Постанова

від 24.06.2015 по справі 826/19838/14)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ України

24 червня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКолесника П.І.,Жайворонок Т.Є.,Сімоненко В.М., суддів:Барбари В.П.,Лященко Н.П.,Шицького І.Б., Берднік І.С.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., - Григор'євої Л.І.,Потильчака О.І., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Ємця А.А.,Сеніна Ю.Л.,

розглянувши за участю представників:

малого приватного підприємства «Ольвія» - Суркова В.В.,

публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Дубініної Н.І.

заяву малого приватного підприємства «Ольвія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від

24.12.2014 р. у справі № 907/544/14 за позовом малого приватного підприємства «Ольвія» до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання договорів іпотеки припиненими, -

в с т а н о в и л и:

Мале приватне підприємство «Ольвія» звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовною заявою, в якій просить суд визнати договори іпотеки від 12.09.2009 р. №№ 22.1/357-3.7-08, 22.1/357-3.6-08, 22.1/357-3.5-08, 22.1/357-3.3-08 припиненими.

МПП «Ольвія» вважає зобов'язання за кредитним договором від 23.12.2008 р. № 22.1/357-КЛТ-08 погашеним, оскільки ТОВ «Калина-Закарпаття» ліквідовано, а ПАТ «Родовід Банк» не звернулося за захистом своїх прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.08.2014 р. у справі № 907/544/14 визнано припиненими договори іпотеки

від 12.03.2009 р. №№ 22.1/357-3.3-08, 22.1/357-3.5-08, 22.1/357-3.6-08,

22.1/357-3.7-08, укладені між ТОВ «Калина-Закарпаття» та відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від

06.11.2014 р. у справі № 907/544/14 скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 19.08.2014 р. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. касаційну скаргу МПП «Ольвія» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 р. - без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. МПП «Ольвія» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2012 р. у справі № 2/5007/86/11 та копію постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.12.2014 р. у справі № 6-201цс14.

У постанові від 24.04.2012 р. у справі № 2/5007/86/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився із правовими висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відчуження предмету іпотеки мало місце у час, коли було чинним судове рішення, яким визнано недійсним іпотечний договір, то за таких обставин реалізовано не обтяжене іпотекою власне майно особи і покупець не набув статусу іпотекодавця.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2015 р. у справі

№ 907/544/14 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23.12.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк» та

ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» укладено кредитний договір

№ 22.1/357-КЛТ-08.

Для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» за кредитним договором від 23.12.2008 р. № 22.1/357-КЛТ-08 і можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, прямо передбаченого умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості, між ТОВ «Калина-Закарпаття» і ВАТ «Родовід Банк» 12.03.2009 р. укладено договори іпотеки:

- № 22.1/357-3.7-08 на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва АЗС стаціонарного типу з комплексом обслуговування, площею 0,2700 га (кадастровий номер: 2121984000:02:001:0005), розташовану на території Зарічанської сільської ради, ур. «Кипи», Іршавський р-н, Закарпатська обл.;

- № 22.1/357-3.6-08 на земельну ділянку з цільовим призначенням - для комерційного використання, площею 0,6000 га (кадастровий номер: 2120883600:03:003:0013), розташовану на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянський р-н. Закарпатська обл.;

- № 22.1/357-3.5-08 на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування магазину, площею 0,5500 га (кадастровий номер: 2121284100:01:005:0003), розташовану за межами населеного пункту Пийтерфолво на території Пийтерфолвівської сільської ради, Виноградівський р-н Закарпатська обл.;

- № 22.1/357-3.3-08 на земельну ділянку з цільовим призначенням - для розміщення АЗС з комплексом обслуговування та газозаправним пунктом, площею 0,6548 га (кадастровий номер: 2124886201:01:003:0198), розташовану у с. Соломоново, ур. «Біля КПП Тиса», Ужгородський р-н, Закарпатська обл.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011 р. у справі № 5008/753/2011 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Калина-Закарпаття» до ПАТ «Родовід Банк» і ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» про визнання недійсними зазначених договорів іпотеки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від

19.10.2011 р. рішення господарського суду Закарпатської області від

23.08.2011 р. у справі № 5008/753/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позов ТОВ «Калина-Закарпаття». Визнано недійсними договори іпотеки від 12.03.2009 р. №№ 22.1/357-3.7-08, 22.1/357-3.6-08, 22.1/357-3.5-08, 22.1/357-3.3-08.

01.02.2012 р. між ТОВ «Калина-Закарпаття» і МПП «Ольвія» укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, які передавалися в іпотеку:

- земельної ділянки площею 0,6548 га, кадастровий номер: 2124886201:01:003:0198 (договір зареєстровано у нотаріальному реєстрі за

№ 119);

- земельної ділянки площею 0,5500 га, кадастровий номер: 2121284100:01:005:0003 (договір зареєстровано у нотаріальному реєстрі за

№ 118);

- земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер: 2120883600:03:003:0013 (договір зареєстровано у нотаріальному реєстрі за

№ 117);

- земельної ділянки площею 0,2700 га, кадастровий номер: 2121984000:02:001:0005 (договір зареєстровано у нотаріальному реєстрі за

№ 120).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2012 р. у справі № 5008/753/2011 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 р. - скасовано, а рішення господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011 р. залишено в силі.

МПП «Ольвія», звертаючись до суду із позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання припиненими договорів іпотеки №№ 22.1/357-3.3-08,

22.1/357-3.5-08, 22.1/357-3.6-08, 22.1/357-3.7-08 від 12.03.2009 р. зазначило, що зобов'язання за кредитним договором від 23.12.2008 р.

№ 22.1/357-КЛТ-08 є припиненими у зв'язку із ліквідацією ТОВ «Калина-Закарпаття» і на час укладення договорів купівлі-продажу було чинним рішення суду про визнання договорів іпотеки недійсними.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що ліквідація третьої особи - іпотекодавця після відчуження ним предмету іпотеки не припиняє право іпотеки і не може бути підставою для припинення забезпеченого іпотекою основного зобов'язання.

Судами встановлено, що ліквідовано ТОВ «Калина-Закарпаття». Факту ліквідації боржника за кредитним договором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» судами не встановлено.

Тому законні підстави для висновку про припинення основного кредитного зобов'язання з підстав ліквідації боржника у справі відсутні.

Стосовно доводів заявника щодо того, що на час придбання ним земельних ділянок вони не були предметом іпотеки, оскільки було чинним рішення суду про визнання договорів іпотеки недійсними, слід вказати наступне.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Установивши у справі, яка переглядається факт переходу до МПП «Ольвія» права власності на земельні ділянки під час чинності судового рішення про визнання договорів іпотеки недійсними, яке у наступному скасоване як незаконне, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин

ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та поширення її дії на відповідача з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України

«Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек під час виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 410 (втратив чинність 01.01.2013 р.) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відтак ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов правильного висновку про збереження обтяження земельних ділянок іпотекою.

Тому у задоволенні заяви про перегляд судових рішень у справі слід відмовити.

Керуючись п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. № 192-VIII та ст.ст. 111 16 , 111 23 -111 25 ГПК України у редакції, що діяла до набрання чинності цим Законом, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України відмовляють у задоволенні заяви МПП «Ольвія» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. у справі № 907/544/14.

Керуючись статтями 111 23 - 111 26 ГПК України, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Відмовити у задоволенні заяви малого приватного підприємства «Ольвія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р у справі № 907/544/14 .

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 4 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийП.І. Колесник Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук О.І. Потильчак Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький А.Г. Ярема