року представник позивача надав суду пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких підтверджує, що накладну № 153 від 19.08.2014 року Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат" оплатило повністю. При цьому позивач в поясненнях зазначив, що стосовно клопотання відповідача про розстрочення заборгованості строком до 3-ох місяців не заперечує. Разом з тим надав суду із супровідним листом для долучення до матеріалів справи акт звірки розрахунків від 17.06.2015 року та банківську виписку. При цьому представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2015 року надав суду разом із супровідним листом для приєднання до матеріалів справи наступні документи: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат", відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" та статут ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат".

Умовами п. п. 3, 4 Статуту Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" визначено, що Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат" є правонаступником прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат". Найменування організаційно-правової форми товариства приведено у відповідність до законодавства України та визначено як публічне акціонерне товариство на підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 23) від 01 грудня 2011 року.

Так, з наданих відповідачем правовстановлюючих документів вбачається, що відбулась зміна організаційно-правової форми товариства з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" на Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат". Вказане товариство з новим найменуванням організаційно-правової форми було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи те, що зміна назви відповідача відбулась у зв'язку зі зміною найменування організаційно-правової форми юридичної особи внаслідок правонаступництва, суд дійшов висновку замінити відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат".

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат" 25.06.2015 року надав суду клопотання в порядку ст. 121 ГПК України, про розстрочку виконання рішення у справі № 908/3568/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення 33818,76 грн. строком на чотири місяця із щомісячної оплатою в розмірі 8454,69 грн., починаючи з липня місяця 2015 року та до повного виконання рішення. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на наявність заборгованості в сумі 483439,98 грн. у вигляді не отриманих ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" коштів від контрагентів, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, яким поставлялась м'ясопродукція, неможливість повернути вказані кошти у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та невизначеністю її статусу. При цьому відповідач також вказує, що проведення антитерористичної операції позбавило його значної частини ринку збуту, у зв'язку з чим істотно знизився об'єм реалізації виготовленої продукції.

Безпосередньо в судовому засіданні 25.06.2015 року представник відповідача визнав позовні вимоги, просив задовольнити клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 04.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ", далі Постачальник, та Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат", далі Покупець, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат" (відповідач у справі), був укладений договір поставки № 04/05-11, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами був підписаний протокол розбіжностей від 04.05.2011 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених у цьому договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, визначений у п. 1.2. цього Договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару та кількість товару узгоджується на кожну партію окремо у рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Умовами п. 2.1. - 2.4. Договору (з врахуванням редакції протоколу розбіжностей від 04.05.2011 року до Договору) загальна сума даного Договору визначається відповідно загальною вартістю товару, який був поставлений за цим Договором. Розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Валюта за даним Договором: українська гривня. При зміні ціни на товар, що є предметом даного Договору, що виникла після одержання замовлення, у результаті зміни ціни на сировину, матеріали, послуги, транспортні тарифи, курс валют Постачальник зобов'язаний у термін 14 днів сповістити про зміну, що сталася, Покупця. Якщо Покупець провів передплату за товар до зміни ціни, товар відвантажується по ціні, діючій на момент отримання коштів на р/р Постачальника.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору умови поставки: по домовленості. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Умовами п. 4.1. Договору передбачені обов'язки Постачальника, а саме:

- відвантажити Покупцю Товар, що підлягає поставці за найменуванням, загальною кількістю товару, асортиментом, сортаментом, номенклатурою, відповідно до заявок-замовлень або специфікацій, згідно з попередньою домовленістю сторін у кожному конкретному випадку;

- підтвердити якість Товару відповідними гігієнічними висновками МОЗ України.

Пунктом 4.2. Договору визначені обов'язки Покупця, а саме:

- надати заявку-замовлення Постачальнику із зазначенням точного найменування товару, асортименту, сортаменту, номенклатурою, відповідно до каталогу Постачальника;

- прийняти товар, що підлягає поставці, по кількості, найменуванню, асортименту, відповідно до наданих документів;

- правильно та своєчасно оплатити відвантажений товар відповідно до п. 3 даного Договору.

Згідно з п. 7.1. Договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 року. У частині розрахунків Договір діє до виконання всіх обов'язків сторонами.

Умовами п. 7.3. Договору передбачено, що якщо жодна із сторін не заявить письмово про намір розірвати або змінити умови даного Договору за два тижні до його закінчення, Договір вважається пролонгований автоматично на кожен наступний календарний рік. Враховуючи відсутність заяв сторін про розірвання або зміну умов договору, договір є чинним і на момент розгляду даної справи.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за переданий товар в сумі 29395,06 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму з ПДВ 33195,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема:

- видатковою накладною № РН-0000162 від 29.08.2014 року на суму 5800,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000173 від 15.09.2014 року на суму 5500,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000206 від 13.10.2014 року на суму 5500,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000210 від 15.10.2014 року на суму 2700,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000225 від 04.11.2014 року на суму 5600,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000229 від 06.11.2014 року на суму 2700,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000233 від 12.11.2014 року на суму 2295,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000258 від 10.12.2014 року на суму 3100,00 грн.

Зазначений товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, а саме: Нудьгою Дмитром Геннадійовичем на підставі довіреностей № Дов-002031 від 22.08.2014 року, № Дов-002152 від 08.09.2014 року, Кирпик Олександром Марковичем на підставі довіреностей № Дов-002371 від 07.10.2014 року, № Дов-002493 від 27.10.2014 року, № Дов-002578 від 05.11.2014 року про що свідчить їх підписи на видаткових накладних.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з останнього борг в розмірі 29395,06 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 29.09.2014 року по 10.04.2015 року в сумі 4087,72 грн. на підставі п. 5.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту Договору визначено, що при порушенні строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 29.09.2014 року по 10.04.2015 року в сумі 335,98 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 2 Договору, зокрема в п. 2.2. Договору. Так, вказаним пунктом передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

З аналізу змісту умов Договору вбачається, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. З врахуванням умов п. 2.2. договору строк оплати товару, поставленого відповідачу

- за видатковою накладною № РН-0000162 від 29.08.2014 року, настав 28.09.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 29.09.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000173 від 15.09.2014 року, настав 15.10.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000206 від 13.10.2014 року, настав 12.11.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000210 від 15.10.2014 року, настав 14.11.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000225 від 04.11.2014 року, настав 04.12.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000229 від 06.11.2014 року, настав 06.12.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 08.12.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000233 від 12.11.2014 року, настав 12.12.2014 року;

- за видатковою накладною № РН-0000258 від 10.12.2014 року, настав 09.01.2015 року.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.06.2015 року, підписаний сторонами у справі, згідно з яким сторони визнали наявність заборгованості з боку Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" в сумі 29395,06 грн. за договором поставки № 04/05-11 від 04.05.2011 року. При цьому зі змісту вказаного акту звірки вбачається, що сторони здійснили звіряння в тому числі за видатковими накладними на поставку товару, які є предметом заявленого в даній справі позову.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас статтею 35 ГПК України визначені підстави звільнення від доказування. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи визнання сторонами у справі факту наявності заборгованості відповідача за поставлений товар за договором поставки № 04/05-11 від 04.05.2011 року в сумі 29395,06 грн., вказані обставини не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений договором строк за поставлений згідно умов договору товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 29395,06 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі з врахуванням підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 17.06.2015 року. Відповідач наявність заборгованості визнав, про що свідчить підписаний з його боку акт звірки взаємних розрахунків від 17.06.2015 року, однак доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" заборгованості в сумі 29395,06 грн. за договором поставки № 04/05-11 від 04.05.2011 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що зобов'язання з оплати за поставлений згідно умов договору товар з боку відповідача залишились невиконаними належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 29.09.2014 року по 10.04.2015 року в сумі 4087,72 грн.

Дослідивши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивач всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України нарахував її більш ніж за 6 місяців.

Так, імперативними приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, умовами укладеного сторонами у справі договору поставки № 04/05-11 від 04.05.2011 року не встановлена можливість нарахування штрафних санкцій, в т.ч. пені, за більший період, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, позивачем здійснено нарахування пені в більшому розмірі (в розмірі 0,1 % від простроченої суми) ніж встановлено імперативним приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з яким розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що кореспондується з приписами ст. 343 ГК України. В пункті 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на залишок заборгованості за видатковою накладною № РН-0000162 від 29.08.2014 року, строк оплати якої настав 28.09.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 29.09.2014 року, прострочка виникла з 30.09.2014 року, шестимісячний термін нарахування пені закінчується 30.03.2015 року

- за період з 30.09.2014 року по 12.11.2014 року (44 дні прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 2000,06 грн. пеня складає 60,26 грн.;

- за період з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року (85 днів прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 2000,06 грн. пеня складає 130,41 грн.

- за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (26 днів прострочення) облікова ставка НБУ 19,5 % від суми 2000,06 грн. пеня складає 55,56 грн.

- за період з 04.03.2015 року по 30.03.2015 року (27 днів прострочення) облікова ставка НБУ 30 % від суми 2000,06 грн. пеня складає 88,78 грн.

Таким чином, сума пені за вказаною видатковою накладною складає 335,01 грн.

2) на заборгованості за видатковою накладною № РН-0000173 від 15.09.2014 року, строк оплати якої настав 15.10.2014 року, прострочка виникла з 16.10.2014 року, шестимісячний термін нарахування пені закінчується 16.04.2015 року, однак з врахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені до 10.04.2015 року

- за період з 16.10.2014 року по 12.11.2014 року (28 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 5500,00 грн. пеня складає 105,48 грн.;

- за період з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року (85 днів прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 5500,00 грн. пеня складає 358,63 грн.;

- за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (26 днів прострочення) облікова ставка НБУ 19,5 % від суми 5500,00 грн. пеня складає 152,80 грн.;

- за період з 04.03.2015 року по 10.04.2015 року (38 днів прострочення) облікова ставка НБУ 30 % від суми 5500,00 грн. пеня складає 343,56 грн.

Отже, сума пені за вказаною видатковою накладною складає 960,47 грн.

3) на заборгованість за видатковою накладною № РН-0000229 від 06.11.2014 року, строк оплати якої настав 06.12.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 08.12.2014 року, прострочка виникла за 09.12.2014 року з врахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені до 10.04.2015 року

- за період з 09.12.2014 року по 10.04.2015 року (123 дні прострочення) від суми 2700,00 грн. пеня розраховується в розмірі 01,% за умовами договору, оскільки не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, та складає 332,10 грн.

Розрахунок пені за видатковими накладними № РН-0000206 від 13.10.2014 року, № РН-0000210 від 15.10.2014 року, № РН-0000225 від 04.11.2014 року, № РН-0000233 від 12.11.2014 року та № РН-0000258 від 10.12.2014 року не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, а тому відповідає вимогам чинного законодавства та є вірним.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати товару в сумі 4014,29 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" пені підлягають задоволенню частково в сумі 4014,29 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 335,98 грн.

Разом з тим, у розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки а саме не враховано, що строки оплати видаткових накладних № РН-0000162 від 29.08.2014 року та № РН-0000229 від 06.11.2014 року припадають на вихідні дні, а саме 28.09.2014 року та 06.12.2014 року відповідно. Відтак, з врахуванням положень п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на залишок заборгованості за видатковою накладною № РН-0000162 від 29.08.2014 року, строк оплати якої настав 28.09.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 29.09.2014 року, прострочка виникла з 30.09.2014 року

- за період з 30.09.2014 року по 10.04.2015 року (193 дні прострочення) від суми 2000,06 грн. три проценти річних складають 31,73 грн.;

2) на заборгованість за видатковою накладною № РН-0000229 від 06.11.2014 року, строк оплати якої настав 06.12.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 08.12.2014 року, прострочка виникла за 09.12.2014 року

- за період з 09.12.2014 року по 10.04.2015 року (123 дні прострочення) від суми 2700,00 грн. три проценти річних складають 27,30 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за видатковими накладними № РН-0000173 від 15.09.2014 року, РН-0000206 від 13.10.2014 року, № РН-0000210 від 15.10.2014 року, № РН-0000225 від 04.11.2014 року, № РН-0000233 від 12.11.2014 року та № РН-0000258 від 10.12.2014 року здійснений у відповідності з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню три проценти річних в сумі 335,21 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 335,21 грн.

Щодо надання розстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтоване приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить наявність заборгованості в сумі 483439,98 грн. перед ним з боку контрагентів, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, яким останній поставляє м'ясну продукцію, окупацію території Автономної Республіки Крим, що позбавляє можливості повернути вказану заборгованість, проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, втрату значної частини ринку збуту та зменшення обсягів реалізації виготовленої продукції. Відповідач вважає, що виконання рішення суду відразу у повному обсязі може привести до негативних фінансових наслідків, таких як виникнення заборгованості із заробітної плати, податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету України, стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми позову.

Вказані обставини боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав наступні документи: договір № 319 від 22.03.2010 року з ТОВ «Азовчані», договір постачання № 501 від 02.02.2012 року з ПП «Виклен-Арго», договір № 34 від 14.01.2010 року з ФОП Романовою О.С., договір постачання № 61 від 15.03.2013 року з Колективним підприємством «Рікон», договір постачання № 46 від 30.01.2013 року з ФОП Петровим В.П., довідку про дебіторську заборгованість № 272 від 25.06.2015 року.

Так, з довідки про дебіторську заборгованість № 272 від 25.06.2015 року вбачається, що у Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" станом на 25.06.2015 року існує дебіторська заборгованість, а саме:

- за договором № 34 від 14.01.2010 року з контрагентом ФОП Романовою О.С. в сумі 53200,25 грн.;

- за договором № 319 від 22.03.2010 року з контрагентом ТОВ «Азовчані» в сумі 158135,23 грн.;

- за договором постачання № 501 від 02.02.2012 року з контрагентом ПП «Виклен-Арго» в сумі 123875,00 грн.;

- за договором постачання № 46 від 30.01.2013 року з контрагентом ФОП Петровим В.П. в сумі 45791,50 грн.;

- за договором постачання № 61 від 15.03.2013 року з контрагентом Колективним підприємством «Рікон» в сумі 102438,00 грн. Разом дебіторська заборгованість становить 483439,98 грн.

Таким чином, фінансово-економічний стан відповідача є складним. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника.

При цьому, дослідивши надані до заяви докази, врахувавши матеріальні інтереси боржника, його фінансовий стан, суд дійшов висновку, що останнім необґрунтовано заявлено про розстрочку виконання рішення суду в даній справі саме на чотири місяці.

Однак, оцінюючи всі доводи відповідача, судом враховано, що відповідач не відмовляється від добровільного виконання рішення суду.

Розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника, так і зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

За такими обставинами, клопотання відповідача підлягає задоволенню частково, а тому слід надати Публічному акціонерному товариству "Мелітопольський м'ясокомбінат" розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3568/15 від 25.06.2015 року щодо стягнення з нього боргу в сумі 29395,06 грн., пені в сумі 4014,29 грн., трьох процентів річних в сумі 335,21 грн., судового збору в розмірі 1823,00 грн., що разом складає 35567,56 грн., на 2 місяці рівними частинами шляхом сплати:

- суми 17783,78 грн. у строк до 25.07.2015 року,

- суми 177835,78 грн. у строк до 25.08.2015 року.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 233, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 25, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", 72319, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 0443513, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ", юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, оф. 90, поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93 Б, офіс 16, код ЄДРПОУ 35946251, основну заборгованість в сумі 29395 (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 06 коп., пеню в сумі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 29 коп., три проценти річних в сумі 335 (триста тридцять п'ять) грн. 21 коп., витраті зі сплати судового збору в сумі 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" щодо стягнення пені в сумі 73,43 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙСДАРМ" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,77 грн. відмовити.

5. Розстрочити виконання рішення суду від 25.06.2015 року у справі № 908/3568/15 про стягнення суми 35567 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 56 коп. на 2 (два) місяці рівними частинами шляхом сплати:

- суми 17783 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 78 коп. у строк до 25.07.2015 року,

- суми 17783 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 78 коп. у строк до 25.08.2015 року.

Повне рішення складено - 01.07.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.