Постанова

від 18.06.2014 по справі 804/6910/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р. Справа № 804/6910/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ :

16.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають в проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро», в результаті якого було складено Акт №1020/223/35112687 від 18.11.2013 р. про результати документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» (код ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385814) за квітень, травень 2013 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000582203 від 17.12.2013 р. про сплату податку на додану вартість на загальну суму 355 057,00 грн. та штрафних санкцій на загальну суму 177 528,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що перевірка була здійснена податковим органом без достатніх на те правових підстав. Вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Надав заперечення проти позову, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 08.11.2013 р. по 14.11.2013 р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385814) за квітень, травень 2013 р., за результатами якої складено Акт № 1020/223/35112687 від 18.11.2013 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 355057,00 грн., у т.ч. по періодам: у квітні 2013 р. на суму 169217,00 грн., у травні 2013 р. на суму 185840,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист від 05.12.2013 р. №601), за результатом розгляду якого висновки у Акті перевірки визнані правомірними та такими, що викладені з урахуванням вимог чинного податкового законодавства (лист від 12.12.2013 р. №27807/22-3-20).

17.12.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000582203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 532585,50 грн., у тому числі 355057,00 грн. за основним платежем, 177528,50 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач надав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист від 30.12.2013 р. №652).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.01.2014 р. №208/10/04-36-10-08-09 продовжено термін розгляду вказаної скарги до 10.03.2014 р. включно.

05.03.2014 р. відповідачем сформовано направлення на проведення перевірки №351 з усіх питань оскарження викладених у скарзі ТОВ «Грінко-Дніпро» від 30.12.2013 р. №652 на податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. за №0000582203.

Також, 05.03.2014 р. відповідачем було складено Наказ про організацію здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грінко-Дніпро» з визначених вище питань.

05.03.2014 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грінко-Дніпро» з питань викладених у скарзі ТОВ «Грінко-Дніпро» від 30.12.2013 р. №652 на податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. за №0000582203, за результатами якої складено Акт від 06.03.2014 р. №458/04-62-22-3/35112687, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 355057,00 грн., у т.ч. по періодам: у квітні 2013 р. на суму 169217,00 грн., у травні 2013 р. на суму 185840,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками позивач надав заперечення до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист від 19.03.2014 р. №170), за результатом розгляду якої висновки у акті перевірки визнані правомірними та такими, що викладені з урахуванням вимог чинного законодавства (лист від 26.03.2014 р. №12088/10/011-62-22-3).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.03.2014 р. № 1388/10/04-36-10-08-09 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу від 30.12.2013 р. №652 без задоволення.

24.03.2013 р. позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України на оскаржуване податкове повідомлення-рішення та на рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.03.2014 р. № 1388/10/04-36-10-08-09 (лист №183).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 р. №6223/6/99-99-10-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо твердження позивача про відсутність підстав для проведення перевірки.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначений ст. 78 Податкового кодексу України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Порядок отримання інформації державною податкової інспекцією за їх письмовим запитом визначено Податковим кодексом України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р.

Так, відповідно до ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Судом встановлено, що 03.10.2013 р. відповідачем сформовано запит про надання інформації та їх документального підтвердження №22225/10/151, де зазначено про необхідність надання документів за переліком протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Згідно запиту підприємство мало надати інформацію (письмове пояснення) та їх документальне підтвердження стосовно формування податкового кредиту від контрагентів за період квітень, травень 2013 р., у тому числі ТОВ «Промтехгруп ЛТД» з відображенням наступних питань: які саме товари (роботи, послуги) надавались/отримувались ТОВ «Грінко-Дніпро» та відповідно яких документів (угода/договір переуступки, акт виконаних робіт/акти заліку взаємних вимог, накладні ВМД тощо); відображення даних операцій в бухгалтерському, податковому обліку (вплив таких операцій на об'єкт оподатковування податку на прибуток); як (у готівковій/безготівковій/вексельній/іншій формі) та відповідно яких документів проводились розрахунки між контрагентами (платіжних доручень/векселів/інших цінних паперів/тощо/); підтвердити наявність дебіторської/кредиторської заборгованості (карка рахунку 361,631); як зазначені операції відображались в податковому обліку ТОВ «Грінко - Дніпро», чи включені відповідні суми до реєстру виданих/отриманих накладних, до податкового зобов'язання/кредиту по ПДВ (додатку 5 до податкової декларації з ПДВ) у відповідному періоді; якщо ТОВ «Грінко-Дніпро» не є виробником/кінцевим споживачем зазначених товарів (робіт послуг), необхідно повідомити від кого/кому та відповідно яких документів були отримані/реалізовані зазначені товари (роботи, послуги), та як проводилися розрахунки між контрагентами; якщо ТОВ «Грінко - Дніпро» є виробником зазначених товарів (робіт/послуг), необхідно повідомити інформацію стосовно наявних виробничих потужностей (картка рахунку 10) на підприємстві, наявної кількості працівників та наявного виробничого процесу; обов'язково надати інформацію, яка підтверджує транспортування та зберігання товару (товарно-транспортні накладні, договори на перевезення вантажу, інформація щодо оплати послуг перевезення); повідомити про дату видачі та номер свідоцтва платника ПДВ та індивідуальний податковий номер; інформацію стосовно наказу про призначення на посаду керівника та головного бухгалтер; підприємства; оренди офісного та складського приміщення підприємства; установчих документів. Додатково вказано про надання інформації щодо розрахункових рахунків відкритих в банківських установах, наказів згідно яких посадові особи призначені на посаду (№ наказу та дата), договорів оренди офісу та складських приміщень, наявності ліцензій, спеціальних дозволів, патентів.

Позивач отримав даний запит 18.10.2013 р., що сторонами по справі не заперечується.

Відповідь на запит (лист №541 від 30.10.2013 р.) було отримано відповідачем 31.10.2013 р. згідно штемпелю вхідної кореспонденції податкового органу.

В листі №541 від 30.10.2013 р. підприємство вказує, що надає податковому органу первинні документи щодо господарських відносин ТОВ «Промтехгруп ЛТД», а саме: договори, платіжні доручення, обороти рахунку 631 за період квітень-травень 2013 р., податкові накладні, акти виконаних робіт, свідоцтво платника ПДВ, витяг зі Статуту ТОВ «Грінко-Дніпро», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка х єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наказ про призначення Генерального директора ОСОБА_1, наказ про прийняття на роботу головного бухгалтера ОСОБА_2

08.11.2013 р. відповідачем було сформовано повідомлення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки №25118/10/223, наказ про організацію здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки №709 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.2 ст. 79 та п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач вважає, що ним було надано усі необхідні документи, а отже підстав для проведення перевірки у податкового органу не було.

Проте, з листа №541 від 30.10.2013 р. вбачається, що підприємством надано не усі документи які запитувалися, про причини їх відсутності пояснень не надано.

Доказів зворотного позивачем не наведено, а отже у суду відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Акті перевірки вказано, що для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» за період квітень - травень 2013 року, позивачем були надані наступні копії первинних документів: договір про надання послуг; податкові накладні; акти надання послуг; видаткова накладна; платіжні доручення; картка рахунку №631.

Для проведення перевірки було використано отримані від Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області матеріали Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМТЕХГРУП ЛТД» податковий номер 38385814 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах за період з 01.02.2013 по 31.05.2013 року від 26.07.2013 року №18/20-34-22-01-05/38385814.

Також було використано бази даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська: АІС «Податковий блок»; АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; БД «Бест - Звіт»; АІС РПП.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» згідно договору про надання послуг по збору та вивезенню побутових відходів №9 від 29.03.2013 р.

Згідно даного договору ТОВ «Грінко Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) надалі - змовник з одного боку, та ТОВ «Промтехгрупп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385814) надалі - виконавець, з іншого боку. Відповідно п.п. 1.1. замовник доручає виконати та оплачує, а виконавець надає змовнику послуги із збору та вивезенню побутових відходів. Згідно пп. 2.2. виконавець складає акт виконаних робіт на підставі листа від змовника та обсягу наданих виконавцем послуг.

Договір від 19.04.2013 року за №8 який зазначено у первинних документах, а саме у податковій накладній №1485 від 30.04.2013 р. суб'єктом господарювання до перевірки не надано.

Розрахунки між підприємствами відбувалися у безготівковій формі, згідно наступних платіжних доручень: від 19.04.13 за №796 на суму 4602 грн.; від 15.05.13 за №907 на суму 51600 грн.; від 15.05.13 за №923 на суму 20700 грн.; від 16.05.13 за №927 на суму 30000 грн.; від 17.05.13 за №940 на суму 40000 грн.; від 21.05.13 за №960 на суму 50000 грн.; від 23.05.13 за №990 на суму 20000 грн.; від 28.05.13 за №1025 на суму 70000 грн.; від 30.05.13 за №557 на суму 10300 грн.

Згідно картки-рахунку №631 за квітень - травень 2013 року, наданої посадовими особами суб'єкта господарювання до перевірки, заборгованість по розрахунках з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» становить 1 833 140 грн.

Відповідачем вказано, що в зазначених актах виконаних робіт крім інформації щодо назви отриманої послуги (сторони претензій одна до одної не мають) не міститься необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об'єкта надання послуг) та іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо фактів реального виконання цих послуг.

До актів надання послуг підприємством не було надано звіти про виконані роботи та надані послуги, у яких повинні бути данні про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об'єкта надання послуг) та інша інформація, згідно з якою можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг.

В актах відсутня інформація щодо формування вартості наданих послуг: одиниця виміру господарської операції (наданої послуги) для розрахунку вартості всього обсягу наданих послуг; вартість одиниці виміру господарської операції (наданої послуги) для розрахунку вартості всього обсягу наданих послуг; обсяг наданих послуг для розрахунку вартості всіх послуг; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; прізвища відповідальних осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, ТОВ «Грінко-Дніпро» до перевірки не було надано наступні первинні документи (інформацію): інформація та документальне підтвердження щодо транспортування товару (товарно - транспортні накладні які підтверджували би фактичну поставку товару, дорожні листи).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Чинним законодавством передбачено обов'язковість наявності транспортних, супроводжувальних та інших документів, а саме: якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно - транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктами 11.1, 11.3 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Дана позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013 р. у справі К/800/46791/13.

Крім того, відповідно Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за № 1307/18602, які є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів, приймальник на КПП контролює прибуття транспортного засобу з відходами і приймає їх за такими документами: дорожній лист; товарно-транспортна накладна, в якій наведено вид та кількість відходів.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що угода між позивачем та ТОВ «Промтехгруп ЛТД» не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед ТОВ «Грінко-Дніпро», а лише для мінімізації податкових зобов'язань перед бюджетом у вигляді збільшення податкового кредиту

Позивач вказує, що ним надано усі первинні документи підприємства, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом. Крім того, відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року по справі № 820/7498/13-а було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення зустрічної звірки та складання акту № 18/20-34-22-01-05/38385814 від 26.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехгруп ЛТД», (код ЄДРПОУ 38385814) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам за період з 01.02.2013 року по 31.05.2013 року та зобов'язано поновити в електронній базі даних показники податкової звітності ТОВ «Промтехгруп ЛТД», (код ЄДРПОУ 38385814) зазначених ним в податкових деклараціях за лютий, березень, квітень, травень 2013 року. Це рішення залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2014 року, якою відмовлено у відкритті провадження, оскільки зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Проте, викладені у Акті перевірки № 18/20-34-22-01-05/38385814 від 26.07.2013 року обставини не були єдиними та визначальними при проведенні перевірки позивача.

Суд звертає увагу, що усі доводи позивача ґрунтуються на наявності первинних документів підприємства. Щодо не надання до перевірки певних документів (щодо транспортування товару, якості товару, договору №8 від 19.04.2013 р.) та недоліків складання первинних документів позивачем доводів не наведено, пояснень не надано.

У зв'язку з чим, суд погоджується з висновками податкового органу, що надані позивачем до перевірки документи, на підставі яких до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по операціях з отримання послуг, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг підприємством-виконавцем була проведена певна робота і одержані результати, які замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими під час судового розгляду справи.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Дана позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.02.2014 р. у справі № К/800/23671/13.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки товарів/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини укладений між позивачем та контрагентами суперечать інтересам держави та суспільства.

Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м.Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів нікчемними під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.06.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун